01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 17/116-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільне підприємство у формі ТОВ "Транс-Груп"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010
у справі № 17/116-10 ( .....)
за позовом ТОВ "Укіо Банк Лізинг"
до Спільне підприємство у формі ТОВ "Транс-Груп"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 73 375,33 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.08.2010 у справі № 17/116-10 позов ТОВ„Укіс Банк Лізинг” до ТОВ„Транс-Груп” про стягнення 73 375,33грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 33 311,06грн. боргу, 2 598,10грн. пені, 35 906,81грн. штрафу, судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 18.06.2008р. сторонами укладено договір фінансового лізингу № КL 0806194, за умовами якого позивач відповідно до заявки відповідача зобов'язався набути (купити) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надати лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач - оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29.08.2008р. на виконання умов договору відповідач отримав вантажний напівпричіп загального призначення , що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу. 02.06.2010р. відповідача повідомлено про розірвання договору . Відповідачем повернутий напівпричіп, але не сплатив 33 311,06грн., з яких: 24 904,85грн. лізингових платежів, 2 493,60грн. відсотків за користування предметом лізингу та 5 912,61грн. заборгованості по відсотках.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що основна заборгованість за договором лізингу підтверджується матеріалами справи. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця заборгованість по відсотках та пеню в розмірі 735,92у.о, проте суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ Враховуючи те, що штраф у розмірі 35 906,81грн. (15 % від 239 378,76грн. - вартості неоплаченого товару), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 35 906,81грн. штрафу підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що судом не врахований той факт, що укладаючи договір лізингу, курс евро становив менше 8грн., тоді як при розрахунках евро було 11грн., під час дії договору лізингові платежі сплачувалися своєчасно та в повному обсязі; на момент повернення предмету лізингу було сплачено більша частині вартості напівпричепу; не взято до уваги, що на адресу позивача направлялися пропозиції щодо внесення змін до договору стосовно валюти платежів з евро на гривню, але позивач на пропозицію не відреагував, таким чином відбулася істотна зміна обставин відповідно до ст. 652 ЦК України.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Пункт 1 ст.806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), а п. 2 ст. 806 цього ж Кодексу вказує на те, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. ст. 1, 4, 5 Закону України "Про лізинг" лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
При цьому фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
26.07.09 сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу, сторони погодили, що відповідач зобов'язаний у термін до 10.08.2009р. сплатити на користь позивача заборгованість по відсотках та пеню, які станом на 26.07.2009р. складають: відсотки - 370,46 УО, пеня - 80,55 УО, всього -451,01УО, проте сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в УО і оплачується в порядку п. 3.9. договору.
Додатковою угодою № 2 до договору сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця адміністративний платіж в розмір 362,08грн., який лізингоодержувач зобов'язується сплатити до 30.01.2010р. У термін до 31.01.2010р. сплатити на користь лізингодавця заборгованість по відсотках та пеню, які станом на 13.01.2010р. складають: відсотки: 527,87 евро, пеня - 208,05евро, всього -735,92евро, проте сума пені, відповідно до умов договору, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в у.о і оплачується в порядку п. 3.9. договору.
Посилання відповідача про те, що ним вносилися пропозиції щодо внесення змін до договору фінансового лізингу суд не приймає до уваги, оскільки з пояснень представника позивача вбачається, що дійсно отримав поштову кореспонденцію, проте в конверті був лист про усунення недоліків головки блоку двигуна.
Не приймаються до уваги твердження відповідача, що ним було витрачено 10 000грн. за розмитнення предмету лізингу, оскільки умови договору містять положення, що у вартість майна по договору фінансового лізингу враховується митні платежі та доставка( примитка1 у договорі).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Посилання відповідача на ст. 233 ГК України щодо надмірних штрафних санкцій є не обґрунтованим, оскільки зі змісту ст. 625 ЦК України неможливість виконання зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.
Щодо посилання на ст. 652 ЦК України, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили відповідача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Доводи стосовно того, що не було можливості передбачити зміну курсу валют та те, що останній вважає цю обставину істотною обставиною для змінення договору, не можуть бути прийняти до уваги, так як діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США та/або евро до національної валюти - гривні.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд с цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до евро установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Транс-Груп” залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 13.08.2010 року у справі № 17/116-10 - без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
13.10.10 (відправлено)