01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 14/301
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго”: представники - Токарь Є.А., Гуйван П.Д. - за довіреностями,
від Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя”: представник - Дубовиченко А.А. - за довіреністю,
від Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСІ АВТО”: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010
у справі № 14/301 ( .....)
за заявою Відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго”
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації
„Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 року
у справі третейського суду №3/09-09
за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство "Автоінвестстрой-Запоріжжя"
до ТОВ "ВСІ-АВТО"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про скасування рішення
У травні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Полтаваобленерго” (надалі - ВАТ „Полтаваобленерго”) звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСІ - АВТО” (надалі - ТОВ „ВСІ -АВТО”) про витребування майна та стягнення 42398,15 грн. заборгованості за дилерським договором від 20.03.2006 р. № 17Д/06, укладеного між ТОВ „ВСІ-АВТО” та Підприємством з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя”.
В обґрунтування вимог заяви ВАТ „Полтаваобленерго” посилається на те, що третейський суд розглянув питання щодо права власності на майно та вирішив питання про права і обов'язки ВАТ „Полтаваобленерго”, яке не брало участі у справі.
Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” проти вимог заяви ВАТ „Полтаваобленерго” заперечило з підстав, викладених у письмових запереченнях, а також зазначило, що третейський суд не вирішував питання про право власності на автомобіль - ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, а розглядав спір, який виник у зв'язку з неналежним виконанням умов дилерського договору від 20.03.2006 р. № 17Д/06.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 року у даній справі в задоволенні заяви ВАТ „Полтаваобленерго” про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 року у справі №3/09-09 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ВАТ „Полтаваобленерго” звернувся з апеляційною скаргою, доповненням та уточненням до апеляційної скарги, в яких просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 року у справі №3/09-09, посилаючись на порушення норм законодавства та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не враховано той факт, що третейський суд рішенням від 11.01.2010 року у справі №3/09-09 фактично вирішив питання про право власності на автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун №328625, кузов № 0146394, визнавши Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” власником вказаного транспортного засобу та витребувавши транспортний засіб із чужого володіння на його користь. В той же час, апелянт стверджує, що вказане рухоме майно належить йому на праві власності на підставі договору поставки №1139 від 14.05.2009 року.
Апелянт зазначає, що він не був залучений до участі у справі №3/09-09, під час розгляду якої третейським судом було вирішено питання про право власності на вказаний транспортний засіб.
У доповненні та уточненні до апеляційної скарги, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом помилково ототожнено поняття „визнання права власності” та „захист права власності”. Апелянт стверджує, що позивач у даній справі звернувся з позовом про захист права власності, мотивуючи тим, що третейський суд застосував саме положення ст.387 ЦК України про захист права власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.
У відзиві Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” проти вимог апеляційної скарги заперечило та просило суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 року - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09 позов Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” задоволено частково: витребувано автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, з чужого незаконного володіння; передано витребуване майно: автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, власнику цього майна Підприємству з іноземними інвестиціями „Автомобільне Товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСІ-АВТО” на користь Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне Товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” неустойку згідно з п. 8.2 договору в розмірі 35385,60 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСІ-АВТО” на користь Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне Товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” витрати, пов'язані і вирішенням спору Третейським судом у розмірі 3376,00 грн.
Відповідно до положень ст. 51 Закону України „Про третейські суди”, Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України „Про третейські суди” за результатами розгляду заяви господарський суд приймає рішення, зміст якого повинен відповідати статті 84 ГПК з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною третьою статті 51 Закону.
При цьому, виходячи з положень ст. 51 Закону України „Про третейські суди” та ст. 1 ГПК України особа, яка не була залучена до участі у справі третейського суду, першочергово повинна довести, що третейським судом прийнято рішення саме про її права і обов'язки та, відповідно, порушення оскаржуваним рішенням своїх прав і інтересів.
В поданій заяві ВАТ „Полтаваобленерго” посилається на те, що Постійно діючий третейський суд при Асоціації „Бізнес-Центр „Правозахист” вирішив питання про права і обов'язки ВАТ „Полтаваобленерго”, яке не брало участі у справі, оскільки третейський суд вирішив спір про право власності на майно, а саме: автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, яке належить на праві власності ВАТ „Полтаваобленерго”.
З цих підстав ВАТ „Полтаваобленерго” просить суд скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр „Правозахист” від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09.
Частиною. 2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Таким чином, право на оскарження рішення третейського суду особами, які не брали участі у справі, безпосередньо пов'язано із порушенням їх прав і інтересів станом на момент прийняття рішення третейським судом.
