01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 20/092-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Прохур А.М. (довіреність № 23/06-10 від 23.06.2010 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ідекс-Продакшн"
на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2010
у справі № 20/092-10 ( .....)
за позовом ТОВ "Дизайн Інжініринг Інтерпрайс Інтра"
до ТОВ "Ідекс-Продакшн"
про стягнення 379 682,84 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Інжініринг Інтерпрайс Інтра» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс-Продакшн» (далі - відповідач) про стягнення з останнього 371168,89 грн. боргу, 7430,27 грн. пені та 1083,68 грн. річних.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 17.08.2010 р. № 9516 позивач просив стягнути з відповідача 282341,93 грн. боргу, 7430,27 грн. пені та 1083,68 грн. річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2010 р. позов задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання, передбачені договором постачання № ДС 31 від 01.09.2009 р., поставлений товар оплатив частково, отже, з останнього підлягає стягненню 282341,93 грн. боргу, а також 7430,27 грн. пені та 1083,68 грн. річних за прострочення виконання зобов'язання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції невірно розрахована сума заборгованості відповідача перед позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.09.2009 р. між сторонами по справі укладено договір постачання № ДС 31 (далі - Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується постачати термоформовочну, багатошарову плівку, з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 9.1. Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р. В будь-якому випадку цей Договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
В силу п. 6.3.1. Договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу; протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 389044,04 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0021006 від 18.03.2010 р., № РН-0021131 від 02.04.2010 р., № РН-0021132 від 02.04.2010 р., № РН-0021177 від 09.04.2010 р., № РН-0021178 від 09.04.2010 р., № РН-0021256 від 20.04.2010 р., № РН-0021285 від 23.04.2010 р., № РН-0021284 від 23.04.2010 р., № РН-0021334 від 30.04.2010 р., № РН-0021363 від 07.05.2010 р., № РН-0021390 від 12.05.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Частина товару була повернута позивачу, що підтверджується накладними на повернення № ВН-0000194 від 07.06.2010 р. на суму 2462,28 грн., № ВН-0000195 від 07.06.2010 р. на суму 1064,22 грн., № ВН-0000196 від 07.06.2010 р. на суму 9083,95 грн.
Крім того, як вбачається з акту звірки розрахунків від 22.06.2010 р., відповідач сплатив 5264,70 грн. за поставлений товар.
Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 869 від 11.05.2010 р. з проханням сплатити заборгованість.
Однак, відповідач на вказаний лист відповіді не направив, суму заборгованості не сплатив.
Після порушення провадження у справі відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши 88826,96 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 16.08.2010 р.
Доказів сплати заборгованості в розмірі 282341,93 грн. відповідачем суду не надано.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача становить 282341,93 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Як вбачається з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 282341,93 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1083,68 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1083,68 грн. 3 % річних.
Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.
Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7430,27 грн. пені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс-Продакшн» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2010 р. у справі № 20/092-10 залишити без змін.
Справу № 20/092-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)