01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 22/254
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Дробитько В.М. - представник за довіреністю
від відповідача -представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Промкомплект"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009
у справі № 22/254 ( .....)
за позовом ТОВ "Промкомплект"
до ТОВ "Дельта Моторс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення збитків в розмірі 947300,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Промкомплект”(надалі ТОВ “Промкомплект”, позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Моторс”(надалі ТОВ “Дельта Моторс”, відповідач) збитків у сумі 947 300,00 грн., за втрату майна переданого на зберігання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 у справі №22/254 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Промкомплект" звернулося з апеляційною скаргою до суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини справи, та порушено норми процесуального права, та не з'ясовано всіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для справи, зокрема позивач зазначає, що суд першої інстанції зробив хибний висновок, що відповідач виконав свої обов'язки відповідно до договору зберігання № 01/02-1 від 01.02.2008 та повернув позивачеві майно: фронтальний навантажувач ZL 50F (новий, без дзеркал та автомагнітоли) та коток LSS-1902 (новий, без дзеркал та автомагнітоли).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.:
Як свідчать матеріали справи, 01.02.2008р. між сторонами у справі було укладено договір зберігання № 01/02-1, відповідно до умов якого поклажодавець (ТОВ “Промкомплект”) передає, а зберігач (ТОВ “Дельта Моторс”) приймає на відповідальне зберігання майно: фронтальний навантажувач ZL 50F (новий, без дзеркал та автомагнітоли) та коток LSS-1902 (новий, без дзеркал та автомагнітоли). Вартість за одиницю фронтального навантажувача ZL 50F в договорі зазначена 450 000 грн., однак виправлена на суму 415 000 грн., вартість катка LSS-1902 в договорі зазначена 495 000 грн.. З приводу виправленої в договорі вартості фронтального навантажувача позивач у справі наполягав на сумі 450 000 грн. представивши підписану директором та бухгалтером довідку (вих. 112/8 від 12.08.2009р.) про балансову вартість техніки.
15 грудня 2008 року позивач у відповідності до п. 2.1.6 направив на адресу відповідача лист №441 з вимогою про дострокове повернення майна позивачу в строк до 17.12.2008.
В зв'язку з тим, що майно передане на зберігання відповідачу не було повернуто позивачу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 945 000 грн. вартості втраченого майна.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вказаний договір зберігання зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним та Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 945 000 грн. вартості втраченого майна переданого за вказаним договором на зберігання, позивачем надані до справи копії договору зберігання № 01/02-1 від 01.02.2008р., акту прийому-передачі від 01.02.2008р., довідка про вартість техніки, а також копія наряду № 1-2233 Київської Торгово-Промислової Палати, вимога за вих. 441 від 15.12.2008р. про повернення товару у строк до 17.12.2008р., яка направлена відповідачу 24.12.2008р., а також складений представниками ТОВ “Промкомплект” акт від 09.12.2008р. згідно з яким майна на зберіганні за адресою у м. Києві, вул. Червоногвардійська 34 не виявлено.
З наданого сторонами акту приймання-передачі авто-тракторної техніки від 01.02.2008 року, вбачається, що зберігач - ТОВ “Дельта Моторс” передав, а поклажодавець - ТОВ “Промкомплект” прийняв 1 (один) коток LSS-1902 та навантажувач ZL 50F з стандартним набором інструментів, сервісним комплектом.
Щодо вищезазначеного акту відповідач у відзиві на позов зазначив, що при укладенні між сторонами договору зберігання не було досягнуто згоди щодо умов дилерської угоди яка б надавала відповідачу право продажу техніки переданої на зберігання та у зв'язку з цим на вимогу позивача майно було повернуто у той же день 01.02.2008р. про що сторонами підписано вищезазначений акт.
Під час апеляційного провадження у даній справі представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сторонами був підписаний акт приймання-передачі авто-тракторної техніки від 01.02.2008 p., який повинен був свідчити про передачу техніки на зберігання, але сторонами при друкуванні Акту була допущена технічна помилка - замість Поклажодавця - ТОВ „Промкомплект", який передає на зберігання техніку, зазначений Зберігач - ТОВ „Дельта-Моторс", нібито який повертає цю техніку.
Також, представник позивача пояснив, що відповідачем не було повернуто вищезазначену техніку, яка є власністю позивача і де на даний момент знаходиться спірне майно йому не відомо.
Враховуючи викладене та те, що представлені суду документи, в тому числі виданий наряд № 1-2233 Київської Торгово-Промислової Палати свідчать лише про неможливість знайдення техніки переданої на зберігання, як самим позивачем, так і представниками в даному випадку Київської Торгово-Промислової Палати, однак не доводять втрати (нестачі) переданого на зберігання майна, а позивач наполягає на тому, що майно не повернуте відповідачем внаслідок порушення умов договору, то ухвалами суду від 18.01.2010 та 17.05.2010 розгляд справи зупинявся для перевірки факту втрати (нестачі) переданого на зберігання майна відповідними слідчими органами, до повноважень яких відноситься проведення необхідних оперативно-розшукових заходів.
05.09.2010 на звернення ТОВ „Промкомплект” щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ТОВ „Дельта Моторс” Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було дано відповідь №48/10041 ВХ.
З вищевказаної відповіді вбачається, що за результатами перевірки Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було встановлено, що згідно до товарно-транспортних накладних техніка, а саме фронтальний навантажувач ZL 50F (новий, без дзеркал та автомагнітоли) та коток LSS-1902 (новий, без дзеркал та автомагнітоли) була вивезена до Чернівецької обл. та знаходиться там і використовується без згоди власника - ТОВ „Промкомплект”.
Таким чином, результатами перевірки було встановлено лише, що техніка, яка була передана згідно договору про відповідальне зберігання від 01.02.2008 ТОВ „Дельта Моторс” не була повернута ТОВ „Промкомплект”.
У даному випадку предметом позовних вимог є стягнення збитків у розмірі 947300,00 грн., які виникли у позивача внаслідок втрати відповідачем майна (техніки): фронтальний навантажувач ZL 50F (новий без дзеркал, та авто магнітоли) вартістю 415000 грн., та коток LSS-1902 (новий без дзеркал, та авто магнітоли) вартістю 495000 грн., яке було передано позивачем (поклажодавець) відповідачеві (зберігачу) за договором зберігання №01/02-1 від 01.02.2008, укладеного між сторонами
Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства
Збитками у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави вважати, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Відповідно до ст. 54 ГПК України тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ПІК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів незаконного заволодіння майном позивача (технікою, яка була передана згідно договору про відповідальне зберігання від 01.02.2008) яким, зокрема, є вирок суду з кримінальної справи стосовно винних у втраті, нестачі зазначеного майна, що набрав законної сили суду не представлено.
Отже, вина відповідача у спричиненні позивачу збитків як складова цивільного правопорушення є недоведеною, що унеможливлює його відповідальність.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків понесених у зв'язку зі зверненням до спеціалістів та укладенням з ТОВ “Юридична компанія “Лєгас” договору на ведення справи в Господарському суді м. Києва є безпідставними, оскільки зазначені витрати понесені позивачем добровільно і не пов'язані з неправомірними діями відповідача, з порушеннями прав підприємства тощо.
Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі позивачем заявлені позовні вимоги не доведені, а також відповідачем не надано документів на підтвердження своїх обґрунтувань, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Промкомплект" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 по справі №22/254 - без змін.
2.Матеріали справи № 22/254 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді