01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 6/116
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Курганова А.В. - довіреність №8-01-16/663 від 07.04.2010 р.
від відповідача - Побілець Ж.О. - довіреність №16/10/7491 від 01.12.2009 р..
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010
у справі № 6/116 ( .....)
за позовом Національної телекомпанії України
до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві
про визнання п. 6.4 договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 6/116 відмовлено у задоволенні позову Національної телекомпанії України до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Києві про визнання п. 6.4. договору недійсним.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає. що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник відповідача апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 21.07.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 29.09.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/6 від 29.09.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 6/116 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
23.09.2008 р. між Національною телекомпанією України (замовником) та головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Києві (пожежною охороною) було укладено договір № 945-45/18Д/09-08 про організацію державної пожежної охорони головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Києві в Національній телекомпанії України (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору пожежна охорона зобов'язується надавати послуги щодо забезпечення пожежної безпеки на об'єкті замовника силами і засобами, зазначеними в кошторисі, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2008 р. та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2008 p..
Відповідно до п. 6.3 Договору при відмові від послуг пожежної охорони, замовник повинен не пізніше як за 3 місяці письмово попередити про це іншу сторону.
Згідно з п. 6.4 Договору, якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не вимагає його зміни, Договір триває на попередніх умовах і на той же строк.
Позивач фактично просить визнати недійсним п. 6.4 Договору, тому що, виходячи з п. 6.1 Договору, незрозумілим є строк Договору.
Однак, незрозумілість пункту договору не є підставою його недійсності, а може бути підставою для тлумачення договору (пункту), відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України.
Також відсутні правові підстави вважати, що Договір (п. 6.4 Договору) суперечить бюджетному законодавству, оскільки п. 6.4 Договору передбачає лише можливість продовження Договору за згодою сторін. В разі, якщо такої згоди немає, в тому числі і в зв'язку з бюджетними призначеннями, строк договору є закінченим 31.12.2008 р..
Жодних інших доказів на підтвердження того, що п. 6.4 Договору суперечить чинному законодавству, позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.
Доказами, наданими позивачем, не доведено, що п. 6.4 Договору суперечить вимогам п. 6.1 Договору та нормам бюджетного законодавства.
Інших доказів недійсності Договору (п. 6.4 Договору) позивачем не надано.
Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 6/116 - без змін.
Справу № 6/116 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
13.10.10 (відправлено)