01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 10/157
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Масляннікова Т.Д. - представник за дов. б/н від 10.06.2010р.;
від відповідача - Козаченко М.М. - представник за дов. № 716 від 28.09.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010
у справі № 10/157 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Юком-Т"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості
Приватне підприємство “Юком-Т” (далі - позивач) у квітні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 54328,80 грн. основного боргу, 544,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. по справі № 10/157 позовні вимоги Приватного підприємства “Юком-Т” задоволено. Стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 54328,80 грн., державне мито у розмірі 544,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у справі № 10/157 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі № 10/157, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду. Проте, представник позивача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача 12.10.2010р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком”, колегія суддів порадившись дійшла висновку, що в даному клопотанні слід відмовити, оскільки, виходячи з аналізу змісту позовних вимог по даній справі таке залучення не вплине на хід розгляду справи, не може вплинути на права та обов'язки Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, а задоволення даного клопотання призведе лише до необґрунтованого затягування справи, крім того дане клопотання не було заявлено в Господарському суді міста Києва.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні
суди.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції 11.02.2009 р. між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено договір № 5/Б-08-02 (далі - договір) предмет якого відповідно до п. 1.1 є зобов'язання підрядника у межах цього договору: виконати підрядні роботи по телефонізації будинків № 1, № 2 на перетині проспекту Тичини та Дніпровської набережної в Дніпровському районі м. Києва, а замовник зобов'язується в межах цього договору: прийняти та сплатити підряднику за роботу грошову суму в порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору, що визначена у відповідності до підписаної сторонами угоди про договірну ціну, що є додатком № 1 та невідємною частиною даного договору, становить 82176,00 грн.
Загальна вартість робіт обумовлена угодою про договірну ціну є твердою і не може бути змінена під час виконання робіт (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3, 2.4 договору, до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику 50% передплату вартості матеріалів згідно додатку № 1 до договору, що становить 25 380,00 грн.; остаточні розрахунки по договору здійснюються не пізніше п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Так, оплату авансу в розмірі 25 380,00 грн., відповідачем було проведено 16.04.2009 р., що підтверджується банківською випискою (наявна в матеріалах справи).
Згідно п.п. 7.1., 7.2., 7.3., виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Здача-прииймання виконаних робіт, передбачених п. 1.1. даного договору, здійснюється після закінчення підрядником робіт, що обумовлені цим договором - шляхом підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт Такий акт складається в письмовій формі та підписується уповноваженими представниками сторін, та скріплюється їхніми печатками. Будівельно-монтажні роботи вважаються зданими підрядником і прийнятими замовником з моменту належного оформлення сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за типовою формою № КБ-2-В, КБ-3.
Відповідно до 7.4. договору акт здачі-приймання робіт має бути підписаний по пред'явленню замовнику акту приймання кабелю в експлуатацію, підписаного та затвердженого ВАТ “Укртелеком”.
Згідно п. 11.1 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих ними на себе зобов'язань.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та в силу положень розділу 7 спірного договору сторони договору № 5/Б-08-02 від 11.02.2009 р. не ставлять у залежність факт наявності акту приймання кабелю в експлуатацію, підписаного та затвердженого Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” від оплати виконаних та прийнятих робіт, згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вказаним договором.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права не з'ясував і не витребував додаткові докази від позивача відносно передачі робіт Відкритому акціонерному товариству “Укртелеком”.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) за червень 2009 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3), які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств (наявні в матеріалах справи).
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази які підтверджували б неприйняття відповідачем вказаних робіт, або виявлення недоліків у виконаній роботі суду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, з відповідачем за виконані останнім по договору роботи не розрахувався, в зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість в сумі 54328,80 грн.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні твердження апелянта, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що станом на день винесення спірного рішення строк розгляду позовної заяви майже сплинув, до того ж розгляд справи 24.06.2010р. в суді першої інстанції вже було відкладено в зв'язку з неявкою відповідача з урахуванням поданого ним 23.06.2010р. клопотання про відкладення розгляду справи. Тому підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції не було з огляду на розумність стоку в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною в 1997 році.
Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у справі № 10/157 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 10/157 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді