01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 36/141
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Главнік В.В. (дов. від 17.02.10 № 17-02/2010);
відповідача: Годецький І.Ю. (дов. від 17.11.09 № 62);
Рудь С.В. (дов. від 17.11.09 № 62);
третя особа: Коломієць К.В. (дов. від 15.06.10 № 213/15-06),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконструкція"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 36/141 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадукт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконструкція"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"
про визнання частини договору поставки недійсним
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.10 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним договір поставки № F262 від 30.09.08 в частині підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Віадукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” акта приймання-передачі від 28.11.08 з дати його підписання.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віадукт” 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що ТОВ “Віадукт” порушив свій обов'язок, передбачений ст. 689 Цивільного кодексу України, щодо прийняття товару, який має пряме відношення до виконання чи невиконання умов договору поставки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Віадукт” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” про визнання договору поставки від 30.09.08 № F262 в частині підписаного акта приймання-передачі від 28.11.08 недійсним з дати його підписання, тобто таким, що не породжує жодних юридичних наслідків, а саме права відповідача на отримання 10% від загальної вартості напівпричепу Vario T4H-0-S3-D2P, що є предметом поставки за договором від 30.09.08 № F262.
30.09.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” (далі - відповідач, постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю “СГ Еквіпмент Лізинг Україна” (далі - третя особа, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віадукт” (далі - позивач, лізингоодержувач) був укладений договір поставки №F 262.
Відповідно до п.1.1. договору від 30.09.08 №F 262 постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.
гідно з п. 1.2. вказаного вище договору придбання товару здійснюється для передачі в лізинг лізингоодержувачу згідно договору від 18.08.08 №F 262, у зв'язку з чим покупець доручає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти товар від постачальника. З моменту укладення цього договору до лізингоодержувача переходять всі права та обов'язки покупця за цим договором по відношенню до постачальника, крім права власності на товар, права відмовитись від цього договору та обов'язку сплатити товар. Лізингоодержувач заявляє, що він самостійно здійснив вибір товару, постачальника та умови поставки його повністю задовольняють. Постачальник цим договором підтверджує, що товар жодним чином не є предметом застави, жодним чином не є відчуженим, є вільним від боргів і не перебуває в спорі, під арештом, та не знаходиться у спільній сумісній чи спільній частковій власності.
В 1.3. договору від 30.09.08 №F 262 зазначено основні дані про товар: напівпричеп Vario T4H-0-S3-D2P, рік виробництва 2008, кількість 1, ціна товару 3177039, 98 грн. з ПДВ, термін поставки до 30.09.08.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (згідно Інкотермс -2000).
Зі змісту п. 2.3. договору вбачається, що у разі, якщо товар приймається лізингоодержувачем без застережень щодо недоліків, факт прийому -передачі товару засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем акта прийому-передачі товару за формою, яка вимагається покупцем, з обов'язковим зазначенням в акті дати прийняття товару, його заводських номерів, року випуску, інформації про монтаж та введення в експлуатацію (якщо ці операції входять в предмет поставки).
В момент підписання постачальником та лізингоодержувачем акта, постачальник зобов'язаний передати лізингоодержувачу документацію, необхідну для експлуатації та реєстрації товару, яка є невід'ємною частиною товару (п.2.4 договору від 30.09.08 №F 262).
28.11.08 між позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв товар (напівпричеп Vario T4H-0-S3-D2P, рік виробництва 2008), наступні документи та приналежності (керівництво з експлуатації, CD - диск по експлуатації, запчастин, техобслуговування).
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору поставки від 30.09.08 № F262 в частині підписаного між сторонами акта приймання-передачі від 28.11.08, зазначивши в позовній заяві, що даний акт є окремою частиною договору поставки, який вчинений позивачем під впливом обману зі сторони відповідача.
З даним твердженням позивача колегія суддів не погоджується, оскільки акт приймання-передачі не є частиною договору, а підтверджує наявність чи відсутність юридичного факту. Тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вказані норми права та інші норми чинного законодавства України регулюють саме порядок захисту особами свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства України.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена вимога про визнання недійсним договору поставки від 30.09.08 № F262 в частині підписаного між сторонами акта приймання-передачі від 28.11.08 не може бути предметом позову, оскільки акт приймання-передачі є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичного факту, який має значення для правильного вирішення господарського спору, і не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача.
Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 № 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Отже, вимога позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.10 у справі №36/141 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.10 у справі №36/141 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віадукт” (юр. адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, факт. адреса: 02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 1 код ЄДРПОУ 35402276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкція” (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, оф. 3А код ЄДРПОУ 34353569) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита при подачі апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)