01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 14/249
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: Чепурда П.І. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантобіо”
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010
у справі № 14/249 ( .....)
за позовом Акціонерного товариства „Хімфарм”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантобіо”
про стягнення 362962,53 дол.США
В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 199512 дол. США - основного боргу, 141037,58 дол. США - пені, 5796,06 дол. США - 3% річних, 19343,52 дол. США - інфляційних нарахувань на підставі ст.ст.193, 216, 222, 230, 234 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України.
У процесі розгляду даної справи позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 199512 дол. США (еквівалент - 1581272,26 грн.) - основного боргу, 156998,54 дол. США (еквівалент -1244323,33 грн.) - пені, 6451,99 дол. США (еквівалент - 51136,54 грн.) - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання за Контрактом №2/4/4921 від 07.08.2008р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2010р. у справі №14/249 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Сантобіо" на користь АТ "Хімфарм” 199512 дол. США (еквівалент -1581272,26 грн.) основного боргу, 22007,86 дол. США (еквівалент - 174427,76 грн.) пені, 6451,99 дол. США (еквівалент -51136,53 грн.) 3% річних, 2020,79 дол. США (еквівалент 16016,17 грн.) державного мита, 148,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.22, 56, 87, 91, 93, 94, 99, 104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності представника відповідача при цьому не повідомив його про дату, час та місце її розгляду. Також не прийнято до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Крім того, апелянт стверджує, що він не отримував від позивача претензії в строк щодо пред'явлення вимог про стягнення пені.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, позивач наданим йому процесуальними правами не скористався та в судове засідання не з'явився, повноважних представників своїх не направив. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2008 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений Контракт №2/4/4921, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю готові лікарські засоби власного виробництва, зареєстровані в МОЗ України (надалі - продукція), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію (далі - Контракт).
В специфікації № 1 до Контракту сторони визначили продукцію, яка є предметом Контракту, а саме: пенталгин-П, таблетки № 10; пенталгин-П, таблетки ин балк; тетралгин таблетки балк в пакеті; холосас сироп 250 мл; холосас сироп 125 мл.
Пунктом 2.1 Контракту сторони погодили, що ціна на продукцію, яка поставляється, встановлена в доларах США. Ціна на продукцію встановлюються на умовах СІР м. Київ, України, або встановлюється на умовах DAF кордон Росія-Україна, включаючи вартість тари, упаковки, маркування, транспортування до м. Києва.
Відповідно до п.2.2 Контракту загальна вартість останнього становить 3055000 доларів США.
При неналежному виконанні договірних зобов'язань однієї з сторін, інша сторона вирішує їх в претензійному порядку, а у випадку недосягнення мети по виконанню договірних зобов'язань, спори вирішуються в судовому порядку (п.11.2 Контракту).
В пункті 3.3 Контракту визначені строки поставки продукції, а саме: не більше 45 днів з дати отримання письмової заявки покупця, при поставці продукції залізничним транспортом на умовах DAF кордон Росія-Україна, або при поставці авіатранспортом на умовах СІР м. Київ. Датою поставки вважається дата оформлення вантажно-митної декларації в країні покупця.
Згідно із п. 4.1 Контракту 100% вартості продукції оплачується покупцем в доларах США шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця протягом 160 днів, з дати оформлення вантажно-митної декларації в країні покупця.
Відповідно до багатосторонньої угоди "ІНКОТЕРМС”, офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, яка прийнята 01.01.2000 р. (надалі - ІНКОТЕРМС) термін "фрахт/перевезення та страхування оплачено до ..." (СІР) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIP від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару у відання першого з них. Термін CIP зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Згідно положень ІНКОТЕРМС термін "поставка до кордону" (DAF) означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення у терміні конкретного місця та пункту. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі. Якщо поставка буде мати місце в порту призначення, на борту судна або на причалі (набережній), слід застосовувати терміни DES або DEQ.
Так, на виконання умов Контракту позивач 08.09.2008 р. здійснив поставку продукції на умовах DAF на загальну вартість 79500 дол. США, що підтверджується рахунком № 5750 від 05.08.2008 р. та митною декларацією № 51321/08098/0005320 (т.1 а.с.85-86).
Також, на виконання умов Контракту позивач 11.12.2008 р. здійснив поставку продукції на умовах СІР на загальну продукцію 120012 дол. США, що підтверджується рахунком № 8223 від 11.12.2008 р. та митною декларацією № 51321/11128/0007521 (т.1 а.с.82-83).
Однак, в порушення умов Контракту та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 199512 дол. США (еквівалент - 1581272,26 грн.), наявність якої підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з неоплатою відповідачем вартості поставленої за Контрактом продукції в повному обсязі та у строки, позивач надіслав відповідачу претензію № 2281 від 11.12.2009 р., відповідно до якої вимагав сплатити основний борг, пеню, інфляційні нарахування, відсотки річних за прострочення оплати вартості продукції (засвідчені копії претензії, опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 11.12.2009 р., повідомлення про вручення поштового відправлення № 60532836 містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.59-65). Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 199512 дол. США (еквівалент - 1581272,26 грн.).
Доказів належної оплати заборгованості за Контрактом відповідачем не надано.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 199512 дол. США (еквівалент - 1581272,26 грн.) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 6451,99 дол. США (еквівалент - 51136,54 грн.) (розрахунок міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.137).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8.2 Контракту при простроченні оплати вартості продукції відповідно до п. 4.1 Контракту, протягом 10 календарних днів, продавець має право вимагати від покупця виплати пені в розмірі 0,2% від вартості продукції за кожний день такого прострочення.
Згідно із ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-III від 10.01.2002 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за перевіреним колегією суддів розрахунком, стягненню підлягає 22007,86 дол. США (еквівалент -174427,76 грн.) пені.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Крім того, щодо тверджень апелянта про те, що місцевим господарським судом не було належним чином повідомлено його про дату, час та місце розгляду справи, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні зворотні поштові повідомлення про отримання відповідачем ухвали про порушення позовного провадження за двома адресами, про що свідчать підписи уповноважених осіб позивача (т.1 а.с.4-5).
Ухвала від 21.05.2010 р. про відкладення розгляду справи, відповідно до штампу на звороті ухвали також були надіслані всім сторонам у справі.
Пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” (в редакції станом на 29.06.2008 р.) передбачено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер; загальну кількість відправлених примірників документа; дату відправки; підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Відмітки зроблені на звороті ухвал Господарського суду міста Києва у даній справі відповідають вимогам вказаної вище інструкції.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача про відкладення розгляду справи, що свідчить про його обізнаність про дату час та місце розгляду справи (т.1 а.с.159).
Щодо посилання апелянта на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача по суті спору і відсутні також заяви про сплив строку позовної давності, тому суд першої інстанції не мав підстав для його застосування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантобіо” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі №14/249 залишити без змін.
3. Матеріали справи №14/249 направити до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.10.10 (відправлено)