01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 6/220
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
прокурора: Карпенко Н.М.,
позивача: Хвінгія І.В.,
відповідача1: Черненко Є.М.,
Поповіченко О.М.,
відповідача2: не з'явився,
відповідача3: Сміхнов С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства палива та енергетики України та Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос”
на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010
у справі № 6/220 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
до Міністерства палива та енергетики України
Фонду державного майна України
Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос"
про визнання права власності та визнання недійсним наказу
Відкрите акціонерне товариство „Укрнафта” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства палива та енергетики України (відповідача1), Фонду державного майна України (відповідача2) та Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос” (відповідача3) про: визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - на будівлю (гуртожиток кв. кв. №№ 1-15), розташовану за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, загальною площею 1246,4 кв. м. (позиція 4891 Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993, затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38); визнання недійсним наказу Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 “Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 вжито заходів до забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 позов задоволено повністю. Визнано право власності Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” на об'єкт нерухомого майна, а саме: на будівлю (гуртожиток кв. кв. №№ 1-15), розташовану за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд. 95/2, загальною площею 1246,4 кв. Визнано недійсним наказ Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 “Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38”. Стягнуто з Міністерства палива та енергетики України на користь відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 6830,32 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 85,00 грн. державного мита.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство палива та енергетики України звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити ВАТ „Укрнафта” в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу Міністерства палива та енергетики України та призначено її розгляд на 21.09.2010 у складі колегії: головуючий суддя - Моторний О.А., судді: Кошіль В.В., Шапран В.В.
Пізніше, не погодившись з рішенням суду від 27.05.2010, Відкрите акціонерне товариство бурової компанії „Букрос”, також, звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, стягнути з ВАТ „Укрнафта” на користь ВАТ бурової компанії „Букрос” судові витрати, понесені по розгляду апеляційної скарги у розмірі 3415,16 грн. Апелянт вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос” та призначено її до розгляду на 21.09.2010 у складі колегії: головуючий суддя - Моторний О.А., судді: Попікова О.В., Кондратова І.Д.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 20.09.2010, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В., які входять до постійно діючого складу колегії: Моторний О.А. (головуючий), Кошіль В.В., Шапран В.В., замість суддів Попікової О.В. та Кондратової І.Д. залучено до розгляду справи № 6/220 суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 21.09.2010 та 05.10.2010 оголошувалась перерва.
Прокурор та представники відповідачів 1, 3 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, та просили скасувати рішення суду від 27.05.2010.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях та у виступі просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги Міністерства палива та енергетики України та Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос” - без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив, письмові пояснення сторін, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
В обґрунтування позовних вимог ВАТ „Укрнафта” зазначає, що відповідач 1, прийнявши спірний наказ № 17 від 19.01.2010, розпорядився належним позивачеві майном всупереч волі власника, в порушення виключної компетенції загальних зборів акціонерів ВАТ “Укрнафта” та всупереч нормам чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що прибудова-гуртожиток за адресою: місто Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” в процесі корпоратизації виробничого об'єднання „Укрнафта”, що підтверджується наявними в справі документами. Крім того, суд зазначив, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Заперечуючи рішення суду від 27.05.2010, Міністерства палива та енергетики України посилається на порушення судом: норм 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №717 від 08.09.1993, оскільки вартість гуртожитку як об'єкту державного житлового фонду не підлягала включенню до цілісного майнового комплексу ВАТ „Укрнафта”; ч. 3 ст. 145 ГК України та ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”, оскільки при корпоратизації ВАТ „Укрнафта” не відбулось приватизації (відчуження державного майна у передбачений законодавством спосіб) і, відповідно, майно, передане ВАТ „Укрнафта” при корпоратизації, є державною власністю; ст. 16 ГПК України, оскільки справа підлягала розгляду за місцезнаходженням спірного майна, тобто у м. Полтаві.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ВАТ бурова компанія „Букрос”, відповідач 3 зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 317, 318, 319, 386 ЦК України, які визначають умови і порядок здійснення права власності, а також права власника, оскільки спірне майно - будівля гуртожитку належить ВАТ бурова компанія „Букрос”, а не ВАТ „Укрнафта”.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з наведеними доводами апеляційних скарг Міністерства палива та енергетики України та ВАТ бурова компанія „Букрос”, беручи до уваги наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ВАТ „Укрнафта” є господарським товариством, створене в процесі корпоратизації, що відбувалась на підставі Указу Президента України „Про корпоратизацію” від 15.06.1993, а також в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 „Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”, відповідно до п. 11 якого засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут.
23.02.1994 наказом Державного комітету України по нафті і газу №57 „Про створення ВАТ „Укрнафта” було прийнято рішення про створення ВАТ „Укрнафта”, згідно з п. 2, п. 3 якого затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта” та статут ВАТ „Укрнафта”.
Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта” був складений комісією з корпоратизації на підставі норм Положення про порядок корпоратизації підприємств та у відповідності до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717 „Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” (Методика).
Згідно з п. 41 Методики вартість майна, розрахована цією Методикою, може бути змінена за рішенням органу приватизації, що відображається в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Пунктом 42 Методики передбачалось, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна: що належить орендареві; для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення); на яке поширюється особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових вкладень у цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств, банків, у відсоткові облігації та позики, вклади до статутних фондів спільних підприємств); державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”; об'єктів, що не підлягають приватизації.
Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта” складався за формою, затверджено Методикою, у зв'язку з чим у рядку 12.3 акту відображенню підлягала вартість об'єктів державного житлового фонду, які підлягали приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового Фонду” (пункт 42 Методики).
Гуртожиток, що є предметом спору по даній справі, не належав до об'єктів приватизації згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” (ст.2), а тому включення його вартості до підпункту 12.3 акту оцінки вартості цілісною майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта” не було обов'язковим і не вимагалось правилами пунктів 41 і 42 Методики.
Як вбачається з пункту 41 Методики, вартість майна може бути змінена за рішенням органу приватизації, однак це не є обов'язковим, і залежить виключно від рішення органу, який уповноважений здійснювати приватизацію державного майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. При передачі гуртожитку до статутного фонду господарського товариства не відбувається відчуження кімнат у гуртожитку на користь громадян України, а тому нема підстав для застосування обмежень, встановлених Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду” до правовідносин, які мали місце при формуванні статутного фонду ВАТ „Укрнафта”.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, на момент існування спірних правовідносин, кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації (тобто передачі у приватну власність громадян України), а тому не належали до об'єктів державного житлового фонду, які підлягати приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” (п. 42 Методики). Отже, вартість цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта” не підлягала зменшенню на вартість гуртожитку.
Таким чином, на підставі викладеного вище, твердження Міністерства палива та енергетики України про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації є безпідставним. Включення вартості гуртожитку до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ „Укрнафта” не суперечило законодавству України про корпоратизацію, приватизацію, в тому числі приватизацію державного житлового фонду, а перебування гуртожитку у власності товариства не суперечить чинному законодавству, в тому числі Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.
Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта”, затвердженого Головою Держкомнафтогазу 04.02.1994, вартість майна об'єднання, яке підлягало включенню до статутного фонду товариства і мало становити майнову основу його діяльності, склала 1 355 712 750 тис. крб.
Вартість майна, яке увійшло до статутного фонду товариства, в тому числі прибудова- гуртожиток за адресою м. Полтава, вул. Половки, 95/2, стала основою для визначення кількості простих іменних акцій, на яку було розподілено статутний фонд товариства в процесі корпоратизації.
Як вбачається з п. 6.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”, затвердженого у новій редакції Загальними зборами акціонерів 20.12.2005, статутний фонд товариства становить 13 557 127, 50 грн. і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (п.6.2). Отже, вказаний у Статуті розмір статутного капіталу ВАТ „Укрнафта” є визначеною у гривнях вартістю майна, яке увійшло до статутного фонду товариства станом на 01.12.1993 і становило 1 355 712 750 тис. крб.
У відповідності до ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому засновником як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Статтею 22 Закону України „Про власність” в редакції, чинній на момент створення ВАТ „Укрнафта”, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, визнавались, серед іншого, майнові внески його членів.
Таким чином, майно, за рахунок якого був сформований статутний фонд акціонерного товариства, є власністю такого товариства, яке вправі володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном на власний розсуд.
Як зазначено вище, ВАТ „Укрнафта” створено у процесі корпоратизації, тобто внаслідок перетворення виробничого об'єднання у відкрите акціонерне товариство. В результаті корпоратизації, було створено відкрите акціонерне товариство, 100 % акцій якого належали державі. Загальна номінальна вартість цих 100 % акцій склала 1 355 712 750 тис. крб. і у відповідності до ст. 24 Закону України „Про господарські товариства” становила статутний фонд ВАТ „Укрнафта”. Фактично, держава як єдиний на той час акціонер оплатила вартість 100 % акцій майном, переданим до статутного фонду товариства, вартість якого відображена в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта”.
В подальшому, об'єктом приватизації стали частки (акції), що належали державі у майні ВАТ „Укрнафта” (ч. 1 ст. 5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”), частина яких була відчужена державою на користь фізичних і юридичних осіб у відповідності до плану розміщення акцій. Майно, вартість якого склала розмір статутного фонду товариства, набуло статусу внеску засновника до статутного фонду товариства, а отже перейшло у власність створеного ВАТ.
За таких обставин, твердження відповідача 1 про те, що майно, яке було передано ВАТ „Укрнафта”, є державною власністю, оскільки не було відчужено товариству в порядку, визначеному Законом України „Про приватизацію державного чайна”, колегією суддів до уваги не приймається, так як суперечить положенням ст.12 Закону України „Про господарські товариства”.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням Міністерства палива та енергетики України на ч. 2 ст. 16 ГПК України, яка встановлює, що справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна, оскільки відповідачем 1 не враховано тієї обставини, що відповідно до абзацу третього пункту 27.6 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” якщо відповідачем у справі зі спору про право власності на майно є органи, зазначені у частині четвертій статті 16 ГПК, то такі справи підлягають розгляду у господарському суді міста Києва.