В обґрунтування своїх порушених прав і інтересів оспорюваним рішенням, ВАТ „Полтаваобленерго” посилається, зокрема, на те, що під час розгляду справи Третейським судом було вирішено питання про право власності на транспортний засіб, власником якого є ВАТ „Полтаваобленерго”.
Проте, судова колегія не може погодитись з вищевказаними твердженнями, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів третейської справи, 20 березня 2006 року між ТОВ „ВСІ-АВТО” (Дилер) та Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” (Підприємство) укладено дилерський договір № 17Д/06 (надалі - Договір) відповідно до умов якого підприємство надає дилеру автомобілі для демонстрації та продажу з повним оформленням підприємством документації зі свого складу за адресою: Запорізька обл., с. Дмитрове, вул. Садова, 30, кв. 57.
За умовами Договору 30.03.2009 р. Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство „Автоінвестстрой-Запоріжжя” передало, а ТОВ «ВСІ -АВТО» прийняло на комісію згідно з актом приймання-передачі від 30.03.2009 р. транспортний засіб ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394.
Компетенція третейського суду щодо розгляду справи № 3/09-09 визначена Додатковою угодою від 22.05.2008 р. до Дилерського договору № 17Д/06 від 30.03.2006 р.
Між сторонами укладено третейську угоду у вигляді третейського застереження, викладену в Додатковій угоді від 22.05.2008 р. до дилерського договору № 17Д/06 від 20.03.2006 р. відповідно до якої сторони дійшли згоди, що всі спори, непорозуміння чи претензії, які виникають між сторонами з чи зв'язку з Договором, в тому числі, але не обмежуючись: що стосується його укладення, виконання, порушення, припинення, розірвання, дійсності/недійсності, сплати любих штрафних санкцій за порушення Договору (невиконання або неналежне виконання), стягнення заборгованості тощо, передаються для остаточного врегулювання на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Бізнес центр «Правозахист». Місцезнаходження постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Бізнес центр «Правозахист»: м. Київ, пров. Балтійський, 20. Розгляд справи буде здійснюватись у відповідності до Закону України «Про третейські суди» та Регламентом Третейського суду з місцем проведення третейського розгляду: м. Київ, проспект Відрадний, 28. Третейський суд буде розглядати справу у складі одного третейського судді, який призначається Головою Третейського суду.
Тобто, на розгляд третейського суду передаються непорозуміння чи претензії, які виникають між сторонами за Договором, в тому числі, що стосується його виконання.
Положення третейської угоди жодним чином не охоплюють та не стосуються питання щодо визнання права власності.
За умовами Договору строк комісії на переданий ТОВ «ВСІ-АВТО» транспортний засіб сплинув 29.04.2009 р.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що у випадку не продажу товару у строк комісії дилер за погодженням з підприємством зобов'язаний повернути товар підприємству протягом 3-х банківських днів від дня закінчення строку комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи неповернення ТОВ «ВСІ-АВТО» товару у зазначений Договором строк, Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ - АВТО» про стягнення 158798,15 грн. за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до поданого позову Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» просило Третейський суд, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ВСІ-АВТО» своїх зобов'язань за Договором, стягнути з останнього на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» 116400 грн. основного боргу, 35385,60 грн. - неустойки згідно п. 8.2 Договору, 5324,88 грн. - річних відсотків, 1687,67 грн. - інфляційних втрат, а всього - 158798,15 грн.
В подальшому, Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» уточнило позовні вимоги, відповідно до яких змінило предмет позову та просило суд витребувати з незаконного володіння ТОВ «ВСІ-АВТО» автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394 та стягнути з ТОВ «ВСІ-АВТО» 35385,60 грн. неустойки згідно п. 8.2 Договору, 5324,88 грн. - річних відсотків, 1687,67 грн. - інфляційний втрат, а всього - 42398,15 грн.
Разом з тим, підстави пред'явлення позову залишились незмінними, а саме неналежне виконання ТОВ «ВСІ-АВТО» дилерського договору № 17Д/06 від 20.03.2006 р.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, яке застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг) тощо.
Таким чином, Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» звернулось до третейського суду за захистом своїх прав та інтересів у спосіб, передбачений законодавством, а саме: примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
При цьому, ВАТ «Полтаваобленерго» в поданій заяві посилається на те, що Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист», розглядаючи спір у справі № 3/09-09, вирішив спір про право власності на майно - автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394.
Суд не може погодитись з викладеним, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Питання щодо захисту права власності врегульовано положеннями глави 29 ЦК України.
Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з матеріалів третейської справи, Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» не зверталось до третейського суду з позовом за захистом права власності в порядку ст. ст. 386, 387 ЦК України, а на розгляд третейського суду передано вимоги, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ВСІ-АВТО» умов Договору, що передбачено умовами третейської угоди та у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України (примусове виконання обов'язку в натурі).
Виходячи з вищенаведеного, безпідставними є твердження ВАТ «Полтаваобленерго» про те, що Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист», розглядаючи спір у справі № 3/09-09, вирішив спір про право власності на майно.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09 позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» задоволено частково, витребувано автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, з чужого незаконного володіння; передано витребуване майно: автомобіль ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394, власнику цього майна Підприємству з іноземними інвестиціями «Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ-АВТО» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» неустойку згідно з п. 8.2 договору в розмірі 35385,60 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ-АВТО» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» витрати, пов'язані з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 3376,00 грн.
Як вбачається з тексту рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09, третейський суд в резолютивній частині рішення використав термінологію «з чужого незаконного володіння», «власнику майна».
Однак, використану судом вищеперелічену термінологію не слід ототожнювати із вирішенням спору про право власності та слід визнати помилковою, оскільки під час розгляду третейського спору у справі № 3/09-09 позивачем не заявлялись вимоги щодо визнання права власності та приналежності майна. Крім того, третейською угодою, укладеною у вигляді третейського застереження у Додатковій угоді від 22.05.2008 р. до дилерського договору № 17Д/06 від 20.03.2006 р. сторонами не передбачено можливості передання на розгляд третейського суду спорів про визнання права власності.
Тобто, фактично, третейський суд помилково оперував термінологією, яка не стосується розгляду справи у спорі, який виник у зв'язку з невиконанням умов договору.
Разом з тим, аналізуючи матеріали третейської справи та рішення третейського суду, суд дійшов висновку, що третейський суд розглянув та вирішив спір, який виник, виключно, між сторонами Договору - Підприємством з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» та ТОВ «ВСІ-АВТО», у зв'язку з порушенням ТОВ «ВСІ-АВТО» своїх зобов'язань за Договором та в межах третейської угоди.
Жодних питань, які стосуються прав і інтересів ВАТ «Полтаваобленерго» рішенням третейського суду вирішено не було, як і не вирішувалось третейським судом питання про право власності на майно.
Крім того, в судовому засіданні 02.08.2010 р. представник Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Запоріжжя» зазначив, що третейський суд не вирішував питання про право власності, а розглядав спір, який виник у зв'язку з неналежним виконанням умов дилерського договору від 20.03.2006 р. № 17Д/06, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 02.08.2010
Р-
Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що третейським судом не вирішувались питання про права і обов'язки ВАТ «Полтаваобленерго». В свою чергу, права і охоронювані законом інтереси ВАТ «Полтаваобленерго» порушені не були.
За таких обставин ВАТ «Полтаваобленерго» не є особою, про яку йдеться в ч. 2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до ч. З ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди» господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виходячи з норм чинного законодавства, особа, яка не брала участі у справі третейського суду, звертаючись до компетентного суду з заявою про скасування рішення третейського суду, першочергово повинна довести, що третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки.
Положеннями ст. 51 Закону України «Про третейські суди», Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди» закріплено, що за результатами розгляду заяви господарський суд приймає рішення, зміст якого повинен відповідати статті 84 ГПК з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною третьою статті 51 Закону.
Відповідно до абз. 5 п.п. 1.14 п. 14 Рекомендацій Вищого господарського суду від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»» господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.
З наведених ВАТ «Полтаваобленерго» підстав в заяві про скасування рішення третейського суду, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09, а тому вказана заява не підлягає задоволенню.
Разом з тим, виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09 жодним чином не стосується та не повинно стосуватись ВАТ «Полтаваобленерго», оскільки ВАТ «Полтаваобленерго» не є стороною Договору, не є стороною у справі третейського суду № 3/09-09 та не є стороною у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09.
Судова колегія зазначає, що ВАТ «Полтаваобленерго», вважаючи себе власником майна - автомобіля ГАЗ-3309-354, двигун № 328625, кузов № 0146394 та вважаючи свої права порушеними, не позбавлене права звернутись за захистом свого права власності до суду у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.
При цьому, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Центр «Правозахист» від 11.01.2010 р. у справі № 3/09-09 не є перешкодою для захисту такого права в порядку розділу 29 ЦК України.
Слід також зазначити, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
В частині 1 статті 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/301 - без змін.
3. Матеріали справи №14/301 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)