01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 6/433-42/183
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010
у справі № 6/433-42/183 ( .....)
за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 20737,47 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Вергун М.М. - дов. № 248-51 від 12.03.2010
від відповідача Галітко С.П. - дов. № 3151 від 09.11.2009
Державне підприємство „Електроважмаш” (надалі - позивач) в червні 2009 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 20 737,47 грн. (з яких: 2 458,45 грн. - 3% річних та 18 279,02 грн. - інфляційні витрати) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором за період з 01.11.2007 по 28.02.2009.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 у справі № 6/433 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009) позов було задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Державного підприємства завод “Електроважмаш” 18 279,02 грн. інфляційних витрат, 2 458,45 грн. - 3% річних з простроченої суми, 207,37 грн. витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010 у справі № 6/433 рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 було скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не досліджено той факт, що ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 у справі № 43/167-23/260 скасована ухвала Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 про припинення провадження у справі про банкрутство відповідача та справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 справу № 6/433 прийнято до провадження та присвоєно їй № 6/433-42/183.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 6/433-42/183 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Державного підприємства завод “Електроважмаш” 18 279,02 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2 458,45 грн. - 3% річних з простроченої суми, 207,37 грн. витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2006 по справі № 6/496 (яке набрало законної сили), а станом на 28.02.2009 сума боргу, стягнута за рішенням суду, відповідачем сплачена не була, а тому, в силу ст.35 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню річні та інфляційні за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором за період з 01.11.2007 по 28.02.2009.
Державне підприємство „Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 32/9012 від 08.07.2010, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва 22.06.2010 у справі № 6/433-42/183 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду повинно бути скасоване, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що вимога позивача щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період після винесення рішення та набранням ним законної сили не містить правового підґрунтя, оскільки законодавством не передбачена відповідальність боржника за невиконання ним рішення суду. Крім того, судом не взято до уваги, що ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 у справі № 43/167-23/26 скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 про припинення провадження у справі про банкрутство відповідача та передано справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін.
Відповідач (апелянт) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між Науково-виробничим об'єднанням “Електроважмаш” (як постачальником), правонаступником якого є ДП завод “Електроважмаш”, та ДП „НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу (ВП) “Южно-українська атомна електростанція” (як замовником) 20.06.2001 укладено договір № 1/02 нпо, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність замовника, а замовник - оплатити і прийняти енергетичне обладнання для гідроагрегата № 2 Ташлицької ГАЕС у номенклатурі, кількості і по цінам, вказаним в додатках № 1 та № 2, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).
Обов'язки постачальника вважаються виконаними після поставки (у відповідності з додатками № 1 та № 2) обладнання в повному обсязі і проведеними випробуваннями гідрогенератора-двигуна СВО 1190/210-44УХЛ4 під навантаженням протягом 72 годин, що буде оформлено відповідним актом (п. 1.2 договору).
Умови поставки та оплати визначені у розділі 3 договору. Постачальник за рахунок замовника забезпечує замовлення транспортних засобів, завантаження, розміщення і кріплення обладнання відповідно до діючих норм, оформлення необхідних транспортних документів до станції Южноукраїнськ, Одеської залізної дороги. Оплату транспортних витрат замовник здійснює за фактичними витратами постачальника підтверджених відповідними документами. Форма оплати -попередня.
Відповідно до п. 4.1 договору авансування, оплата і відвантаження обладнання (вузлів) по даному договору здійснюється відповідно до „Графіка виготовлення, поставки і оплати гідрогенератора-двигуна СВО-1225/255-40УХЛ4”. Додатковою угодою до договору від 25.03.2003 було встановлено строк поставки - 2 квартал 2003 року.
Під час виконання умов договору позивач поніс транспортні витрати на суму 60 819,60 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.
