01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 38/183
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010
у справі № 38/183 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до ТОВ "Елемент Лізинг"
про визнання договору недійсним
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” про визнання договору фінансово лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Кив-0004/ДЛ від 06.06.07р. недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Кив-0004/ДЛ. Оскільки вказаний договір в порушення ст.799 Цивільного кодексу України не було посвідчено нотаріально, то він є недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. у справі №38/183 у позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, спірний договір фінансового лізингу не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, не суперечить наведених Позивачем нормам права, а тому у позові Позивачу слід відмовити.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. у справі №38/183 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) транспортного засобу з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Відповідно до п. 2 ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2010 року.
Розпорядженням в. о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 08.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Моторного О.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №38/183 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 09.09.2010 року представника позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 09.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 21.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №38/183 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.09.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.09.2010року за відсутності представників позивача та відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
06.06.07р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0004/ДЛ, відповідно до якого Відповідач придбає у власність предмет лізингу і надає його Позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і правил (додаток №1). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації.
Спір виник в наслідок того, що Позивач вважає договір фінансового лізингу недійсним, оскільки він не був нотаріально посвідчений.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, надалі -Постанова ВСУ).
Згідно з ст.219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст.759-786 Цивільного кодексу України врегульовані відносини предмету договору найму, плати за користування, строку договору, правових наслідків неналежного виконання договорів тощо. При цьому загальні положення про найм (оренду), викладені у ст.759-786 Цивільного кодексу України не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди або лізингу.
Згідно з ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про фінансовий лізинг” договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Отже, договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статей параграфу 6 “Лізинг” глави 58 “Найм (оренда)”, параграфу 1 “Загальні положення про найм (оренду)”глави 58 “Найм (оренда)” Цивільного кодексу України та Закону України “Про фінансовий лізинг”, які не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу.
При цьому, норма ст.799 Цивільного кодексу України міститься у параграфі 5 “Найм (оренда) транспортного засобу” глави 58 “Найм (оренда)”, який не регулює відносини фінансового лізингу.
Колегією суддів встановлено, що 06.06.07р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0004/ДЛ, відповідно до якого Відповідач придбає у власність предмет лізингу і надає його Позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і правил (додаток №1).
Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації.
Вказаний договір був підписаний Позивачем та директором Відповідача Димченко О.В. та скріплений печатками цих осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір фінансового лізингу не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, не суперечить наведених Позивачем нормам права, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено позивачу в позові.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року по справі №38/183 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року по справі №38/183 залишити без змін.
Матеріали справи № 38/183 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді Чорна Л.В.