Справа №127/19086/24
Провадження №1-кп/127/547/24
13 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020040000192, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 17.02.2024, близько 02 годин 00 хвилин, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Станіславського», що за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, помітила невідомого їй чоловіка, який спав на лавці та у неї виник протиправний умисел, направлений на заволодіння його майном.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024, 17.02.2024 в нічну пору доби, на зупинці громадського транспорту «Станіславського», що за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає та ніхто не зможе її викрити, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу з карману куртки, в яку був одягнений ОСОБА_5 , викрала мобільний телефон торгової марки «Хіаоmі» серії «Redmi» моделі «Note 9Рго» в корпусі чорного кольору, належний потерпілому.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи, вартість мобільного телефону торгової марки «Хіаоті» серії «Redmi» моделі «Note 9Рго», становить 1450,00 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 1450, 00 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
В ході проведення підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку із втратою чинності законом, який встановлює кримінальну протиправність діяння.
Так, згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Судом роз'яснено обвинуваченій, що вона вправі заперечувати щодо закриття провадження з зазначеної підстави та роз'яснено положення ч. 3 ст. 479-2 КПК України, згідно із якими суд має право закрити кримінальне провадження на цій підставі виключно якщо обвинувачений проти цього не заперечує. Також судом роз'яснено обвинуваченому положення ч. 1,3 ст. 479-2 КПК України, згідно із якими за відсутності згоди обвинуваченого, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та в разі, якщо судом буде встановлено вчинення обвинуваченим діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд має постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу, а якщо судом не буде встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалить виправдувальний вирок.
Обвинувачена ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні зазначила, що положення ст. 479-2 КПК України її зрозумілі, а також право на загальний порядок судового розгляду. Обвинувачена ОСОБА_4 надала добровільну згоду на закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками та долучені сторонами документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання з наступних підстав.
Так, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 17.02.2024 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану, що заподіяла матеріальну шкоду на суму 1450 грн. 00 коп. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані досудовим розслідуванням за ч. 4 ст. 185 КК України.
Частиною 1 статті 2 КК України визначено, підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому положення ч. 3 ст. 3 КК України визначають, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, суд роз'яснив обвинуваченому положення ст. 479-2 КПК України, його право не надавати згоду на закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, наявність в нього права за судовий розгляд на загальних підставах, в ході якого сторона обвинувачення буде зобов'язана довести обґрунтованість обвинувачення, а обвинувачений буде мати всю сукупність прав, визначених Конституцією та КПК України. Судом роз'яснено обвинуваченому суть поняття «декриміналізація діяння», відмінність між закриттям з підстав декриміналізації та за відсутності події кримінального правопорушення, відмінність такого виду судового рішення від виправдувального вироку.
Обвинувачена надала суду добровільну згоду на закриття, зазначивши, що вказані положення її зрозумілі.
Також при вирішенні клопотання, судом враховано правову позицію ОП ВС від 07.10.2024 з вказаного питання. Так, Верховний Суд визначив, що ч. 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ). Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Як зазначив Верховний Суд, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК України).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто, розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3028 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1514 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення або ж складу адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість майна, що стало предметом посягання, 2 НМДГ, тобто 3028 грн.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 17.02.2024 таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, що заподіяла матеріальну шкоду на суму 1450,00 гривень, тобто вартість майна є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме 3028 грн.
Таким чином, наявність згоди обвинуваченого в сукупності з наведеними нормами Конституції та КК України, висновками ОП ВС у наведеній вище постанові, є підставою для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд керується вимогами ст. 124, 126 КПК України і постановою Верховного Суду від 07.10.2021, якою зроблено висновок щодо застосування норм права із зазначеного питання ( справа №584/800/20).
Так, Верховний Суд зазначив, що закриття провадження у зв'язку з декриміналізацією статті кримінального закону, за якою обвинувачувалась особа, є реабілітуючою обставиною, а тому процесуальні витрати мають бути віднесені на рахунок держави.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 314, 371, 479-2 КПК України, суд-
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020040000192, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Судові витрати у справі, а саме витрати на залучення експерта в сумі 1135,92 грн., віднести на рахунок держави.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 (справа №127/8568/24), на майно, а саме: мобільний телефон марки «Redmi note 9 Pro», ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ(2) НОМЕР_2 , скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- мобільний телефон марки «Redmi note 9 Pro», ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ(2) НОМЕР_2 , які передано до камери зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, повернути за належністю ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: