01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 32/455-22/479
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від стягувача: Чурікова Т.Ю. дов. від 07.04.2010 року
від боржників: Шевченко В.В. дов. №28 від 01.07.2010 рорку
від ВДВС: Годинчук С.О. дов. №В/19 від 12.10.2010 року
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київспецтранс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010 за скаргою Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс”
на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного
управління юстиції у м. Києві
у справі № 32/455-22/479 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрРентек"
до ВАТ "Київспецтранс"
третя особа відповідача Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення заборгованності, штрафних санкцій, збитків
До Господарського суду м. Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс” на постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Мельник І.І. щодо винесення постанови № 1221/19 про арешт коштів боржника від 12.07.2010р. неправомірними та незаконними та визнання постанови № 1221/19 про арешт коштів боржника від 12.07.2010р. такою, що підлягає скасуванню.
Скарга мотивована тим, що при винесенні державним виконавцем постанови № 1221/19 про арешт коштів боржника від 12.07.2010р. були порушені приписи Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року скаргу подану Відкритим акціонерним товариством “Київспецтранс” на дії Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва відхилено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Відкрите акціонерне товариство “Київспецтранс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі №32/455-22/479.
Свої апеляційні вимоги Відкрите акціонерне товариство “Київспецтранс” обґрунтовує тим, що державним виконавцем були порушені норми ч. 5 ст. 36 Закону „Про виконавче провадження", оскільки не було прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження. Крім цього, при прийнятті постанови про накладення арешту на кошти боржника, державним виконавцем було грубо порушено ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження". Постанова № 1221/19 про арешт коштів боржника від 12.07.2010 р. була прийнята на підставі кількох виконавчих документів, проте в порушення вимог законодавства про виконавче провадження, державним виконавцем не було прийнято постанову про об'єднання у зведене виконавче провадження даних справ.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.10.2010 року.
Представник ВАТ “Київспецтранс” в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі №32/455-22/479 скасувати.
Представники ТОВ “УкрРентек” та ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10.2010 року заперечували проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №32/455-22/479 від 10.09.2010 року.
Представник третьої особи в судове засідання 13.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.10.2010року за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
У статті 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2009р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрРентек” задоволені частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс”419 558 грн. основного боргу, 352 376, 50 грн. інфляційних збитків, 50 342, 26 грн. 3% річних; 13 347, 36 грн. судових витрат.
Прийняті у справі судові рішення залишені без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010р..
На виконання рішення суду 18.02.2010 року виданий наказ.
На підставі виданого на виконання прийнятого у справі судового рішення наказу від 18.02.2010р. Відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження щодо чого винесено постанову ВП № 18672487 від 15.04.2010р..
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в постанові Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2010року, якою було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №32/455-22/479 від 18.02.2010 року встановлений строк для добровільного виконання рішення: до 22.04.2010 року.
12.07.2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві прийняв постанову №1221/19 про арешт коштів боржника.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Статтями 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанова державного виконавця про арешт коштів, яка винесена на виконання рішення суду про стягнення коштів, є обов'язковою для виконання, а тому винесення додаткового рішення про арешт коштів чинним законодавством не передбачено.
Скаржником не надано, а матеріали справи не містять доказів добровільного, в тому числі у встановлений державним виконавцем строк, виконання судового рішення, у зв'язку з чим, дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт коштів боржника № 1221/19 від 12.07.2010р. відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Судова колегія критично оцінює посилання скаржника щодо зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва № 32/455-22/479 від 18.02.2010р. станом на даний час з тих підстав, що судом касаційної інстанції, після зупинення виконання рішення ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2010р. не виносилась відповідна ухвала про поновлення його виконання, оскільки в силу положень ч. 1 ст. 121-1 ГПК України строк, на який може бути зупинено виконання рішення судом касаційної інстанції, встановлено вказівкою на подію - до закінчення касаційного перегляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2010р. виконання рішення суду зупинено до закінчення перегляду в порядку касації постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р., якою вказане рішення залишене без змін.
Скаржнику відомо про закінчення касаційного перегляду судового рішення, представник товариства був присутнім в судовому засіданні в якому оголошено вступну та резолютивну частину постанови 16.06.2010р., а отже твердження про відсутність підстав для виконання судового рішення, яке набрало законної сили свідчить насамперед про неповагу до суду, небажання виконувати судове рішення тощо.
Також судова колегія повністю погоджується з судом першої інстанції, що посилання на порушення державним виконавцем порядку здійснення виконавчого провадження, зокрема в частині непоновлення виконавчого провадження та не направлення такої постанови сторонам залишається судом на рівні тверджень скаржника, оскільки вказане не підтверджене належними доказами.
Враховуючи, що судове рішення у справі 32/455-22/479 ВАТ “Київспецтранс” у добровільному порядку не виконано, постановою № 1221/19 від 12.07.2010р. було накладено арешт на кошти ВАТ Київспецтранс”.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав вважати про порушення прав скаржника винесенням постанови про арешт коштів боржника, з огляду на чинність судового рішення у справі, яке набрало законної сили та виконується в примусовому порядку згідно вимог Закону України “Про виконавче провадження”.
Як про те зазначено у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”(ч. 7 п. 8) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови № 1221/19 про арешт коштів боржника від 12.07.2010р. відповідають вимогам чинного законодавства, є законними, отже судом першої інстанції скаргу ВАТ “Київспецтранс” на дії Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва правомірно було відхилено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі №32/455-22/479 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі №32/455-22/479 залишити без змін.
Матеріали справи №32/455-22/479 повернути до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді