Справа № 344/22473/24
Провадження № 1-кс/344/8879/24
18 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024091010002221, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010002221 від 19.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194 КК України, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України спеціальні служби російської федерації проводять спеціальні операції, спрямовані на підрив національної безпеки України, її національних інтересів, ліквідацію української державності та знищення української ідентичності, провокування проявів екстремізму, панічних настроїв у суспільстві, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні.
Починаючи з кінця травня 2024 року спеціальними службами російської федерації розпочато операцію, спрямовану на знищення шляхом підпалів майна, особливо автомобілів, військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.
На початку серпня 2024 року ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Івано-Франківську, переглядаючи закриті форуми в застосунку «Telegram», виявила оголошення користувача месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 » з пропозицією отримання грошової винагороди за певну роботу. Зацікавившись даним оголошенням, ОСОБА_6 в застосунку «Telegram» написала користувачу месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 » який вид роботи необхідно виконати.
Користувач месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 » письмово повідомила про те, що за певні суми необхідно вчиняли підпали майна критичної інфраструктури та військовослужбовців Збройних Сил України, особливо автомобілів.
Про зміст даної пропозиції ОСОБА_6 повідомила свого знайомого ОСОБА_5 , переславши посилання на оголошення користувача месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 » на його мобільний телефон.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер пропозицій користувача месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 », з корисливих мотивів надали згоду вчиняти підпали автомобілів за грошову винагороду.
ОСОБА_5 , вчиняючи готування до злочину, підшукуючи співучасників, запропонував ОСОБА_8 взяти участь в підпалі автомобіля за грошову винагороду.
ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що підпал автомобіля є кримінально-карним злочином, умисно, з корисливою метою погодився вчинити його, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_6 вступили в попередню змову на вчинення злочину.
Діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 19.08.2024, близько 04:00 год, підійшли до транспортного засобу марки «Peugeot 307 sw», захисного, темно-зеленого забарвлення, реєстраційний номер Республіки Польща «НОМЕР_3», який знаходився біля будинку № 14 по вулиці Довженка у м. Івано-Франківську та належить ОСОБА_10 .
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 умисно, з корисливою метою, облив вітрове скло даного автомобіля легкозаймистою речовиною (бензином) та підпалив її. В цей час ОСОБА_8 , діючи згідно попередньої злочинної домовленості та розподілу ролей, використовуючи мобільний телефон з відеокамерою, зафіксував момент підпалу та горіння автомобіля, після чого вони зникли з місця вчинення злочину. Внаслідок пожежі вогнем було повністю знищено моторний відсік, кузов та салон автомобіля.
29 серпня 2024 року, приблизно о 03 год, у м. Івано-Франківську, вулиця Крука, 3, підійшли до автомобіля Volkswagen T5», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у правомірному користуванні голови благодійного фонду «Допомагаємо Україні разом», волонтера БО «Франко-Опір» ОСОБА_11 . Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 умисно, з корисливою метою, облив вітрове скло даного автомобіля легкозаймистою речовиною (бензином) та підпалив його. В цей час ОСОБА_6 , діючи згідно попередньої злочинної домовленості та розподілу ролей, використовуючи мобільний телефон з відеокамерою, зафіксувала момент підпалу та горіння автомобіля, після чого вони зникли з місця вчинення злочину.
ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому місці та у невстановлений час, діючи умисно, незаконно придбав предмет зовні схожий на пістолет із маркуванням НОМЕР_2 та предмети, зовні схожі на патрони із маркуванням на денці «НОМЕР_4».
У період часу 23 год 15 хв 29.08.2024 по 02 год 13 хв 30.08.2024, працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області під час проведення огляду у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_5 виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на пістолет із маркуванням НОМЕР_2 , який є нарізною самозарядною вогнепальною зброєю - 9- мм самозарядним пістолетом Макарова, № НОМЕР_2 промислового виробництва, випуску 1984 року, пістолет перебуває у справному стані та придатний для стрільби 9-мм патронами ПМ (9х18 мм), ознаки втручання в конструкції відсутні, у магазині якого знаходились шість предметів, зовні схожими на патрони із маркуванням на денці «НОМЕР_4», які є 9-мм військовими боєприпасами промислового виробництва (Юрузанський патронний завод, 1987 рік випуску). Дані боєприпаси є 9 мм пістолетними патронами до пістолета Макарова (ПМ) та призначені до нарізної вогнепальної автоматичної та самозарядної зброї. Патрони справні та придатні до стрільби.
30 серпня 2024 року ОСОБА_5 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду домоволодіння, протоколом допиту підозрюваного, протоколами оглядів, висновком експерта, іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
31 серпня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів - до 27 жовтня 2024 року включно.
25 жовтня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2024 року включно.
Так, для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема: отримати висновок судової пожежно-технічної експертизи та долучити вказані матеріали до кримінального провадження; отримати висновок судової авто-товарознавчі експертизи; провести допити свідків, допити інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; провести розсекречення негласних слідчих (розшукових) дій; провести інші слідчі та процесуальні дії, у яких виникне необхідність; виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України.
У відповідності до ст. 12 КК України злочини, передбачені ст.ст. ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263 КК України, цього Кодексу відносяться до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024 у справі № 3-111/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, Конституційний Суд України ухвалив визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 176, п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вищевказана особа усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочинів;
- п. 2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- п. 3 незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки України та проти власності. В свою чергу, ОСОБА_5 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти власності та основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та проти власності.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів проти власності та основ національної безпеки України, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання більш м'якого запобіжного не являється за можливе.
На підставі вищевикладеного а також неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного просив врахувати процесуальну поведінку підозрюваного, не доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п.2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України та застосувати щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
30 серпня 2024 року ОСОБА_5 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.114-1 КК України, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.194 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
31 серпня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів - до 27 жовтня 2024 року включно.
25 жовтня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2024 року включно.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду домоволодіння, протоколом допиту підозрюваного, протоколами оглядів, висновком експерта, іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263 КК України.
В той же час 23 грудня 2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.12.2024 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12024091010002221 від 19.08.2024 до 28.02.2025 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею також враховується характеризуючи дані підозрюваного, тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, їх обставини та наслідки, а також те, що один із злочинів у якому підозрюється ОСОБА_5 вчинений проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Відповідно до норм ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.114-1 КК України, і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 23 грудня 2024 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування - до 15.02.2025 року, включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15 лютого 2025 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1