01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.09.2010 № 10/88
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Гайдук С.П. дов. №01/10 від 01.10.2009 року
від відповідача: Милащенко О.С. директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "МОС-КО"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 10/88 ( .....)
за позовом ТОВ "Олександрівськ-пром"
до Приватне підприємство "МОС-КО"
про стягнення 55178,46 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрівськ-пром” до Приватного підприємства “МОС-КО” про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 44 240,00 грн., 9 113,60 грн. - інфляційні витрати, 1 824,86 грн. - 3% річних, згідно з розрахунком всього 55 178,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором №23/11 від 02.10.2008 року позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання виконані не у повному обсязі, грошові кошти за непоставлений товар на розрахунковий рахунок підприємства не повернуті. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 44 240,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення інфляційні збитки та три проценти річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. у справі №10/88 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “МОС-КО” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрівськ-пром” 44 240,00 грн. (сорок чотири тисячі двісті сорок гривень) суми попередньої оплати, 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що належних доказів виконання зобов'язань за договором № 23/11 від 02.10.2008 року щодо відвантаження товару суду не представлено, у зв'язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 44 240,00 грн. судом першої інстанції визнано обґрунтованими.
Крім цього, за укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало, положення договору № 23/11 від 02.10.2008 року не передбачають зобов'язань ПП “МОС-КО” щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов'язки з продажу покупцю товару, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. у справі №10/88 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що у покупця (позивача) виникає право вимагати повернення суми попередньої передоплати у випадку нездійснення продавцем поставки товару, якому кореспондує обов'язок продавця таку суму повернути. Виникає зобов'язання, яке за своєю природою є грошовим, оскільки воно виражено та підлягає оплаті в грошових одиницях.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010 року.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. у справі №10/88 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги другорядні документи (вантажні декларації, листа, а акт звірки взаємних розрахунків не взяв до уваги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 14.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Пашкіна С.А., Моторного О.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №10/88 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.А. Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року прийнято справу №10/88 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.А. Чорної Л.В.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року у справі №10/88 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року у справі №10/88 скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
2 жовтня 2008 року між ПП “МОС-КО”т а ТОВ “Олександрівськ-пром” було укладено договір № 23/11 за умовами якого продавець (відповідач) зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товари: фланці нержавіючі в асортименті.
У відповідності до п. 1.2 Договору кількість та ціна визначаються рахунками на передплату, які є невід'ємною частиною даного договору. Передплата становить 100%, згідно виставлених рахунків (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар відвантажується протягом 40 робочих днів з моменту оплати.
Положеннями п. 2.2.договору передбачено, що товар приймається по кількості та якості на складі продавця.
На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-000092 від 02.10.2008 року на оплату за товар (фланці 150 (16 атм) нерж., фланці 65 (16 атм) нерж.) позивачем на користь відповідача перераховано 03.10.2008 року -14 240,00 грн., 15.10.2008 року - 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №34564181 від 03.10.2008 року, № 34564212 від 15.10.2008 року. (загальна сума 44240,00грн).
Враховуючи положення договору (п. 2.1 договору) та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжних доручень № 34564181 від 03.10.2008 року, № 34564212 від 15.10.2008 року, поставка товару мала бути здійснена не пізніше 10.12.2008 року.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо передачі товару на суму оплати, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 01.10.2009 року про повернення сплачених грошових коштів та штрафних санкцій.
Належних доказів виконання зобов'язань за договором № 23/11 від 02.10.2008 року щодо відвантаження товару суду не представлено.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів виконання зобов'язань за договором № 23/11 від 02.10.2008 року щодо відвантаження товару матеріали справи не містять.
У листах Приватного акціонерного підприємства “Нічний експрес” вих. № 2143 від 26.05.2010 року та вих. № 2157 від 07.06.2010 року, наданих відповідачем, зазначено, що товар за вантажними деклараціями № КВ-9795880 від 20.11.2008 року, № КВ-9801020 від 21.11.2008 року отримано ТОВ “Олександрівськ-пром”, яке є платником за послуги перевезення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи не можуть вважатися належними доказами отримання позивачем товару, який є предметом договору № 23/11 від 02.10.2008 року, так як надані відповідачем листи та вантажні декларації можуть свідчити лише про надання послуг перевезення та не доводять отримання позивачем товару.
Крім того, накладні які не містять підписи позивача також не можуть вважатись доказом поставки товару позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про повернення суми передоплати в розмірі 44 240,00 грн. є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних.
Статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало.
Положення договору № 23/11 від 02.10.2008 року не передбачають зобов'язань ПП “МОС-КО” щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати.
За вказаним договором на відповідача були покладені обов'язки з продажу покупцю товару, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних.
Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.
Колегія суддів також звертає увагу позивача на те, що передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, можливість стягнення яких передбачена ст. 536 ЦК України.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року по справі №10/88 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрівськпром” та Приватного підприємства “МОС-КО”, з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача(апелянта).
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрівськпром” та Приватного підприємства “МОС-КО” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року по справі №10/88 залишити без змін.
Матеріали справи № 10/88 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді