01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 9/111
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача Дмітрієва В.В. - за дов. № 35 від 09.07.2010
від відповідача Брус О.М. - за дов. від 20.11.2009
від третьої особи 1) не з'явився
2) не з'явився
3) не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Груп-7"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 9/111 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Груп-7"
до ТОВ "УніКредит Лізинг"
третя особа відповідача Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Ірина Іванівна
Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві
ТОВ "Ніка Інтер Стар"
про визнання договору фінансового лізингу № 782-LD від 19.08.2008 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 782-LD від 19.08.2008, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/111 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/111 мотивовано тим, що оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання договору недійсним, з тих підстав, про які зазначив позивач, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/111 та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а оскаржуване рішення вважає обґрунтованим, прийнятим у відповідності та з дотриманням норм чинного законодавства України.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судова колегія встановила наступне:
19.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (відповідач у справі) було укладено Договір фінансового лізингу № 782-LD (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (обладнання, яке зазначене в Додатку № 1 «Специфікація») у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування позивачу на строк та на умовах, визначених Договором. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 330 021,68 дол. США, у т.ч. ПДВ, що на дату підписання договору становить 1 598 328,00 грн.
Згідно пункту 7.2.3. Договору періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на курс платежу.
Позивач у позовній заяві як на підставу визнання недійсним Договору посилається на те, що надання відповідачу права за умовами спірного договору формувати, встановлювати та застосовувати ціну у еквіваленті іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема статтями 180, 189 Господарського кодексу України та пунктом 1 абзацу 7 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування цін».
Згідно статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Пунктом 1 абзацу 7 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування цін» встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Згідно частини 2 пункту 1.1. Договору ціна предмету лізингу становить еквівалент 341 702,73 доларів США, що становить 1 598 328,00 грн.
Розділом 7 Договору визначені склад лізингових платежів, порядок їх сплати та можливість коригування.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 Договору.
Як слідує зі змісту Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 Договору), сторонами погоджений їх розмір в еквіваленті доларів США.
Проте, пунктом 7.7. Договору визначено, що позивач сплачує на користь відповідача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, які вказані в Додатку № 2 до Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 Договору, в сумі, яка визначені в повідомленні про лізинговий платіж.
Також, пунктом 9.1. Договору встановлено, що всі платежі, що належать до сплати позивачем за Договором визначені в Еквіваленті та сплачуються у валюті згідно з пункту 7.6. та пункту 7.7. Договору.
У Договорі (преамбулі) сторони погодили визначення термінів у договорі, а саме Еквівалент означає:
- щодо ціни Предмету лізингу - суму в гривнях, перераховану з суми в доларах США за курсом передачі;
- щодо першого лізингового платежу - суму в гривнях, перераховану по курсу на день підписання Договору;
- по відношенню до лізингових платежів та будь - яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими за Договором - суму в гривнях, перераховану з суми в доларах США за курсом платежу.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частин 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Визначаючи правовий статус гривні, вказана норма не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї ж статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений Господарським кодексом України.
Так, частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, чинним законодавством не заборонено визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони не порушили норми чинного законодавства, обумовивши у Договорі обов'язок розрахуватися в національній валюті з урахуванням змін обмінного курсу НБУ української гривни до долара США.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 782-LD від 19.08.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання Договору фінансового лізингу недійсним.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп -7» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп -7» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/111 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/111 залишити без змін.
Матеріали справи № 9/111 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді