01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 17/102
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача - Сиплива Н.П. - представник за дов. б/н від 22.07.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт”
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 17/102 ( )
за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт”
про стягнення 101 233,22 ггрн.
Суть рішення та апеляційної скарги:
Державна екологічна інспекція в Чернігівській області (далі - позивач) у червні 2010 звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт” (далі - відповідач) про стягнення до місцевого бюджету Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області 101233,22 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.08.2010 у даній справі позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт” в доход місцевого бюджету Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області 101233 грн. 22 коп. збитків. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт” в доход Державного бюджету України 1012 грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння збитків, зокрема, довідкою відповідача про об'єми самовільно забраної води.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агросвіт” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2010 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що артскважени №2, 4 та 6 не належать відповідачу на праві власності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №17/102, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2010.
В судове засідання 11.10.2010 з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення від 21.09.2010 № 0102512490856 про вручення 23.09.2010 позивачу кореспонденції суду. Заяв, клопотань від позивача, зокрема, про відкладення розгляду справи не надходило.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів розглядає справу за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 11.10.2010 представник відповідача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 27.04.2010 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агросвіт”.
Перевірка проведена на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області №411 від 23.04.2010 у присутності головного бухгалтера відповідача Марченко О.Ю. та заступника директора відповідача Білича О.Г.
В ході перевірки встановлено, що згідно свідоцтва на право власності на майновий пай ЧНБХ №09000707 від 15.04.2010 на балансі відповідача знаходиться три артезіанські свердловини у с. Красилівка: свердловина №2 по вул. Жовтнева, 36а, свердловина №4 по вул. Садова, 27а, свердловина №6 по вул. Садова, 46а. Забір води здійснюється із свердловини №4. При обстеженні артезіанської свердловини №4 встановлено, що санітарно-захисна зона знаходиться у задовільному стані, але не вигороджена, водогосподарські споруди потребують проведення ремонтних робіт. Облік кількості забраної води здійснюється побічним методом по нормам водоспоживання помісячно, журнал за ПОД-12 не ведеться. Державна статистична звітність за формою 2-ТП (водгосп) подається. Водовідведення здійснюється до гноєсховища. Забір води з артезіанської свердловини здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування. За період з 27.04.2007 по 26.04.2010 з артезіанської свердловини забрано 25628,6 м куб. води, в тому числі за період з 27.04.2007 по 31.12.2007 -6433 м куб., за період з 01.01.2008 по 24.08.2009 -13142 м куб., за період з 25.08.2009 по 26.04.2010 -6053,6 м куб.
За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №96/08 від 27.04.2010 та внесено припис №96/08 від 27.04.2010.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії вищезазначених акту перевірки та припису були отримані директором відповідача Котелевським В.І., про що свідчить підпис останнього.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Згідно ст.ст.44, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт забору води без дозволу на спеціальне водокористування в обсязі 25628,6куб. м. за період з 27.04.2007 по 26.04.2010 підтверджується довідкою відповідача.
Як вбачається із розрахунку розміру відшкодування заподіяних збитків, наданого позивачем, відповідачем заподіяно державі збитки у сумі 101233,22 грн.
Розрахунок обчислення розміру заподіяних збитків проведено на підставі:
- Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 №37, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 01.06.1995 за №162/698 з подальшими змінами;
- Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 14.08.2009 за № 767/16783;
- акту перевірки №96/08 від 27.04.2010;
- довідки відповідача про об'єми самовільно забраної води;
- Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” від 30.11.2006 № 398;
- Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 № 309-VІ;
- листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України “Щодо надання роз'яснення” № 1630/07-3 від 29.10.2009;
- листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 18983/27/10-09 від 18.11.2009.
З матеріалів справи вбачається, як також вірно встановлено судом першої інстанції, що 06.05.2010 позивачем була надіслана відповідачу претензія №04-03/1423 від 05.05.2010 про відшкодування збитків у сумі 101233,22 грн., яка була отримана останнім 08.05.2010, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем сума збитків відшкодована не була.
Згідно ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Статтею 110 цього ж Кодексу передбачено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
За загальним правилом, встановленим статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння збитків, відповідач доказів відшкодування збитків, як і доказів, які б спростовували викладені в постанові обставини, не надав.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з вищенаведених норм Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Водного кодексу України вбачається, що відповідальність за здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу відповідають саме особи, які безпосередньо здійснювали таке водокористування.
Як вбачається з акту перевірки, підписаним без зауважень директором відповідача та скріпленим печаткою підприємства, саме на балансі апелянта знаходилися вищевказані артезіанські свердловини.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме відповідач здійснював забір води і водовідведення, вів облік кількості забраної води та подавав відповідну державну статистичну звітність за формою 2-ТП (водгосп).
Як вже зазначалося факт забору води без дозволу на спеціальне водокористування в обсязі 25628,6 куб. м за період з 27.04.2007 по 26.04.2010 саме відповідачем підтверджується і відповідною довідкою останнього, підписаною директором і головним бухгалтером апелянта та скріпленою печаткою підприємства.
Тому доводи апеляційної скарги не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються встановленим у постанові. Також через вищевикладене є необгрунтованими мотиви апелянта стосовно того, що до участі у справі слід було залучати ДП „Красносільське-молоко”, яке стало власником свердловин, оскільки не воно, а саме відповідач у справі безпосередньо здійснював спецводокористування без дозволу. За результатом перегляду рішення в порядку апеляційного провадження судом також не встановлено обставин того, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки цієї особи щодо однієї з сторін.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом також до апеляційної скарги додано лист ПДРГП „Північгеологія” від 11.06.2007 року „Про погодження на спеціальне водокористування”, який не є підставою для відмови у задоволенні позову в розумінні статті 34 ГПК України. Тоді як жодних інших доказів апелянт не надав та не обґрунтував суду апеляційної інстанції неможливість їх надання через обставини, що не залежать від сторони.
Тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2010 у справі №17/102 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)