01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 53/211
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Штіфонов П.С. (представник за довіреністю);
від відповідача - Харет І.А. (представник за довіреністю)
Лозниця О.О. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аксепт-Транс"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 30.08.2010
у справі № 53/211 ( .....)
за позовом ТОВ "Аксепт-Транс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Полібудсервіс Плюс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року провадження у справі № 53/211 припинено в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дана ухвала мотивована тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 17/235, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 року, у задоволені позову ТОВ «Акцепт-Транс» до ТОВ «Полібудсервіс Плюс» про визнання недійсним договору №03/07-08 від 30.07.2008 року відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 17/238 мотивоване тим, що сторони при укладені спірного договору погодили всі істотні умови, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним з посиланням на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Позивач звертаючись із вимогою про визнання недійсним договору № 30/07-08 від 03.07.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс», у справі № 53/211 обґрунтовує вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з посиланням на недосягнення між сторонами згоди всіх істотних умов договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що є рішення господарського суду, яке набрало законної сили, між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тому провадження у справі № 53/211 підлягає припиненню в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року по справі № 53/211 повністю, а справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено невідповідні обставинам справи висновки, не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт стверджує, що в рамках розгляду справи № 17/235 підставою для звернення із позовом про визнання договору недійсним є недодержання сторонами під час укладення спірного договору вимог закону щодо погодження такої істотної умови як ціна. А підставою звернення із позовом по справі № 53/211 є недосягнення сторонами під час укладення спірного договору вимог закону щодо погодження істотних умов, а саме: предмет договору та строк його дії.
Такі підстави як недосягнення істотних умов як предмет та строк дії договору не були предметом під час розгляду справи № 17/235.
Посилання на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як стверджує апелянт, є доречним так як зазначені статті мають загальні вимоги до змісту правочину, порушення яких може тягнути за собою визнання правочину недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року по справі № 353/211 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» посилається на те, що апелянтом порушено вимоги ст.ст. 94, 95 Господарського процесуального кодексу України - відсутні посилання на законодавство і матеріали.
ТОВ «Полібудсервіс Плюс» звертає увагу на те, що Київським апеляційним господарським судом, під час перегляду рішення господарського суду міста Києва по справі № 17/235 було встановлено, що сторонами при укладенні спірного договору було обумовлено ціну та види робіт, що підтверджується договірною ціною, підписаною позивачем та відповідачем та локальним кошторисом №2-1-1 на буро набивні палі діаметром 320 мм.
Таким чином, суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі №53/211 законно та обґрунтовано застосував положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, 30 серпня 2010 року господарським судом міста Києва винесено рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» заборгованості за виконані підрядні роботи по спірному договору.
22 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» про розірвання спірного договору та стягнення коштів /а.с.60-63/.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року у справі № 53/211 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як свідчать матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» про визнання договору №30/07-08 від 30.07.2008 року недійсним. Підставою для звернення із даним позовом є недотримання ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, за якою умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до ї якості. Позивач стверджує, що у спірному договорі не визначено предмет та строк дії.
30.07.2008 року між ТОВ «Аксепт-Транс» - Замовник та ТОВ «Полібудсервіс плюс» укладено договір за №30/07-08 /а.с. 5/.
Пунктом 1 Договору №30/07-08 сторони обумовили наступне, Замовник доручає, а Підрядник виконує роботу по облаштуванню підпірних стін з буро набивних паль по вулиці Андрющенка, 4Г в місті Києві.
Згідно п. 2 Договору Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт на протязі 3-х днів після підписання договору. Підрядник зобов'язується приступити до початку робіт на протязі 3-х днів з моменту передачі будівельного майданчику.
Пунктом 3 Договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту виконання умов пункту 2 та діє на протязі строку виконання сторонами своїх зобов'язань.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 17/235, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 року, в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» про визнання недійсним договору №30/07-08 від 30.07.2008 року відмовлено /а.с. 15-21/.
Київським апеляційним господарським судом, під час перегляду рішення господарського суду міста Києва по справі № 17/235, було встановлено, що сторонами при укладенні спірного договору було обумовлено ціну та види робіт, що підтверджується договірною ціною, підписаною позивачем та відповідачем та локальним кошторисом №2-1-1 на буро набивні палі діаметром 320 мм.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом з цим, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами по даній справі про той же предмет і з тих же підстав є рішення господарського суду від 23.02.2010 року у справ №17/235, яке набрало законної сили, оскільки судами першої та апеляційної інстанції було досліджено та встановлено, що при укладенні спірного договору сторонами було погоджено всі істотні умови. Тобто, змінюючи підстави визнання недійсним договору, як то предмет, ціна або строк дії - істотні вимоги, не можуть бути предметом розгляду в окремих провадженнях.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року у справі № 53/21 відсутні.
Доводи наведені в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року у справі № 53/211 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 53/211 повернути господарському суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя
Судді
15.10.10 (відправлено)