Справа № 320/19487/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
18 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
06 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, апелянт), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року по день й фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та прийняти рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 04 березня 2004 року по 17 грудня 2012 року та після цього до 15 жовтня 2018 року у Військовій частині НОМЕР_1 на різних посадах, у військовому званні «старший прапорщик».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2018 року № 253-РС ОСОБА_1 звільнений з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2018 року № 278 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Відповідно до архівної довідки від 07 березня 2023 року №179/1/1730: «Згідно ліквідаційного акту, затвердженого 19 грудня 2012 року, Військова частина НОМЕР_2 розформована, правонаступником визначено Військову частину НОМЕР_1 ».
У березні 2023 року позивач через свого представника звернувся із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року за період з жовтня 2012 року по жовтень 2018 року.
Відповідач надав відповідь, у якій зазначає про те, що відомості про нараховані та виплачені кошти індексації грошового забезпечення при звільненні за 2013-2018 роки не можуть бути надані у зв'язку зі знищенням документів, на підставі закінчення термінів їх зберігання, акт №3905 від 17 квітня 2020 року про знищення документів знищений разом зі справами, в яких вони зберігалися, під час екстреного знищення документів по акту №3220 від 27 лютого 2022 року.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 - 15 жовтня 2018 року.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
За приписами частин 1 та 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений 15 жовтня 2018 року, в той же час, останній звернувся до суду з даним позовом 06 червня 2023 року.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами.
Так, у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Також, в постанові від 07 вересня 2023 року по справі № 160/914/23 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що зі змісту адвокатського запиту представника позивача від 07 березня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 не вбачається вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року, оскільки прохальна частина даного запиту стосується надання інформації та документів (а.с.17). В свою чергу, лист відповідача від 23 березня 2023 року не містить відмови у такому нарахуванні (а.с.18).
Так, позивач просив відповідача надати інформацію щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 29 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2018 року, натомість у позовних вимогах просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року.
З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права внаслідок чого, відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року підлягає скасуванню та дані позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Приписи пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Виходячи з наведеного, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами та не наведенням поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовних вимог без розгляду.
Зважаючи на те, що відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та відмовити у задоволенні позовних вимог, то таку слід задовольнити частково.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина