01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 47/370
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Клімушев Є.В., дов. б/н від 19.07.2010 року
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Піастрелла"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2010
у справі № 47/370 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"
до ЗАТ "Піастрелла"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 54478,40 грн.
В судовому засіданні 04.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 року у справі № 47/370 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства “Піастрелла” (далі-відповідач) про стягнення 54 478,40 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 39 736, 13 грн., втрат від інфляції - 1 119, 41 грн., пені - 2 164, 80 грн., штраф - 7 947, 23 грн., 3% річних - 316, 80 грн., а також судові витрати по сплаті державного мита - 512, 84 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг - 222, 16 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 року у справі № 47/370 в частині зменшення пені до 500 грн., скасування нарахованих штрафних санкцій в розмірі 7 947, 23 грн., а також відстрочення виконання рішення суду строком на один рік. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що одночасне стягнення судом пені та штрафу суперечить чинному законодавству, оскільки є одним видом юридичної відповідальності. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги останнього про відстрочення виконання рішення на один рік та зменшення розміру пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження для призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2010 року.
Судове засідання 27.09.2010 року по даній справі не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Іваненко Я.Л. 27.09.2010 року на засіданні секції Вищої ради юстиції (лист № 8176/0/9-10 від 22.09.2010 року), про що сторони були повідомлені під розписку.
В судове засідання 04.10.2010 року з'явився представник позивача. Представник відповідача, повідомлений належним чином (під розписку) про час та місце судового розгляду в судове засідання без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 39 736,13 грн. по заявкам-договорам, інфляційних втрат - 2 364,58 грн., пені - 3 864,87 грн., штрафу - 7 947,23 грн., 3% річних -565,59 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита - 544,78 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч умов Договорів-заявок № б/н від 20.11.2009 року, № 130911-5563 від 28.10.2008 року, № 130911-2 від 27.10.2009 року не було здійснено оплату наданих послуг перевезення, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 57 848,88 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 18 112,74 грн. Заборгованість відповідача, яку позивач просив стягнути в судовому порядку, складає - 39 736,13 грн. Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу та в порядку статті 625 ЦК України втрати від інфляції, 3 % річних.
Представник відповідача в суді першої інстанції заперечував проти заявлених вимог щодо нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що штраф та пеня є формами неустойки, а відповідно до статті 61 Конституції, за одне й те саме правопорушення особа не може бути притягнена двічі. Також відповідач не погодився з розрахунками втрат від інфляції, оскільки за розрахунками відповідача розмір втрат від інфляції складає 2 189,95 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2009 року між позивачем - ТОВ “Рабен Україна”, як експедитором, та відповідачем - ТОВ “Піастрелла”, як замовником, було укладено заявку-договір № 130911-2, відповідно до умов якої сторони погодили маршрут перевезення вантажу Київ - Приштина (п. 1), рахунок на оплату виписується експедитором та надається замовнику після надання послуг. Підтвердженням надання послуг є відмітка вантажоодержувача на CMR на отримання вантажу (п. 6), оплата наданих послуг здійснюється замовником в такому співвідношенні 50% в момент завантаження 50% відстрочка 10 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахування грошових на розрахунковий рахунок експедитора (п. 7), за порушення замовником строків оплати, він сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та штраф в розмірі 20% від вартості замолених послуг за використання цих засобів (п. 15), ціна договору 23 225,48 грн. (п. 16).
28.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір № 130911-5563, відповідно до умов якої сторони погодили маршрут перевезення вантажу Київ - Сараєво (п. 1), рахунок на оплату виписується експедитором та надається замовнику після надання послуг. Підтвердженням надання послуг є відмітка вантажоодержувача на CMR на отримання вантажу (п. 6), оплата наданих послуг здійснюється замовником в такому співвідношенні 50% в момент завантаження 50% відстрочка 10 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахування грошових на розрахунковий рахунок експедитора (п. 7), за порушення замовником строків оплати, він сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та штраф в розмірі 20% від вартості замолених послуг за використання цих засобів (п. 15), ціна договору 43 246,80 грн. (п. 16).
20.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір б/н, відповідно до умов якої сторони погодили маршрут перевезення вантажу Чехія - Україна (п. 1), рахунок на оплату виписується експедитором та надається замовнику після надання послуг. Підтвердженням надання послуг є відмітка вантажоодержувача на CMR на отримання вантажу (п. 6), оплата наданих послуг здійснюється замовником в такому співвідношенні 50% в момент завантаження 50% відстрочка 10 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахування грошових на розрахунковий рахунок експедитора (п. 7), за порушення замовником строків оплати, він сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та штраф в розмірі 20% від вартості замолених послуг за використання цих засобів (п. 15), ціна договору 13 000 грн. (п. 16).
Згідно з CMR накладними № 410485, 014610, 29484677 позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутами зазначеними в договорах-заявках, що підтверджується відбитками штампу вантажовідправника, перевізника, та вантажоодержувача в графах № 22-24.
Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0004004 на суму 21 623,40 грн., № КІ-0003789 на суму 23 225,48 грн., № КІ-0004146 на суму 13 000 грн., підписаними представником позивача (експедитора) та посвідченими печаткою позивача (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг перевезення складає - 57 848,88 грн.
В матеріалах справи містяться рахунки-фактури № КІ-0004004 від 10.11.2009 року на суму 21 623,40 грн., № КІ-0003789 від 02.11.2009 року 23 225,48 грн., № КІ-0004146 від 26.11.2009 року на суму 13 000 грн., а всього на суму - 57 848,88 грн.
Згідно з виписками з банку по особовому рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг перевезень, а саме: 11 612,74 грн. по рахунку № КІ-0003789, 6 500 грн. по рахунку № КІ-0004146.
26.01.2010 року позивач цінним листом направив на адресу відповідача рахунки фактури, акти виконаних робіт та податкові накладні, а також претензію № КІ 1001-51 від 21.01.2010 року, в якій просив останнього здійснити оплату наданих послуг перевезень на загальну суму - 39 736,13 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язаннь, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як експедитор, на виконання умов Договорів-заявок № б/н від 20.11.2009 року, № 130911-5563 від 28.10.2008 року, № 130911-2 від 27.10.2009 року надав послуги перевезення на загальну суму - 57 848,88 грн., що підтверджується CMR накладними, а відповідач своє зобов'язання по оплаті наданих послуг в строк передбачений п. 7 договорів-заявок, тобто протягом 10 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури, у повному обсязі не виконав, а лише здійснив часткову оплату в розмірі 18 112,74 грн. При цьому, жодних заперечень щодо якості та кількості наданих послуг відповідачем не було заявлено позивачеві, оплата в сумі 39 736,13 грн. (57 848,88 (надано послуг перевезення) - 18 112,74 (часткова оплата) = 39736,13) здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 39 736,13 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по повній оплаті наданих послуг по договорам-заявкам втрат від інфляції в розмірі 2 364,58 грн., пені в сумі 3 864,87 грн., штрафу в розмірі 7 947,23 грн. та 3% річних в сумі 565,59 грн.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 230 ГК України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що твердження відповідача як в письмових пояснення, наданих в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі про те, що неустойка є видом відповідальності, штраф та пеня є формами неустойки, а Конституцією України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є необґрунтованими та помилковими. Так, з аналізу норм Господарського кодексу України вбачається, що штраф та пеня не є формами неустойки, а є окремими господарськими санкціями, а тому застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу не суперечить Конституції України, оскільки Конституцією заборонено застосування саме юридичної відповідальності одного виду.
Відповідно до п. 15 договорів-заявок б/н від 20.11.2009 року, № 130911-5563 від 28.10.2008 року, № 130911-2 від 27.10.2009 року за порушення замовником строків оплати, останній сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмір 20% від вартості замовлених послуг за користування зазначеними коштами.
Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг по договорам-заявкам б/н від 20.11.2009 року, № 130911-5563 від 28.10.2008 року, № 130911-2 від 27.10.2009 року у строк, передбачений п. 7 договорів-заявок, тобто протягом 10 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури, а саме до 05.02.2010 року (10 днів з моменту направлення рахунків цінним листом 26.01.2010 року), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, втрат від інфляції, штрафу та пені є законними і обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню згідно з перерахунком місцевого господарського суду, а саме, в розмірі 2 164, 80 грн. пені, 3% річних в розмірі 316, 80 грн., інфляційних витрат в розмірі 1 119, 41 грн. та штрафу в розмірі 7 947, 23 грн.
До того ж, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено жодної причини, яка б унеможливлювала чи ускладнювала виконання рішення, як і не надано доказів існування таких причин.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 року у справі № 47/370 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Піастрелла” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 47/370 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)