01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 34/146
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -від позивача: Кам»янчук А.І. - юрист
від відповідача : не з»явився
від третьої особи: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "СВС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2010
у справі № 34/146 ( .....)
за позовом ПАТ Акціонерно комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"
до ТОВ "СВС"
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мс Ойл Кард"
про стягнення 6 827 694,61 долларів США, що за курсом НБУ становить 54 629 750 ,11 грн. та 14 990 512,70 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
3-я особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»
про визнання іпотечного договору недійсним
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 року у справі № 34/146 позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №26/І-08/08 від 07.04.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС», а саме земельну ділянку, загальною площею 0,1810 га (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, № 4, шляхом проведення публічних земельних торгів та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД” за Генеральним договором №06-10/110 про здійснення кредитування від 07.04.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “МС ОЙЛ КАРД”, забезпеченої предметом іпотеки в розмір 39 500 000 грн. Встановлено початкову ціну вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 5 050 000 гривень. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю “СВС” відмовлено.
На підставі рішення суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС» звернулось з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні основного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповністю з»ясовано обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що через канцелярію місцевого суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з щорічною відпусткою повноваженого представника ТОВ «СВС», однак незважаючи на подане клопотання, місцевим судом було прийнято рішення, чим порушено право апелянта на захист своїх інтересів.
Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом не досліджено та не надано правової оцінки тому факту, що ТОВ „СВС" не отримувало вимогу ПАТ „Укрсоцбанк" від 23.03.2009 про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед банком.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва № 28/118-Б від 24.03.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „МС Ойл Кард". Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Апелянт вважає, що мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено провадження про банкрутство та зупиняє заходи виконання зобов'язання боржника і його майнового поручителя за кредитним та іпотечним договорами.
Апелянт вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «СВС» про визнання іпотечного договору недійсним у зв»язку з тим, що до кредитного договору не можуть застосовуватись норми ч.2 ст. 1046 ЦК України, оскільки іпотечний договір був укладений у забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором укладеним між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „МС Ойл Кард", що за своєю правовою природою є договором, до якого мають застосовуватись положення глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України - «договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками», апелянт вважає, що кредитний договір набрав чинності в момент, коли були передані передбачені ним кредитні кошти.
Іпотечний договір між ТОВ „СВС" та ПАТ „Укрсоцбанк" був укладений 07 квітня 2008 року, а сума кредитних коштів в межах встановленого ліміту за Кредитним договором була отримана ТОВ „МС Ойл Кард" від ПАТ „Укрсоцбанк" значно пізніше, лише 24 квітня 2008 року. Відповідно ч. 4 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" - «іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання». Згідно із ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України - «недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом».
Враховуючи наведене, апелянт приходить до висновку, що оскільки іпотечний договір було укладено у забезпечення виконання зобов'язання, якого на момент його укладення ще не існувало і воно не було дійсним, що є підставою для визнання іпотечного договору недійсним за ч. 2 ст. 548, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
На адресу суду повернулась у зв»язку з неповною адресою ухвала про порушення апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду , яка була направлена на адресу відповідача: м.Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, 01001. Однак, як вбачається з довідки ЄДРПОУ місцезнаходження відповідача є м.Київ, 01001, вул. Михайлівська, 21, літ.Б.
До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).
Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.
07.04.2008 між банком (кредитор) та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД”(позичальник) було укладено Генеральний договір №06-10/110 про здійснення кредитування.
Відповідно до п. 1 розділу “Основні положення” кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в гривнях та/або доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, в межах загального ліміту в сумі 39 500 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах. Але у будь-якому разі не більше 15% річних за кредитом, отриманим у гривнях та ставка Libor + 9,25% річних за кредитом, отриманим у доларах США (де Libor -це плаваюча процентна ставка для кредитів терміном до 12-ти місяців і фактично є Лондонською міжбанківською ставкою по депозитах у доларах США, що оприлюднюється), а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначених Тарифами на послуги п наданню кредитів, що містяться у Додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно умов укладеного договору кредитування здійснюється протягом періоду з 07.04.2008 до 06.04.2013 на підставі укладених між сторонами додаткових договорів.
Конкретні умови кредитування, а саме: валюта, сума, мета та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форма та спосіб надання кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 4 розділу “основні положення”).
26.05.2008, 30.05.2008 та 01.12.2008 між Банком та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” були укладені договори про внесення змін до Генерального договору, відповідно до яких сторонами збільшувались процентні ставки за користування кредитом. Відповідно до внесених змін ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” зобов'язалось сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі визначеному у додаткових договорах, але в будь-якому разі, не більше:
- 27% річних по всіх траншах кредиту, отриманих у гривнях;
- 20% річних по траншах кредиту. Отриманих в доларах США.
Пунктом 2.1 Генерального договору передбачено, що надання кредиту за цим договором здійснюється в межах ліміту кредитування за такими формами кредитування:
- шляхом надання разових кредитів;
- шляхом надання невідновлювальної та/або відновлювальної кредитної лінії, в тому числі мультивалютних, за якими кредит може надаватися як однією сумою, так і окремими частинами (траншами);
- шляхом надання кредиту за овердрафтом як класичним, так і у формі овердрафтної (кредитної) лінії. Та чи інша форма кредитування зазначається у відповідних додаткових договорах.
Відповідно до п. 3.3.6 Генерального договору позичальник зобов'язаний повертати кредитору кредит відповідно до строків, встановлених у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі, кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування.
07.04.2008 між позивачем та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» було укладено додатковий договір №1 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору.
Відповідно до умов додаткового договору № 1 кредитор зобов'язався протягом періоду з 07.04.2008 до 06.05.2009 надати позичальнику грошові кошти з метою поповнення оборотних коштів в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 39 500 000 грн. (включно) шляхом їх перерахування на позичковий рахунок позичальника №20623400751481 в гривнях, №20623400751481 в доларах США.
Пунктом 1.1. додаткового договору № 1 сторони погодили, що надання кредиту в межах суми вищевказаного ліміту може здійснюватись як однією сумою так і окремими частинами.
Погашення кредиту може здійснюватись в будь-який банківський день протягом вказаного періоду надання кредиту, але кредит має бути повністю погашений в сумі фактичної заборгованості в термін до 06.04.2009 (включно) (п.1.2 додаткового договору № 1).
Згідно п .1.3. додаткового договору № 1 сторони погодили, що у разі одержання кредиту в сумі максимального ліміту заборгованості подальше надання кредиту можливе лише за умови його погашення у відповідній сумі .
На виконання умов Генерального договору та додаткового договору №1 банком були надані ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» кредити в межах загального ліміту у розмірі 5 676 000,00 доларів США та 11 859 582,80 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку третьої особи, які містяться в матеріалах справи.
Однак, всупереч умов договору третьою особою не було виконано належним чином своїх зобов'язань щодо повернення наданих йому кредитних коштів. Заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» перед позивачем становить 11 859 582,80 грн. та 5 676 000 доларів США.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Відповідно до п. 1.4 додаткового договору №1 позичальник зобов'язався сплачувати кредитору проценти в розмірі 15% річних за кредитом, отриманому у гривнях, та ставка Libor + 9,25% річних за кредитом, отриманому в доларах США, порядок нарахування та сплати яких визначаються в Генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в додатку №1 до Генерального договору.
Пунктом 1.5 додаткового договору №1 сторони погодили, що сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також в кінцевий термін погашення кредиту, визначений у додатковому договорі (в день дострокового повернення кредиту у терміни передбачені Генеральним договором) на відповідні рахунки відкриті у гривнях та доларах США.
Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 1 укладений договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками сторін та скріплення відбитками печаток та діє до повного виконання зобов'язань, що з нього випливають.
Пунктом 2.6 Генерального договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється кредитором у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в кінцевий термін повернення кредиту, визначений в додатковому договорі (в день дострокового повернення кредиту у передбачених цим договором випадках), за методом “факт/360”, де “факт” це фактична кількість днів, за яку здійснюється нарахування процентів, а “360”умовна кількість днів у році, на суму фактичної заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
24.04.2008 між позивачем та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” було укладено договір про внесення змін №1 до додаткового договору №1, згідно якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 24.04.2008 в сумі 400 000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.
07.05.2008 між позивачем та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” було укладено договір про внесення змін №2 до додаткового договору №1, відповідно до якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 07.05.2008 в сумі 400 000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.
13.05.2008 між позивачем та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” було укладено договір про внесення змін №3 до додаткового договору №1, відповідно до якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 13.05.2008 в сумі 650 000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.
01.12.2008 між позивачем та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” було укладено договір про внесення змін до додаткового договору №1, згідно якого сторони домовились про наступне: з дати укладення цього договору (01.12.2008) встановити розмір процентних ставок за додатковим договором №1 в розмірі 22% річних за кредитом, отриманим у гривнях та 15% річних за кредитом, отриманим в доларах США. Зазначений розмір процентних ставок встановлюється на строк 3 місяці по 28.02.2009. Надалі розмір процентних ставок підлягає перегляду кредитором кожні наступні 3 місяці в порядку та на умовах, встановлених Генеральним договором.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч договірним умовам ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” не виконало свої зобов'язань щодо сплати за користування кредитом у встановленому розмірі та строках.
Пунктом 2.14 Генерального договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов п.п. 3.3.3. цього договору, згідно з яким ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” зобов'язалося щомісячно проводити через свої поточні рахунки, відкриті у банку, не меншу 80 % всіх своїх розрахунків, нарахування процентів за кредитом здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідним додатковим договором, збільшеної на 1% річних.
Згідно з п. 3 договору про внесення змін до Генерального договору від 01.12.2008, п. 2.14. Генерального договору викладено у новій редакції: “У разі порушення позичальником умов п.п. 3.3.3. цього Договору, нарахування процентів за кредитом здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідним додатковим договором на поточний трьохмісячний період, збільшеної на 3 пункти”.
На підставі п.2.14 Генерального договору банком було підвищено процентну ставку за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” по процентам за користування кредитом, отриманому у гривнях складає 3 130 929,90 грн. та заборгованість за користування кредитом, отриманому у доларах США, складає 1 151 694,61 доларів США.
07.04.2008 між банком (іпотекодержатель) та ТОВ “СВС”(іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №26/І-08/08 у забезпечення виконання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” зобов'язань за Генеральним договором.
Укладений іпотечний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 3250. Відповідно до умов укладеного іпотечного договору ТОВ “СВС” передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1810 га (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, №4 (предмет іпотеки). Вартість предмета іпотеки за згадою сторін встановлено у розмірі 5 050 000 грн., що за офіційним курсом (1 долар США = 5,05 грн.) становить еквівалент 1 000 000 доларів США (п. 1.2 Іпотечного договору).
Відповідно до п. 2.4.3 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель (банк) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 1.4. Іпотечного договору під основним зобов'язанням, що забезпечується предметом іпотеки, розуміється:
- зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД”(Позичальник) щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39 500 000 грн. (включно), з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством (п. 1.4.1.);
- зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД”(Позичальник) щодо сплати процентів за користування кредитом за Генеральним договором в порядку, передбаченому Генеральним договором, та розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але у будь-якому разі, не більше встановлених Генеральним договором розмірах, а також сплачувати проценти у передбаченому розмірі та порядку, що визначені Генеральним договором (п. 1.4.2);
- зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД”(позичальник) сплачувати проценти у розі їх зміни на підставі обставин, визначених Генеральним договором;
- сплати позичальником можливої неустойки (пені та/або штрафів) у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Генеральним договором;
- зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” щодо сплати іпотекодавцем можливої неустойки у розмірі, в строки та порядку, що визначені цим договором;
- відшкодування витрат іпотекодержателю, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків завданих порушенням іпотекодавцем та/або позичальником невиконанням основного зобов'язання, а також вимоги іпотекодателя, що випливають з основного зобов'язання.
Відповідно до п. 1.5 іпотечного договору у разі внесення змін до Генерального договору без внесення відповідних змін до Іпотечного договору, які будуть:
- зменшувати розмір основного зобов'язання та/або переносити кінцевий термін повернення кредиту -іпотека предмета іпотеки за іпотечним договором не припиняється, при цьому буде вважатися, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов'язання з урахуванням таких змін та/або доповнень до Генерального договору (п. 1.5.1 іпотечного договору);
- збільшувати розмір основного зобов'язання - іпотека предмета іпотеки за цим договором не припиняється, при цьому буде вважатися, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов'язання в розмірі, вказаному в п. 1.4.1 іпотечного договору, тобто зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39 500 000 грн. (включно), з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством (п. 1.5.2 іпотечного договору);
- змінювати інші умови Генерального договору, ніж вказані в п. п. .1.5.1., 1.5.2. цього договору, - іпотека предмету іпотеки за цим договором не припиняється, при цьому буде вважатись, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов'язання з урахування таких змін та/або доповнень до Генерального Договору (п. 1.5.3 іпотечного договору).
Відповідно до укладених між позивачем та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” договорами про внесення змін від 26.05.2008, 30.05.2008 та 01.12.2008, а також договором про внесення змін до додаткового договору №1 було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом згідно з Генеральним договором.
Сторонами не надано суду доказів повідомлення ТОВ “СВС” про внесення змін до Генерального договору щодо розміру (збільшення) основного зобов'язання. Банком та ТОВ “СВС” не укладались будь-яких зміни та доповнень до п. 1.5 Іпотечного договору щодо збільшення ліміту кредитування за Генеральним договором у разі збільшення основного зобов'язання.
Колегія приходить до висновку, що відповідно до приписів п. 5.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечені лише зобов'язання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39 500 000 грн. (включно) з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством.
Відповідно до п. 4.1 Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.3.7 Генерального договору, позичальник на вимогу кредитора у випадках, передбачених цим договором (пунктами 2.12.3, 3.2.2, 3.2.4, 5.4.) достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання відповідної вимоги кредитора, зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також: можливу неустойку (штраф, пеню) за усіма чинними додатковими договорами.
Відповідно до п. 3.2.4. Генерального договору у разі порушення позичальником протягом більше 30 днів обов'язків визначених п. 3.3. цього договору; порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір, спрямований на забезпечення вимог кредитора за цим договором відповідно до п. 7 основних положень цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, в тому числі від усіх додаткових договорів, що має наслідком дострокове, протягом 30 робочих днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, повернення кредиту, сплата процентів та/або комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) за всіма чинними додатковими договорами, після чого цей договір, в тому числі відповідні додаткові договори вважаються розірваними.
Згідно умов Генерального договору у позивача виникло право дострокового розірвання Генерального договору та вимагати повернення кредиту та виконання ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” інших зобов'язань за Генеральним договором.
23.03.2009 позивачем було направлено позичальнику вимогу про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед банком, передбачених Генеральним договором протягом тридцяти днів, з дня отримання вимоги, яка була отримана ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” 24.04.2009, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» відповідь на вимогу не надало, зобов»язання за договором не виконало.
Крім того, 06.04.2009 настав строк повернення кредиту та сплати процентів за користування ним згідно додаткового договору №1 до Генерального договору. Таким чином, у ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” настав обов'язок повернути суму наданого йому кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
23.03.2009 банком було направлено ТОВ “СВС” як іпотекодавцю вимогу про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед банком, передбачених Генеральним договором протягом тридцяти днів, з дня отримання вимоги.
Однак, ТОВ «СВС» відповіді на зазначений лист-вимогу не надав, заборгованість ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” за Генеральним договором та додатковим договором №1 не погашена.
Відповідно до п. 4.3. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання для задоволення вимог, що випливають з основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) позичальника або іпотекодавця.
24.03.2009р. ухвалою Господарського суду м. Києва № 28/118-Б порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»
Таким чином, у Банку виникло право задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” за Генеральним договором та додатковим договором №1 до нього за рахунок звернення стягнення на предмету іпотеки лише щодо стягнення заборгованості ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” за кредитом у сумі, яка становить 5 676 000 доларів США та 11 859 582,80 грн., в межах загального ліміту у розмірі 39 500 000 грн.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 575 ЦК України визначено, що Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Пунктом 3 ст. 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (у тому числи земельна ділянка), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, а саме у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки..
Згідно ч.3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частиною 1 статті 139 Земельного кодексу України у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про іпотеку” майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно п. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованості ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” за Генеральним договором та Додатковим договором №1 до нього щодо повернення кредитом у сумі, яка становить 5 676 000,00 доларів США та 11 859 582,80 грн., в межах загального ліміту у розмірі 39 500 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 189 ГК України зазначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (пункт 1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (пункт 3).
Положеннями частини 2 статті 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Аналогічні положення містяться й у ч. 1, 3 статті 533 ЦК України.
Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ст. 1 Закону України “Про Національний банк України” офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Колегією встановлено, що заборгованість ТОВ “МС ОЙЛ КАРД” за Генеральним договором щодо повернення кредиту становить 5 676 000,00 доларів США, у еквіваленті станом на 07.07.2010 складає 44 888 078,40 грн. (за офіційним курсом НБУ http://www.bank.gov.ua станом 07.07.2010 100 доларів США дорівнює 790,84 грн.).
Відповідно до п. 1.5.2 та п. 1.4.1 Іпотечного договору вимоги банку, що забезпечені іпотекою, обмежені лімітом кредитування в сумі до 39 500 000 грн. (включно). Таким чином, вимоги банку можуть бути забезпечені лише в межах ліміту кредитування, а саме в сумі 39 500 000 грн.
Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою вартістю предмета іпотеки встановленою за згодою сторін у п. 1.2 Іпотечного договору, що становить 5 050 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України “Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду що продаж предмета застави повинен відбуватися шляхом проведення публічних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки в сумі 5 050 000 грн. та направлення коштів отриманих від цієї реалізації на погашення заборгованості за Генеральним договором та додатковим договором №1 до нього укладеного між Банком та ТОВ “МС ОЙЛ КАРД”.
ТОВ “СВС” звернулось до суду з зустрічною позовною вимогою про визнання іпотечного договору недійсним обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в момент укладення Іпотечного договору сторонами не було додержано вимоги встановлені частиною 1 статті 203 ЦК України, оскільки Іпотечний договір суперечить ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 18 Закону України “Про іпотеку”.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Іпотечний договір є правочином, тому для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, визначених ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Іпотека, як один із видів забезпечення виконання зобов'язань регулюється спеціальними нормами, визначеними Законом України "Про іпотеку" по відношенню до якого норми, встановлені ЦК України та Законом України "По заставу" тощо є загальними нормами.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про іпотеку” законодавством визначено порядок укладення договору іпотеки.
Так, зокрема, відповідно до п.2 ч. 1 зазначеної статті Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами під час укладання Іпотечного договору № 26/1-08/08 від 07.04.2008р. було в повному обсязі дотримано норми законодавства, щодо змісту іпотечних договорів та порядку їх укладання, а саме іпотечний договір був укладений в письмовій формі, був нотаріально посвідчений та містить всі необхідні істотні умови такі як найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (статті 1, 7 Іпотечного договору); зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (пункти 1.1 - 1.5.3 Іпотечного договору); опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації (пункти 1.1., 1.1.1.,1.6.10. Іпотечного договору); посилання на видачу заставної або її відсутність (пункт 1.13. Іпотечного договору).
Таким чином, посилання ТОВ “СВС” на відсутність у Іпотечному договорі посилання на зміст та розмір основного зобов'язання, є безпідставними оскільки зазначені посилання містяться у п. 1.4 Іпотечного договору.
Посилання ТОВ «СВС» на п.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» про те, що іпотечним договором забезпечено зобов»язання на підставі договору кредиту, що не набрав чинності, є необґрунтованим.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскаржуваним Іпотечним договором забезпечуються зобов'язання щодо виникають на підставі Генерального договору, який за своєю суттю є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 7.3 Генерального договору, сторонами погоджено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання, уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
За договором кредитування обов»язки сторін виникають внаслідок укладення договору кредиту ( ст.1056 ЦК України) на відміну від договору позики (реальний договір), де одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а інша сторона зобов»язується повернути ту ж суму, з відповідним уточненням, що договір є укладеним з моменту передання грошей ( ст. 1046 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустірчних позовних вимог про визнання недійсним Іпотечного договору № 26/1-08/08 від 07.04.2008р
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що Господарським судом м.Києва на адресу відповідача було надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду, однак поштова кореспонденція не була відповідачем не отримана та повернулась на адресу суду.
Пунктом 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”(пункт 19) зазначено, що відповідно до п .3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 перший, належним чином підписаний примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).
У першому з названих листів викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами у зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п.., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належним и доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Щодо посилання на порушення норм процесуального права щодо незадоволення клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням повноважного представника відповідача у відпустці, однак колегія вважає за необхідне зазначити, що неможливість представника відповідача особисто брати участь в судовому засіданні не заважала відповідачу направити в судове засідання іншого повноважного представника ( ст. 28 ГПК України), або посадової особи ( ст. 30 ГПК України).
Водночас згідно ч. 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Колегія також не приймає до уваги доводи відповідача щодо не дослідження місцевим судом того факту, що ТОВ «СВС» не отримано вимогу ПАТ «Укрсоцбанк» від 23.03.2009р., а тому має місце порушення положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» виходячи з наступного.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Місцевим судом встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача за первісним позовом -ТОВ «СВС» (майновий поручитель) та третьої особи - ТОВ «МС Ойл Кард» (боржника) вимоги про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед банком (копії вимог містяться в матеріалах справи).
Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання для задоволення вимог, що випливають з основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) позичальника або іпотекодавця (п. 4.3. Іпотечного договору).
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2009р. ухвалою Господарського суду м. Києва № 28/118-Б було порушено провадження у справі про банкрутство третьої особи боржника - ТОВ «МС Ойл Кард».
За таких обставин у позивача виникло законне право та існували всі передумови для задоволення своїх вимог, щодо погашення заборгованості ТОВ «МС Ойл Кард» за Кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у зв»язку з порушенням провадження у справі № 28/118-б про банкрутство третьої особи - ТОВ "МС Ойл Кард" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено провадження про банкрутство та зупиняє заходи виконання зобов'язання боржника і його майнового поручителя за кредитним та іпотечним договорами.
Відповідно до ст. ст. 543, 554, 583, 589 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель, майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом")
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Таким чином, мораторій розповсюджує свою дію виключно на майно боржника, у тому числі на заставлене ним майно, яке включається до ліквідаційної маси, а не на майно іншої особи (майнового поручителя), яка передала в іпотеку своє майно для забезпечення виконання зобов'язання боржника (банкрута), і яка є солідарним боржником. Тому, закон забороняє стягнення саме з боржника, а не з майнового поручителя, який надав забезпечення.
Оскільки закон встановлює особливий порядок задоволення майнових вимог саме до боржника, тобто за рахунок виключно його майна, а не майна третіх осіб, які надали забезпечення, то й передбачається, що мораторієм припиняється застосування заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника. При цьому право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, коли іпотекодавцем є третя особа, не може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство та введення у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимоги кредиторів, оскільки мораторій поширюється стосовно вимог кредитора безпосередньо до боржника.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 року у справі № 34/146 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 р. у справі № 34/146 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/146 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
15.10.10 (відправлено)