Між ДП завод “Електроважмаш” та ВП “Южно-Українська АЕС” було підписано акти виконаних робіт (акт № 26 від 17.02.2003 на суму 12980,40 грн., № 27 від 10.02.2003 на суму 21795,60 грн., № 28 від 10.04.2003 на суму 9154,80 грн., № 29 від 30.05.2003 на суму 4250,40 грн., № 30 від 24.06.2003 на суму 2156,40 грн., № 13 від 27.08.2003 на суму 6207,60 грн., № 14 від 04.09.2003 на суму 4274,40 грн.).
Відповідач транспортні витрати позивача у розмірі 60 819,60 грн. не відшкодував.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2006 по справі № 6/496, яке набрало законної сили 08.12.2006, були задоволені позовні вимоги Державного підприємства завод «Електроважмаш» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованості в розмірі 60 819,6 грн. основного боргу, 608,2 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Усі вищевказані обставини встановлені чинним рішенням Господарського суду м.Києва № 6/73 від 14.04.2008 за позовом ДП завод “Електроважмаш” до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 8 850,22 грн. інфляційних та річних (копія - т.1, а.с.9).
Вказаним рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто 5 741,63 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 1 628,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 1/02 нпо від 20.06.2001 за період з 01.01.2007 по 31.10.2007.
Згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України. Відповідно до п.4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи те, що ДП „НАЕК “Енергоатом” прострочило виконання грошового зобов'язання за договором № 1/02 нпо від 20.06.2001 та не надало суду доказів відшкодуванням у зв'язку з цим позивачу його втрат від інфляції та 3% річних за період з 01.11.2007 по 28.02.2009, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги ДП завод “Електроважмаш” про стягнення з ДП „НАЕК “Енергоатом” 18 279,02 грн. інфляційних втрат і 3% річних у розмірі 2 458, 45 грн. за вказаний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання ДП „НАЕК “Енергоатом” в апеляційній скарзі на те, що після винесення рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2006 у справі № 6/496 і набрання ним законної сили відносини між сторонами продовжуються в межах законодавства про виконавче провадження та чинним законодавством не передбачено нарахування боржнику інфляційних та 3% річних за невиконання рішення суду, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не є підставою для припинення зобов'язання боржника по оплаті цієї заборгованості за договором.
Оскільки ні договором, ні чинними нормативно-правовими актами не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як прийняття судом рішення про стягнення заборгованості, то колегія суддів вважає, що з прийняттям рішення господарським судом м. Києва у справі № 6/496 зобов'язання відповідача по оплаті за договором № 1/02 нпо від 20.06.2001 не припинились.
З огляду на вищевикладене судовою колегією також не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що оскільки законодавством не передбачена відповідальність боржника за невиконання ним рішення суду, провадження по якому зупинено до 01.01.2011 на підставі п.15 ст.34 Закону України „Про виконавче провадження”, то вимога позивача щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за період після винесення рішення та набранням ним законної сили не містить правового підґрунтя.
Згідно ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Посилання відповідача на відсутність у його діях протиправної поведінки та вини, а також посилання на безпідставне стягнення сум інфляційних нарахувань і річних, оскільки ці суми не підлягають стягненню в силу положень ч.2 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до абз.4 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Частина 1 ст.625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст.614 ЦК України (що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника).
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання (якщо навіть у цьому немає його вини) не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено, що зупинення виконання судового рішення у справі (у тому числі у зв'язку з введенням мораторію) припиняє виконання зобов'язання.
Доводи апелянта про те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 у справі № 43/167-23/26 скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 про припинення провадження у справі про банкрутство відповідача та передано справу на розгляд Господарського суду м. Києва, не можуть бути взяті до уваги судовою колегією, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 04.08.2009 провадження у справі № 43/167-23/260 про банкрутство ДП „Енергоатом” та дію мораторію припинено.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 6/433-42/183.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 6/433-42/183 за позовом Державного підприємства завод “Електроважмаш” до Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” - без змін.
2. Матеріали справи № 6/433-42/183 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господар-ського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді