01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 22/165
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2010
у справі № 22/165 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Амброзія"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
за участю представників сторін:
від позивача Найєм Масі-Мустафа - дов. від 17.09.2010
Ходаковська О.С. - дов. від 17.09.2010
від відповідача не з'явився
Приватне підприємство „Амброзія” (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою (з урахуванням уточнень розрахунку ціни позову від 14.06.2010) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 96/04 від 23.04.2009 в розмірі 9 215,21 грн. (з яких: 8 279,81 грн. - основний борг, 284,85 грн. - інфляційні втрати, 83,02 грн. - 3% річних, 567,53 грн. - пеня).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2010 у справі № 22/165 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Амброзія” 7 193,39 грн. основного боргу, 492,89 грн. пені, 269,54 грн. інфляційних збитків, 73,50 грн. - 3% річних, 259,34 грн. судових витрат; в інший частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару виконано частково, а саме - сума боргу згідно накладних № 4464 від 15.06.2009, № 4417 від 12.06.2009, № 4366 від 11.06.2009, № 4355 від 10.06.2009, № 4314 від 09.06.2009, № 4170 від 04.06.2009, № 4081 від 02.06.2009, № 3989 від 29.05.2009, № 3911 від 28.05.2009, № 3852 від 26.05.2009, № 3722 від 23.05.2009, № 3645 від 20.05.2009, № 3616 від 19.05.2009, № 3540 від 16.05.2009, № 3461 від 14.05.2009, № 3429 від 13.05.2009, № 3397 від 12.05.2009, № 3193 від 05.05.2009 складає 7 350, 44 грн., та з врахуванням оплати на суму 157,05 грн., є непогашеною в розмірі 7 193,39 грн. Крім того, судом першої інстанції зроблений перерахунок пені, інфляційних та 3% річних з урахуванням встановленого судом періоду прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, та підтвердженої суми основної заборгованості, при цьому судом встановлено, що позивачем при розрахунку позову не враховано суми оплати в розмірі 200,00 грн., отриманої 03.11.2009.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 02.07.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва 14.06.2010 по справі № 22/165 повністю та «постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП «Амброзія» у повному обсязі».
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт стверджує, що особисто вона не укладала з ПП „Амброзія” договору поставки № 96/04 від 23.04.2009, не підписувала вказаний договір та документи по ньому. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки справу розглянуто без участі відповідача (що є також підставою для скасування оскаржуваного рішення), то судом першої інстанції було постановлено рішення, що не ґрунтується на доведених фактах, та детальні пояснення з цього приводу будуть надані апелянтом у суді апеляційної інстанції.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався та в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення № 288810 наявне в матеріалах справи).
Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем Приватним підприємством „Амброзія” (як постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як покупцем) був укладений договір поставки № 96/04 від 23.04.2009 (копія договору - а.с.8).
Відповідно до умов названого договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного договору. Найменування та кількість товару визначається замовленнями та накладними, що є невід'ємною частиною даного договору (п.п.1.1,1.2 договору).
Згідно з п. 3.2 договору № 96/04 від 23.04.2009 здавання-прийом товару проводиться уповноваженими на те представниками сторін на складі покупця.
Відповідно до п.5.2 договору 96/04 від 23.04.2009 всі розрахунки здійснюються виключно у національній валюті України. Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 12 календарних днів.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15.01.2010. Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій, даний договір автоматично пролонгується на один рік, що не може бути багаторазово з урахуванням умов даного договору (п.п. 9.1, 9.2 договору).
Як встановлено судом з пояснень представників позивача та підтверджено матеріалами справи, поставка товару та його прийом представниками сторін здійснювався в ресторан «Кобальт» за адресою вул. Банкова, 2 в м.Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіїївському районі м.Києва СПДФО ОСОБА_1 видано свідоцтво про сплату єдиного податку № 750677 від 01.01.2009, зокрема, на здійснення такого виду діяльності, як діяльність кафе.
Доказів розірвання договору чи припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару, з приводу оплати яких виник спір, відповідачем суду не надано.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 ЦК України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
На виконання умов названого договору позивачем в періоді з 23.04.2009 по 15.06.2009 поставлялись відповідачу сільськогосподарська продукція, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, а саме - № 4464 від 15.06.2009р. на суму 296,41 грн., № 4417 від 12.06.2009р. на суму 223,62 грн., № 4366 від 11.06.2009р. на суму 261,20 грн., № 4355 від 10.06.2009р. на суму 349,22 грн., № 4314 від 09.06.2009р. на суму 320,82 грн., № 4170 від 04.06.2009р. на суму 544,32 грн., № 4081 від 02.06.2009р. на суму 165,20 грн., № 3989 від 29.05.2009р. на суму 919,26 грн., № 3911 від 28.05.2009р. на суму 233,08 грн., № 3852 від 26.05.2009р. на суму 196,85 грн., № 3722 від 23.05.2009р. на суму 460,08 грн., № 3645 від 20.05.2009р. на суму 261,61 грн., № 3616 від 19.05.2009р. на суму 238,00 грн., № 3540 від 16.05.2009р. на суму 896,15 грн., № 3461 від 14.05.2009р. на суму 1 183,50 грн., № 3429 від 13.05.2009р. на суму 239,06 грн., № 3397 від 12.05.2009р. на суму 195,70 грн., № 3193 від 05.05.2009р. на суму 366,36 грн., № 2913 від 23.04.2009р. на суму 2 150,00 грн. (копії яких наявні в матеріалах справи - а.с. 28-46, та які прийняті місцевим судом в якості належних доказів поставки на підставі ст.34 ГПК України).