Враховуючи, що відповідачі 1, 2 є центральними органи виконавчої влади (п. 1 Положення про Міністерство палива та енергетики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1540, п. 3 Регламенту Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.10.2007 №1684), даний спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Апелянт - ВАТ бурова компанія „Букрос” наполягало на тому, що спірне майно є власністю бурової компанії, оскільки увійшло до статутного фонду відповідача 3 під час корпоратизації. На підтвердження чого, апелянт посилається на акт державної прийомки будівлі (споруди) 1974 р., рішення Полтавської міської ради №78 від 11.02.1976, передаточний баланс підприємства на 01.121993, план розміщення акцій ВАТ бурова компанія „Бук рос”, яке створено шляхом корпоратизації від 23.01.1995, наказ Держкомнафтогазу №21 від 21.01.1994 про створення ВАТ бурова компанія „Бук рос”, рішення виконкому Київської районної ради м. Полтава №235 від 17.06.1997 „Про дозвіл на прописку”, лист Фонду державного майна України №10-21-2876 від 03.03.2009 „Щодо гуртожитку”, лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області №11- 03/2755 від 27.05.2009, статут ВАТ бурова компанія „Букрос”.
Однак, колегія суддів не приймає до уваги наведені документи, як доказ набуття апелянтом права власності на спірне майно, оскільки вони не свідчать про те, що спірне майно, а саме будівля (гуртожиток кв.кв. №№1-15), розташована за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд. 95/2, загальною площею 1246, 4 кв.м, було передане засновником до статутного фонду ВАТ бурова компанія „Букрос”.
Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 за № 1201/8522) затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, яким була визначена послідовність дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном, зокрема, щодо передачі об'єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації (далі - Положення).
Згідно з п. 2.2 Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, за встановленою формою.
Підтвердження права власності на нерухоме майно відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться, серед іншого, на підставі описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акту оцінки вартості майна (п. 2.3 Положення).
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.01.2005 № 38 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993 (далі - Перелік). Як вбачається зі змісту наказу, відповідність Переліку підтверджена висновком аудитора.
До нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993, увійшов житловий будинок з гуртожитком за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб. (позиція 4891 Переліку).
Право власності ВАТ „Укрнафта” на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007, яке видане на підставі п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5).
Крім того, правомірність формування статутного фонду ВАТ „Укрнафта” підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2005 у справі №12/30- 5/71-45/240 за позовом ВАТ бурова компанія „Бук рос” до ФДМУ, Мінпаливенерго та ВАТ „Укрнафта” про визнання недійсним акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання „Укрнафта”.
Таким чином, твердження ВАТ бурова компанія „Букрос” про те, що рішення суду першої інстанції від 27.05.2010 прийняте з порушенням ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 317, 318, 319, 386 ЦК України, і, відповідно, з порушенням його прав як власника спірного майна, с безпідставними і спростовується матеріалами справи, оскільки наведені вище обставини підтверджують той факт, що прибудова-гуртожиток за адресою м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92 271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” в процесі корпоратизації виробничого об'єднання „Укрнафта”, у зв'язку з чим належить ВАТ „Укрнафта” на праві власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, враховуючи лист Фонду державного майна України від 03.03.2009 № 10-21-2876 та звернення першого заступника голови правління ВАТ бурова компанія „Букрос”, 19.01.2010 Міністерством палива та енергетики України було прийнято наказ № 17 „Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38”, яким внесло зміни до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993, затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38, а саме: виключило з переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ „Укрнафта”, позицію 4891 (житловий будинок з гуртожитком за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб.). Пунктом другим наказу № 17 від 19.01.2010 голові правління ВАТ бурової компанії „Букрос ”наказано вжити заходів щодо зміни розміру статутного фонду.
Дія Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (далі - Закон) поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 1 Закону).
Частиною 4 статті 1 Закону передбачено, що він не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наведеним вище, гуртожиток за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, на законних підставах перебуває у приватній власності ВАТ „Укрнафта”, у зв'язку з чим дія Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” не поширюється на даний об'єкт.
ВАТ „Укрнафта” як власник майна, яким розпорядилося Міністерство палива та енергетики України, прийнявши 19.01.2010 спірний наказ № 17, не приймало жодних рішень щодо відчуження цього майна і не надавало відповідачу 1 повноважень щодо розпорядження таким майном.
Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Враховуючи викладене вище, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ВАТ „Укрнафта” про визнання недійсним наказу Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 “Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 № 38” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи, наведені відповідачами 1, 3 в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідачів 1, 3, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони просили скасувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг Міністерства палива та енергетики України, Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Міністерства палива та енергетики України та Відкритого акціонерного товариства бурової компанії „Букрос” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 - без змін.
Матеріали справи № 6/220 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді