01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 13/1280
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури Морозов В.Ю., посвдчення №227 від 08.07.2010
від позивача: Науменко А.С., дов. №884д від 27.09.2010
Шевчук І.Г., дов. №885д від 27.09.2010
від відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Перший заступник прокурора Черкаської області
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2010
у справі № 13/1280 ( .....)
за позовом Перший заступник прокурора Черкаської області
ЗАТ "Миронівська птахофабрика"
до Управління Держкомзему України в м. Каневі та Канівському районі
про визнання вимоги такої, що не підлягає до виконання
Суть рішення та скарги:
На розгляд господарського суду Черкаської області передано вимоги Закритого акціонерного товариства „Миронівська птахофабрика” (далі-позивач) до Управління Держкомзему України в місті Каневі та Канівському районі (далі-відповідач) про визнання вимоги №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню та про звільнення позивача від сплати втрат сільськогосподарського виробництва згідно вимоги №07-319 від 16.06.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є сільгоспвиробником, знаходиться на спеціальному режимі оподаткування, покращує функціонування власного виробництва як цілісного сільськогосподарського комплексу, тому відповідно до статті 208 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 звільнений від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 позовні вимоги задоволено частково: визнано вимогу відповідача №07-319 від 16.06.2010 про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва такою, що не підлягає виконанню. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач звільнений від відшкодування втрат сільгоспвиробництва, оскільки є сільгоспвиробником, перебуває на спеціальній системі оподаткування, що не спростовано в належний спосіб відповідачем. При цьому, суд також виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону, а відповідач не є органом стягнення належних сум до бюджету та може діяти лише в спосіб, визначений законом. Висновок експертизи слід розцінювати лише як один із доказів у землевпорядній документації та не може визначати правові підстави для проведення відшкодування втрат. В частині відмови у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відмова про звільнення відповідача від сплати втрат сільськогосподарського виробництва не відповідає способам захисту права згідно статей 15-16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України). Крім того, судом зазначено, що він не може підміняти діяльність органів виконавчої влади, оскільки в даному випадку сільськогосподарський виробник Законом звільнений від сплати втрат сільгоспвиробництва.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Черкаської області (далі-прокурор) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема судом не правильно застосовано норми статті 208 ЗК України та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачеві необхідно збудувати нові під'їзні шляхи та дороги за рахунок чужих земель до бригад по вирощуванню курчат бройлерів з метою нормального функціонування та обслуговування структури власного виробництва курей, а вказана обставина, згідно вищезазначених норм, не передбачає звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні та фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, на період будівництва об'єктів (комунікацій, ліній електропередачі, тимчасових під'їзних шляхів, майданчиків для складання грунту та будівельних матеріалів тощо), а позивач лише має намір побудувати постійні під'їзні шляхи до бригад по вирощуванню курчат бройлерів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2010 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 29.09.2010.
В судове засідання 29.09.2010 з'явилися представники позивача та прокуратури.
В судовому засіданні 29.09.2010 представник прокуратури повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, відзиву на апеляційну скаргу прокуратури суду не надав.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) та виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 29.09.2010.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідач направив позивачеві вимогу №07-319 від 16.06.2010 про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, відповідно до якої позивачеві було рекомендовано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 525627,00грн., сплату провести не пізніше 25.06.2010, надавши підтверджуючі документи про сплату даних коштів.
Заперечуючи проти вищезазначеної вимоги позивач звернувся з даним позовом до суду та просив визнання вимогу №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню та звільнити позивача від сплати втрат сільськогосподарського виробництва згідно вимоги №07-319 від 16.06.2010.
Місцевий господарський суд, вимоги позивача в частині визнання вимоги №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню, визнав такою, що підлягає задоволенню, проте Київський апеляційний господарський суд не погоджується з зазначеним висновком суду та вважає, що провадження у справі щодо вимоги про визнання вимоги відповідача №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню слід припинити на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” (чинної на момент розгляду даної справи судом першої інстанції) місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Аналогіна норма закріплена в частині 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” чинної на момент розгляду судом першої інстанції.
Господарським судам підвідомчі справи визначені в статті 12 ГПК України, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах від 29.10.2002 та від 11.05.2004.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи те, що вимога відповідача №07-319 від 16.06.2010 не носить характеру акту в розумінні статті 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи те, що вимога позивача про визнання вимоги №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі щодо зазначеної вимоги слід припинити.
Зважаючи на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд повністю відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних про звільнення позивача від сплати втрат сільськогосподарського виробництва згідно вимоги №07-319 від 16.06.2010, оскільки зазначена вимога не відповідає способам захисту права, передбаченими статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 в частині задоволення позовних вимог про визнання вимоги №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню та припинення провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 в частині позовних вимог про визнання вимоги №07-319 від 16.06.2010 такою, що не підлягає виконанню скасувати.
Провадження у справі в зазначеній частині припинити.
В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі №13/1280 залишити без змін.
Матеріали справи №13/1280 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів
Головуючий суддя
Судді