01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 05-5-5-2/402-31/233-2/227-16/285
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010
у справі № 05-5-5-2/402-31/233-2/227-16/285 ( .....)
за позовом Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 21 040,27 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2010 р. у справі № 05-5-2/402-35/233-2/227-16/285 позов КП „Міський інформаційний центр” до ТОВ „Малліс Рекламна Група” про стягнення 21 040,27грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 7 776грн. боргу, 964грн. пені, судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні, представник відповідача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 01.06.2006 сторонами укладено договір № 8228 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, за умовами якого позивач на період з 01.06.2006 по 30.06.2007 надав відповідачеві в експлуатацію місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної (для розміщення реклами) конструкції за адресою: місто Харків, Червоношкільна набережна, 26.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно додатку №1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1060 від 06.12.2006р. було змінено порядок визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачем зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. №977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові”. Таким чином, згідно умов договору та додатку №1 з 06.12.2006р. відповідач зобов'язаний кожного місяця здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у новому розмірі - 1944 грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ 20%. Однак, відповідач порушив умови договору, не здійснив оплату за лютий, березень, квітень 2007р.
Частково задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що відсутні докази сплати відповідачем боргу, а тому, вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 7776,00 грн. підлягають задоволенню. Крім того, за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4договору, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого, що становить - 964 грн. Проте, відповідно до п. 3.2.7. договору, позивач зобов'язаний повідомити відповідача про (не менше як за 5 робочих днів) про проведення демонтажу спеціальної конструкції у випадках передбачених підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. розділу 3 договору. Матеріали справи не мають доказів належного повідомлення відповідача про демонтаж, уповноважений представник з боку відповідача не визначався, тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення витрат в розмірі 1900 грн. 27 коп. за проведення демонтажу спеціальної конструкції та штрафу в сумі 17700 грн. 00 коп. за прострочення повернення місця.
Заперечуючи проти рішення в частині задоволення вимог про стягнення витрат в розмірі 1900 грн. 27 коп. за проведення демонтажу спеціальної конструкції та штрафу в сумі 17700 грн. 00 коп. за прострочення повернення місця, позивач наполягає на тому, що за умовами договору, у випадку припинення дії договору, відповідач за актом повинен повернути місце користування, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про даний факт, але не здійснив належних дії, то демонтаж проведений власними силами, в зв'язку з чим, на відповідача покладаються понесені витрати, а також штрафні санкції.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Статтею 1 Закону України "Про рекламу" унормовано, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. За приписами статті 16 названого Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Пунктом 3 сторони узгодили, що позивач має право демонтувати спеціальні конструкції, зокрема, у випадку несплати, несвоєчасної або неповної оплати, про що зобов'язаний за 5 днів повідомити відповідача, оплата робіт з демонтажу покладається на останнього.
Проте, колегія суддів не приймає зауваження позивача, оскільки повідомлення про сплату заборгованості від 28.03.07 не містить належних доказів вручення відповідачу, в зв'язку з відсутністю підпису уповноваженої особи, займаємої ним посади, печатки або штампу товариства. Докази направлення повідомлення про сплату боргу поштою також відсутні.
Повідомлення позивача про припинення дії договору(а.с.32т.1) від 17.05.07 в зв'язку з невиконанням останнім умов договору щодо внесення платежів, у суду викликає таки ж сумніви щодо належного вручення відповідачеві.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ( а.с.33-34т.1) демонтаж проведений 17.04.07, рахунок -фактура від 18.04.07 щодо відшкодування збитків, в зв'язку з демонтажем конструкцій, відбувалося за місяць до повідомлення про припинення дії договору, документи не зазначені у переліку документів, що необхідно було направити відповідачу.
Вимога позивача про стягнення збитків з демонтажу, не підлягає задоволенню з огляду на збереження відповідачем демонтованих рекламних щитів та можливість їх подальшого використання, а також відсутність у рахунку-фактурі розшифрування (площа, визначення проведених робіт та їх вартість, тощо). Крім того, відповідно до Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, що є додатком до рішення виконкому міської ради № 977 від 20.10.04, на якій посилається позивач, демонтаж проведений з порушенням, оскільки п.2 Порядку передбачає, що при демонтажі складаються акт огляду технічного стану спецконструкції, акт проведення демонтажу спецконструкції, тоді як акт огляду відсутній.
З наведених причин не підлягає й задоволенню вимога про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення місця, оскільки демонтаж проведений позивачем у квітні 2007, тоді як штрафні санкції нараховані за період з червня 2007 по травень 2008, тобто період, коли відповідач не користувався місцем розміщення реклами, не має доказів належного повідомлення відповідача про припинення договору та демонтаж конструкцій. Тому є правомірними висновки господарського суду про безпідставність нарахування позивачем штрафу, на підставі п. 6.2 договору, в розмірі 17700 грн. 00 коп. з огляду на те, що позивачем було самостійно проведено демонтаж спеціальних конструкцій, про що було відображено в акті проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.04.2007року, а після проведення демонтажу місце розташування рекламної конструкції стало вільним, та не використовувалось відповідачем.
В той же час, рішення в частині стягнення боргу та пені є обґрунтованим, оскільки відповідачем не спростована сума боргу та не заперечується її наявність.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу КП „Міський інформцентр” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 05-5-2/402-35/233-2/227-16/285 від 13.08.2010 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва .
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)