01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 6/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача -Пшенковський В.С. - дов. №27 від 04.10.2010р.;
від третьої особи: Пирог М.М. - дов. №03/1586 від 28.09.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Вершина"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.06.2010
у справі № 6/83 ( .....)
за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області
до ТОВ "Вершина"
третя особа позивача
третя особа відповідача Чернігівське обласне управління лісового господарства
про стягнення збитків в сумі 13000,00 грн.
Державна екологічна інспекція в Чернігівській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” (далі - відповідач) збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, у загальному розмірі 13 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що в результаті проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було встановлено, що в повернутих відповідачем ліцензіях на відстріл кабана №041283 від 25.10.2008р., за якою звіра не добуто, та №041286 від 09.11.2008р., за якою добуто самця вагою 100 кг, відсутні підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина”. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення вимог п.3, п.7 ст. 20 Закону України „Про мисливське господарство та полювання”, п.1.1 Наказу Чернігівського облуправління лісового та мисливського господарства від 23.06.2008р. №60 „Про проведення полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин в мисливський сезон 2008-2009 року на території Чернігівської області”, оскільки мало місце незаконне полювання, яке спричинило шкоду екологічним ресурсам. У відповідності до вимог діючого законодавства шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, підлягає відшкодуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що дії, зазначені в пунктах 1-8 ст. 20 Закону України „Про мисливське господарство”, кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами. Однак, видача незаповненої ліцензії не є незаконним полюванням. Безпосередньо полювання здійснювала фізична особа Трубенок А.А., тому, якщо й мало місце порушення вимог п.7 ст. 20 Закону України „Про мисливське господарство”, його здійснив Трубенок А.А., а не відповідач, і саме Трубенок А.А., як мисливець, повинен нести відповідальність за завдану шкоду. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що факт незаконного полювання не встановлений відповідно до процесуального законодавства, докази притягнення до адміністративної відповідності або порушення кримінальної справи суду надані не були. Загалом, на думку відповідача, посилаючись на п.2.9 Наказу Державного комітету лісового господарства України №129 від 02.04.2007р. „Про затвердження Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань”, позивач плутає відсутність реквізиту з його неповнотою.
Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - третя особа) також заперечувало проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просило в позові відмовити. При цьому, третя особа наголошувала на тому, що відсутність особистого підпису директора товариства не може бути підставою вважати ліцензію недійсною.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2010р. у справі №6/83 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача: до місцевого бюджету Боровиковської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 13 000,00 грн. збитків; в доход Державного бюджету України 130,00 грн. держаного мита; в доход Державного бюджету м. Чернігів 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, місцевий господарський суд наголошував на наступному:
- відповідач є користувачем мисливських угідь на підставі договору про умови ведення мисливського господарства від 30.04.2003р., укладеного між ним та Об'єднанням „Чернігівліс”. Як користувач мисливських угідь, відповідач зобов'язаний, між іншим, додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин;
- згідно з Положенням про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань, затвердженим Наказом Державного комітету лісового господарства України від 02.04.2007р. №129, користувачі видають мисливцям ліцензії за підписом керівника, скріплені печаткою. Ліцензія з незаповненими реквізитами, виправленнями, простроченими термінами полювання або не зареєстрована у вищезазначених журналах вважається недійсною, а полювання за нею - незаконним;
- відповідач видав Трубенок А.А. ліцензію №041286 на добування кабана 09.11.2008р. на території мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина”, за якою було добуто самця вагою 100 кг, вікова група 3. Однак, ліцензія №041286 видана з порушенням чинного законодавства та є недійсною, оскільки в ній відсутній підпис керівника користувача мисливських угідь - директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина”;
- полювання за неналежним чином оформленою ліцензією також є незаконним;
- оскільки відповідач порушив вимоги законодавства у галузі мисливського господарства, він повинен понести цивільно-правову відповідальність згідно із законами України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2010р. у справі №6/83 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначав про те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. При цьому відповідач наголошував на наступному:
- зважаючи на визначення терміну «полювання», наведеного в Законі України «Про мисливське господарство та полювання» Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина» є неналежним відповідачем по справі, оскільки полюванням є дії людини, тобто юридична особа не може полювати;
- мисливець (Трубенок А.А.) не був працівником відповідача, тому в даному випадку відсутні підстави для відшкодування юридичною особою шкоди, завданої працівником, в порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України;
- суд в своєму рішенні зазначив про те, що в даному випадку має місце незаконне полювання, однак докази притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення, яке є адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в матеріалах справи відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність самого порушення;
- зважаючи на розмір шкоди, про стягнення якої заявлено позов у даній справі, в даному випадку мають місце ознаки кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 248 Кримінального кодексу України, оскільки заявлена шкода в 13 000 грн. втричі перевищує мінімальний розмір шкоди, визначений в ст. 248 Кримінального кодексу України;
- оскільки кримінальна справа порушена не була, підстави вважати встановленим факт незаконного полювання і нанесення внаслідок цього шкоди відсутні;
- як позивач у позові, так і суд в своєму рішенні плутають відсутність реквізиту з його неповнотою. Поняття «неповнота реквізиту» не передбачене в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 02.04.2007р. №129, яким було затверджено Положенням про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань, а тому не може вважатись підставою для визнання ліцензії недійсною і полювання незаконним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Дзюбка О.П., Мартюк А.І.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 22.09.2010р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.10.2010р.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2010р. у справі №6/83 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи у судовому засіданні 06.10.2010р. підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив суд скаргу задовольнити.
Представник позивача у судове засідання 06.10.2010р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.04.2009р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Парфентьєвим О.Г., старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовцем О.О. у присутності заступника начальника Чернігівського облуправління лісового та мисливського господарства Пиріг М.М. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, за результатами якої складено Акт №10-07/72 від 10.04.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 6-9).
В ході перевірки було встановлено, що у повернутих Товариством з обмеженою відповідальністю „Вершина” (відповідачем) ліцензіях на відстріл кабана №041283, за якою звіра не добуто, та №041286, за якою добуто самця вагою 100 кг, відсутні підписи директора товариства Шура Н.С., чим порушені вимоги п.п.3, 7 ст. 20 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” та п.1.1 Наказу Чернігівського облуправління лісового та мисливського господарства від 23.06.2008р. №60 „Про проведення полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин в мисливський сезон 2008 - 2009 року на території Чернігівської області”.
13.04.2009р. Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства було видано припис №72 про усунення і недопущення в подальшому порушень, виявлених при проведенні перевірки від 10.04.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 10).
Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства направило позивачу заперечення до акту перевірки №10-07/72 від 10.04.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-19), в яких, зокрема, зазначило про те, що більша частина недоліків, вказаних в Акті перевірки, не відповідає дійсному трактуванню нормативних та законодавчих актів України.
15.05.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію №04-03/1951 про відшкодування збитків у сумі 13 000,00 грн., завданих внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, у зв'язку з незаконним добуванням (відстрілом) кабана в мисливських угіддях Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” (том справи - 1, аркуші справи - 12-15).
За результатами розгляду вищевказаної претензії, відповідач листом №10 від 15.06.2009р. повідомив позивача про свою незгоду з порушеннями, вказаними в претензії, та з нарахуванням збитків. В своєму листі відповідач зазначив, що ліцензія на добування кабана №041286 була зареєстрована в журналі видачі ліцензій, є відповідні записи про проведення даного полювання в „Журналі з техніки безпеки”, також були отримані кошти згідно прейскуранта цін на проведення полювання. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” Пиріг С.М. був призначений на дану посаду 10.12.2008р., після проведення вищезазначеного полювання, він отримав вказані ліцензії по акту передачі не підписаними колишнім директором і останній відмовився давати будь-які пояснення з цього приводу (том справи - 1, аркуші справи - 16-17).
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки, позивач звернувся з позовом про стягнення збитків до суду.
Як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, визнавши їх обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному відповідачем рішенні, з наступних підстав.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно зі ст. 2 якого відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Основні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначені Законом України «Про мисливське господарство та полювання».
В ст. 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» зазначено, що державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх територіальні органи.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання (для громадян України), зокрема, є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо).
Заборони щодо здійснення полювання наведені в ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в якій передбачено, що з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювати без належного на те дозволу, зокрема, без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу); полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання. Дії, зазначені в пунктах 1 - 8 цієї статті, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами.
В ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що користувачі мисливських угідь зобов'язані, між іншим, додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин.
Наказом Державного комітету лісового господарства України №129 від 02.04.2007р. затверджено Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань (далі - Положення), згідно з розділом 2 якого ліцензія на добування мисливських тварин (далі - ліцензія) - це документ суворої звітності, який засвідчує право мисливців на добування однієї особини тварини певного виду, статі і віку, що зазначено в ньому. Державні органи лісового господарства видають ліцензії користувачам мисливських угідь після попередньої оплати ними вартості ліцензій. Користувачі мисливських угідь реєструють отримані ліцензії у журналі обліку ліцензій, який повинен бути прошнурований і скріплений печаткою державного органу лісового господарства, сторінки журналу повинні бути пронумеровані. У журналі вказуються номер ліцензії, вид тварини, на яку видається ліцензія, прізвище мисливця, номер посвідчення мисливця та номер щорічної контрольної картки (далі - контрольна картка), спосіб добування, дата (термін) та місце проведення полювання. Користувачі видають мисливцям ліцензії за підписом керівника, скріплені печаткою. У ліцензії вказуються прізвище та номер посвідчення мисливця, номер контрольної картки, спосіб добування, термін та місце здійснення полювання. У ліцензії на відстріл парнокопитих тварин користувачі вказують стать та вік тварини, визначеної до добування. Ліцензія з незаповненими реквізитами, виправленнями, простроченими термінами полювання або не зареєстрована у вищезазначених журналах вважається недійсною, а полювання за нею - незаконним.
В процесі судового розгляду було з'ясовано, що відповідач є користувачем мисливських угідь на підставі договору про умови ведення мисливського господарства від 30.04.2003р., укладеного між ним та Об'єднанням «Чернігівліс», згідно з яким мисливські угіддя надано відповідачу терміном на 25 років для ведення мисливського господарства загальною площею 17,8 тис. га.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав про те, що відповідач видав мисливцю Трубенок А.А. ліцензію №041286 на добування одного кабана (по віку - середньовічні, по статі - самець) 09.11.2008р. на території мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина”.
Аналогічна ліцензія №041283 на добування одного кабана 25.10.2008р. на території мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” була видана мисливцю Шамчук В.А.
За ліцензією, виданою Шамчук В.А., звіра добуто не було. Натомість відповідно до відміток в ліцензії, виданої Трубенок А.А., останнім було добуто самця вагою 100 кг, вікова група 3 (том справи - 1, аркуш справи - 22).
На думку позивача, вищенаведені ліцензії є недійсними, оскільки вони не містять всіх обов'язкових реквізитів, а саме підпису керівника користувача мисливських угідь (відповідача), внаслідок чого полювання за такими ліцензіями також є недійсним.
Позивач стверджує, що мисливцем Трубенок А.А. було добуто звіра (кабана вагою 100 кг) на підставі недійсної ліцензії, тобто фактично без належно оформленого дозволу на полювання на території мисливських угідь відповідача. Зважаючи на те, що саме відповідач порушив вимоги законодавства у галузі мисливського господарства, видавши неналежно оформлену ліцензію, тягар цивільно-правової відповідальності згідно із законами України, зокрема, ст. 42 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” та ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, також покладається на відповідача.
З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Передусім, згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України. Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача збитків у розмірі 13 000,00 грн., завданих внаслідок незаконного полювання (за відсутності належного дозволу на полювання).
В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов щодо покладення на відповідача відповідальності за збитки, судом першої інстанції не враховано повною мірою наведені положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановлено обставини, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме - наявність повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в даному випадку - в галузі мисливського господарства та полювання), слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак місцевий господарський суд, вирішуючи спір, не перевірив заперечення відповідача щодо відсутності його вини в заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 42 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у порушенні права державної власності на мисливських тварин; порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин та ін.
Позивач стверджує про те, що збитки були завдані внаслідок незаконного полювання.
Насамперед необхідно зазначити, що порушення правил полювання, зокрема, полювання без належного на те дозволу, є адміністративним правопорушенням, за яке у відповідності до ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від шести до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від тридцяти до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, за незаконне полювання передбачена відповідальність згідно зі ст. 248 Кримінального кодексу України.
В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач, стверджуючи про факт незаконного полювання, не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження притягнення винних осіб до відповідальності (адміністративної, кримінальної тощо).
До того ж, згідно з абзацом 15 ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання - це дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Таким чином, полюванням є дії безпосередньо людини, тобто юридична особа не може полювати. Оскільки мисливець Трубенок А.А. не є працівником відповідача, то відповідальність згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України (відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою) також не може бути застосована до відповідача.
Відносно посилання позивача на завдання збитків внаслідок того, що в ході незаконного полювання було добуто звіра (самця кабана вагою 100 кг, вікова група 3), суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. В матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідача на претензію позивача про сплату збитків у розмірі 13 000,00 грн., з яких вбачається, що хоча ліцензія і не мала підпису директора користувача мисливськими угіддями (відповідача), однак була зареєстрована в журналі видачі ліцензій, з мисливців отримані кошти згідно прейскуранта цін на проведення полювання, в „Журналі з техніки безпеки” також були внесені відповідні записи. При цьому, відповідно до затвердженого ліміту добування, відповідачем замість 35 голів кабана у періоді, в якому видавались ліцензії, було добуто лише 9 голів, тобто чверть від дозволеного ліміту, що підтверджується звітом відповідача про результат проведення полювання за ліцензіями в угіддях Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” в сезон полювання 2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 67). Наведене свідчить про сумнівність твердження позивача щодо завдання збитків.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про ці пояснення відповідача, але не надав належної оцінки викладеним у них обставинам.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд констатує, що зібраними у справі доказами не доведено ані вини відповідача, ані факту завдання збитків. Тобто, за результатами розгляду справи не було встановлено повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача).
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених ним у позові, та на спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі відповідача, хоча відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного вище, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами, а отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За результатами перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2010р. у справі №6/83 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Оскільки доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, апеляційна скарга визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання у розмірі 65,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2010р. у справі №6/83 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (14017, м. Чернігів, вул. Малясова, 12, код ЄДРПОУ 04416602, р/р №31519921700529 в ГУ ДК у Чернігівській області, місцевий бюджет Боровиковської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, МФО 853592, КБКД 24062100, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вершина” (15546, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ліски, вул. Колгоспна, 15, код ЄДРПОУ 32340102) 65,00 грн. (шістдесят п'ять гривень 00 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.
5. Матеріали справи №6/83 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20 днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)