Всього на суму 9 500,44 грн.
Факт отримання вказаної продукції відповідачем підтверджується підписом та штампом підприємця (код іпн НОМЕР_1) на названих накладних.
З метою отримання оплати позивачем була пред'явлена відповідачу претензія № 1 від 18.02.2010 (а.с.11) про оплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 8 279,81 грн. з вимогою надати відповідь протягом 10-ти днів з дня одержання претензії, яка була направлена позивачем на адресу відповідача поштою (чек „Укрпошти” та опис вкладення - а.с. а.с.13-14).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару в сумі 8 279,81 грн. (згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2009 - а.с. 10), а також пені, інфляційних та 3% річних за прострочку оплати поставленого товару.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на квітень 2009 укладений сторонами договір був чинним та у встановленому порядку сторонами не розірваний і не визнаний недійсним.
У відповідності до умов договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 12 календарних днів.
З наявної у справі банківської довідки № 15-01/940 від 11.06.2010 (а.с.50) вбачається надходження від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в періоді з 23.04.2009 по 08.06.2010 в рахунок оплати поставленого позивачем товару платежів на загальну суму 4 200,00 грн.
Отже, як правильно встановлено місцевим судом, оплаченими є у повному обсязі накладні № 2913 від 23.04.2009, № 2946 від 24.04.2009 (в матеріалах справи відсутня, однак, за даними позивача, така підтверджує поставку товару на суму 1 892,95 грн.) та питання щодо їх оплати не є предметом даного спору.
Таким чином, згідно з наданою довідкою Київської регіональної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” підтверджені платежі відповідача в сумі 4 200,00 грн., і вони, в свою чергу, проведені позивачем в оплату товару, поставленого за накладними № 2913 від 23.04.2009, № 2946 від 24.04.2009 загальною вартістю поставки 4 042, 95 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що сума 200,00 грн. надійшла від відповідача 03.11.2009, тобто, після дати складання позивачем акту про заборгованість в сумі 8 279,81 грн. (01.07.2009), проте в позовній заяві та наданій суду довідці позивач жодним чином цього не враховує, не надаючи при цьому і доказів поставки на користь відповідача товарів на таку суму (200,00 грн.) в періоді після 01.07.2009.
Отже, враховуючи проведену відповідачем оплату, яка, в свою чергу, згідно накладних № 2913 від 23.04.2009 та № 2946 від 24.04.2009 є більшою, заборгованість відповідача підлягає зменшенню на суму 157,05 грн. (4 200 грн. оплати, проведеної за накладними від 23.04.2009 та від 24.04.2009 - 4 042, 95 грн. вартості продукції, поставленої за цими накладними).
Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою поставленої позивачем продукції за договором № 96/04 від 23.04.2009 заборгованість відповідача перед позивачем становить :
7 393,39 грн. - за період з 30.06.2009 по 03.11.2009;
7 193,39 грн. - за період з 04.11.2009 по 30.12.2009 (з урахуванням проведення оплати 03.11.2009 на суму 200,00 грн.).
Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем суду не надано.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 96/04 від 23.04.2009 виконано не було, оскільки ним своєчасно, у встановлений договором строк, не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію.
Сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 7 193,39 грн.
Вказана обставина апелянтом будь-якими доказами не спростована.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;
- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.2 договору поставки № 96/04 від 23.04.2009 у разі порушення терміну оплати за поставлений товар покупець за кожний день прострочення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 30.06.2009 (від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по останній поставці - 15.06.2009) по 30.12.2009 (протягом встановленого законом строку -шість місяців) у відношенні простроченої суми 7 393,39 грн. (за період з 30.06.2009р. по 03.11.2009) та у відношенні суми боргу в розмірі 7 193, 39 грн., що враховує проведення 03.11.2009 оплати на суму 200,00 грн. (за період з 04.11.2009 по 30.12.2009).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені - у сумі 492,89 грн. з урахуванням періоду прострочення з оплати поставленого позивачем товару, а саме: 339,37 грн. - за прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару у відношенні простроченої суми 7 393,39 грн. (за період з 30.06.2009р. по 03.11.2009) та 153,52 грн. - за прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару у відношенні простроченої суми 7 193, 39 грн. (за період з 04.11.2009 по 30.12.2009).
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, місцевим судом вірно здійснено перерахунок інфляційних та 3% річних (з урахуванням встановленого судом періоду прострочення та суми заборгованості) та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 269,54 грн. та 3% річних у сумі 73,50 грн.
Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 193,39 грн. основного боргу, 492,89 грн. пені, 269,54 грн. інфляційних збитків та 73,50 грн. - 3% річних.
Апелянтом не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би по суті спростовував висновки суду першої інстанції, наявні в оскаржуваному рішенні.
Доводи відповідача (апелянта) про відсутність заборгованості перед позивачем (так як апелянтом заперечується факт укладання договору поставки № 96/04 та підписання документів щодо прийому матеріальних цінностей) судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2010 у справі № 22/165.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2010 у справі № 22/165 за позовом Приватного підприємства „Амброзія” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без змін.
2. Матеріали справи № 22/165 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді