01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 16/045-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник військового прокурора Київського гарнізону
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010
у справі № 16/045-10 ( .....)
за позовом Заступник військового прокурора Київського гарнізону
до Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 43282,81 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі №16/045-10 у задоволенні позову відмовлено
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі №16/045-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
В судовому засіданні 20.10.2010 р. представник прокуратури надав суду пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи викладені в апеляційному поданні, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні 20.10.2010 р. представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи прокуратури викладені в апеляційному поданні, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні 20.10.2010 р. представник відповідача надав суду пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти доводів прокуратури викладених в апеляційному поданні, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.10.2008р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - позивач, виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі - відповідач, замовник ) було укладено договір № 108 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач надає нежитлові приміщення загальною площею 508,42 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська область, Дівички в військовому містечку №1, інвентарний № 19, під кафе. Договір укладається з метою збереження фондів та витрат на комунальні послуги, на період оформлення Договору згідно «Закону про оренду».
Згідно з п. 2.1 Договору позивач зобов'язаний передати приміщення в технічно справному стані, яке відповідає умовам для зберігання товарно-матеріальних цінностей, та пожежним і санітарним нормам.
Згідно з п. 2.3 Договору відповідач зобов'язаний прийняти вказані приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу плату за надані послуги на підставі розрахунку, що додається.
Відповідно до п. 3.1 Договору платником за даним договором є ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", яке розраховується за надані послуги, згідно виставлених рахунків. Оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі розрахунків (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору відповідач за фактично надані послуги сплачує позивачу 12 330,02 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 2055,00 грн.).
Відповідно до п. 9.1 Договору, договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2008 року.
Позивач, відповідно до довідки - розрахунку, яка додана до позовної заяви, нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36 990,06 грн. за період з жовтня 2008р. по грудень 2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивачем та прокурором не надано жодного доказу того, що вказані в п. 1.1 Договору приміщення були передані відповідачу в користування відповідно до п. 2.1 Договору (акти приймання-передачі приміщень).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Доводи представника прокуратури про те, що Договір № 108 від 01.10.2008р., укладений між сторонами, є договором про надання послуг не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Доказів на підтвердження того, що позивач надавав відповідачу будь-які послуги, зокрема актів виконаних робіт (наданих послуг), виставлених рахунків суду не надано, хоча у п. 3.3 Договору передбачено, що замовник сплачує за фактично надані послуги.
Позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків згідно Договору № 108 від 01.10.2008р. станом на 01.04.2010р., згідно якого заборгованість відповідача за період з жовтня 2008р. по грудень 2008р. становить 36990,06 грн. Позивач посилається на те, що зазначений акт звірки був отриманий відповідачем. Представники відповідача, в судовому засіданні зазначили, що ні акту взаєморозрахунків ні будь яких інших документів, що підтверджували б факт реалізації договору від позивача не отримували.
Колегією суддів встановлено, що наданий позивачем акт звірки не має юридичної сили, оскільки він не підписаний головним бухгалтером або керівником і не завірений печаткою Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".
Також, зазначений акт звірки не є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за даним договором.
Таким чином, наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не може бути прийнятий судом, як належний доказ тому що він складений позивачем в односторонньому порядку.
Як передбачено п. 3.1 Договору, відповідач повинен розрахуватися за надані послуги згідно виставлених рахунків.
У довідці - розрахунку заборгованості, наданої позивачем, є посилання на рахунки -фактури № № 142/4/10, 142/4/11, 142/4/12. Однак, ні самих цих рахунків, ні доказів їх надання (надсилання) відповідачу, прокурором та позивачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Відповідач зазначає, що не отримував від позивача актів виконаних робіт, які б підтверджували факт надання послуг за договором № 108 від 01.10.2008р., рахунків за надані послуги, що також підтверджується відсутністю зазначених документів у позивача.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог ст. 34 ГПК України апелянтом не було доведено належними доказами факт реалізації договору № 108 від 01.10.2008р., не надано суду доказів, в підтвердження позовних вимог, а саме: актів приймання-передачі приміщень, або актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків, як це передбачено п. п. 3.1, 3.2 Договору, та доказів їх надання відповідачу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаціного управління Міністерства оборони України про стягнення 43 282,81 грн. заборгованості є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи, викладені в апеляційному поданні, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційного подання, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційне подання Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі №16/045-10 залишити без змін.
Матеріали справи №16/045-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді