01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 9/116-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Франчук О.В. - представник за довіреністю
від відповідача: Олійник С.О. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2010
у справі № 9/116-10 ( .....)
за позовом ТОВ "Ботаніка"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 67669,28 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2010р. по справі № 9/116-10 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55856,83 грн. основного боргу, 558,557 грн. витрат по сплаті державного мита та 194, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем додано до матеріалів справи видаткові накладні, які не містять посилання на договір, тому незрозуміло до якого безпосередньо договору вони належати і чи існує по ним на даний час будь-яка заборгованість.
Крім того, видаткова накладна № РН -0000210 від 27.10.2009р. не містить відмітки про отримання товару, тобто позивачем не доведено факт отримання товару відповідачем згідно накладної.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:
01.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 11/08.
Відповідно до п.1.1. укладеного договору позивач (продавець за договором) зобов'язався передати товар для продажу, а відповідач ( покупець за договором) зобов'язався прийняти товар та провести його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товари, зазначена у накладній, вказується у національній валюті Україні.
Асортимент товару, що постачається, визначається згідно поданої заявки позивача (п.2.2. договору).
Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що передається, вказується у накладній.
Відповідно до розділу 4 укладеного договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме покупець зобов»язаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар продовиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.
Товар вважається зданим позивачем і прийнятий відповідачем за якістю у відповідності з паспортом та іншими документами, наданими позивачем, а за кількістю - згідно накладної після її підписання позивачем (п. 5.1 договору).
Пунктом 5.5 договору передбачено, що покупець має право повернути продавцю не реалізовану частину товару.
На виконання своїх договірних зобов»язань позивач передав відповідачу товар для продажу на загальну суму 68491,20грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000106 від 22.04.09 р. на суму 15 111,96 грн., № РН-0000121 від 30.04.09 р. на суму 15927,36 грн., № РН-0000156 від 25.06.09 р. на суму 10281,60 гри.. № РН-0000171 від 08.07.09 р. на суму 4376,64 грн., № РН-0000181 від 17.07.09 р. на суму 3709,92 грн., № РН-0000190 від 03.08.09 р. на суму 7101,12 грн., № РН-0000197 від 18.08.09 р. на суму 8972,40 грн. та № РН-0000210 від 27.08.09 р. на суму 3010,20 грн.
Відповідно до п.5.5. договору відповідач повернув позивачу товар на суму 10647,08 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 0056654 від 19.05.09 р. на суму 50,52 грн., № 0084114 від 30.07.09 р. на суму 8735,28 грн., № 0120523 від 17.11.09 р. на суму 1071,60грн. та №01004381 від 19.01.10 р. на суму 789,68 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме здійснив часткову оплату одержаного товару загалом в сумі 1987, 28 грн., що підтверджується поясненнями представників сторін.
18.05.10 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про виконання зобов'язання щодо сплати 55 856,83 грн. у семиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги.
Однак, відповідач заборгованість не сплатив, відповідь на лист-вимогу на адресу позивача не надіслав.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 55 856,83 грн., що підтверджується підписаним сторонами договору актом звірки взаєморозрахунків від 25.06.2010р.
Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 55 856, 83 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов»язання пеню у розмірі 6310,95 грн.., 1110,22 грн. - 3% річних, 4 391, 28 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до п.6.3 укладеного договору у випадку порушення строків оплати товару, покупець зобов»язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Колегія приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні, відповідач не надавав позивачу звіт про хід реалізації товару, а позивач жодного ризу протягом періоду дії договору та існування заборгованості не звертався до відповідача з вимогою про їх надання. У видаткових накладних також відсутній строк оплати товару.
Сторонами не було укладено будь-яких змін до договору чи протоколу розбіжностей стосовно порядку оплати товару за договором сторони не підписували: до суду з позовом про тлумачення умов договору ні позивач, ні відповідач також не зверталися.
Таким чином, сторони договору своїми діями змінили умови договору щодо моменту оплати товару, відповідно до яких строк оплати товару за договором невизначений та встановити його неможливо.
Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем 18.05.10 р. було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про виконання зобов'язання щодо сплати 55 856,83 грн. у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги № 28/05 від 18.05.2010 р.
З урахуванням поштового перебігу кореспонденції між населеними пунктами різних областей, днем отримання листа-вимоги про виконання зобов'язання щодо сплати 55 856,83 грн. є 29 травня 2010 р. Відповіді на зазначену претензію позивач не отримав.
Лист позивача № 23/12 від 14.12.09 p., який направлявся відповідачу з повідомленням про існування заборгованості, не може бути прийнятий судовою колегією до уваги як претензія, оскільки не містить вимоги щодо оплати заборгованості.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що відповідач повинен був провести повний розрахунок з позивачем 29.05.2010р.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних до 29.05.2010р.
Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд, приймаючи рішення, не має права виходити за межі позовних вимог. Таким чином в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6310,95 грн., інфляційних збитків у розмірі 4391,28 грн. та 3 % річних у сумі 1110,22 грн. за вказані позивачем періоди слід відмовити на тій підставі, що позивачем неправильно визначено період, за який у відповідача не виник обов»язок оплатити товар.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що видаткова накладна № РН-0000210 від 27.08.09 р. на суму 3010,20 грн. не містить відмітки отримання товару відповідачем, оскільки відповідач відобразив податкову накладну № РН-0000210 від 27.08.09 р. на суму 3010.20 грн., передану позивачем разом з видатковою накладною № РН-0000210 від 27.08.09 р. у податковій звітності з ПДВ за серпень 2009 p., що є підтвердженням факту отримання товару відповідачем.
Посилання апелянта на той факт, що видаткові накладні не містять посилання на договір, судом до розгляду не приймаються, оскільки, за твердженням позивача між сторонами не існує інших позадоговірних відносин, крім договору купівлі-продажу № 11/08 від 01.01.08 p. Відповідачем не надав суду жодного доказу, який би підтверджував існування іншого договору або правовідносин, крім договору купівлі-продажу № 11/08 від 01.01.08 р., отже у суду відсутні підстави вважати, що видаткові накладні підписані поза межами спірного договору.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» на рішення Господарського суду .Київської області від 31.08.2010р. у справі № 9/116-10 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2010 року у справі № 9/116-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 9/116-10 повернути Господарському суду .Київської області.
Головуючий суддя
Судді
26.10.10 (відправлено)