01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 2/106
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Черненко А.В. дов. від 30.10.2009 року
від відповідача: Михалюк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2010
у справі № 2/106 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн"
до Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
про визнання договору недійсним
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Пластмодерн” до Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” про визнання недійсним договору найму від 01.06.2005 р. № ДО-19/Б-2005, укладеного з ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”).
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони не досягли згоди щодо строку дії Договору найму № ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 р. та розміру плати за найм, що є істотними умовами Договору. Отже, позивач вважає, що зазначений договір є недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 р. у справі №2/106 у позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що зміст Договору найму не суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.
Тобто, при підписанні 01.06.2005 р. Договору найму сторонами договору були дотримані вимоги законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 р. у справі №2/106, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що істотна умова договору щодо строку його дії згідно ч 1 ст.284 Господарського Кодексу України недотримана, оскільки, як вказано вище, відповідач ухилявся від прийняття приміщення із найму та відмовився від укладення додаткової угоди до Договору про продовження строку його дії. Істотна умова Договору щодо плати за найм теж не була погоджена, оскільки Відповідач відмовлявся повертати як кошти перераховані згідно Попереднього договору так і кошти перераховані як попередня плата за найм за наступні періоди.
Отже, зважаючи на викладене вище позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010 року.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду м. Києва у справі №2/106 наступний текст: В абзаці 5 текст «...аванс Відповідачем не повернуто»
абзац 24 текст «Твердження Відповідача про те, що ним були вчинені дії щодо розірвання Договору належними доказами не підтверджуються, навпаки відповідно до акту прийняття сплати за використання корпусу 14 (цех 13) від ТОВ НВФ «Пластмодерн»від 09.08.2006 р. Позивачем використовувалось Приміщення та було проведено, прийняту Відповідачем, оплату за користування ним у період з 29.06.2006р. по 29.07.2006р..»
абзац 26 текст «Оскільки 31.01.2008 р. сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення із найму, відповідно до якого Позивач повернув приміщення Відповідачу, фактично строком дії Договору є період з 01.06.2005 р. по 31.01.2008».
в абзаці 31 речення наступного тексту «Також: умовами Договору передбачено строк його дії, який з урахуванням положень п. 4.2 Договору становив період з 01.06.2005 р. по 31.01.2008 р.».
Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 2/106 від 15.06.2010 року залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що правильна за своєю суттю відмова у задоволенні позову ґрунтується на висновках, які не відповідають матеріалам справи, саме рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, судом першої інстанції порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 267, 785 ЦК України, ст. 43, 84 ГПК України тому оскаржуване рішення підлягає зміні в мотивувальній частині. Вважаємо, що спірний договір найму ніяким чином не порушує права позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010 року.
Розпорядженням в. о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 07.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Іваненко Я.Л., Моторного О.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №2/106 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чороної Л. В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року прийнято справу №2/106 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорної Л.В.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням клопотання позивача, колегією суддів ухвалою від 08.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 року у справі №2/106 скасувати, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, а також просив суд задовольнити його апеляційну скаргу.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.06.2005 р. між позивачем і відповідачем був укладений Договір найму №ДО-19/Б-2005 (далі -Договір).
Згідно з п. 1.1, 1.3 Договору об'єкт найму являється -корпус 14 (механо-ремонтний цех № 13) за виключенням 260,00 кв.м. Загальна площа об'єкта оренди становить 4404,0 кв.м (далі -Приміщення).
Відповідно до п. 4.1 Договору термін дії договору починається з 01.06.2005 р. і триває до 28.05.2006 р..
Згідно з п. 4.2 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору найму протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін, та на попередніх умовах.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що загальна сума за користування майном за один місяць складає 70023,60 грн.
01.06.2005 року відповідно до умов Договору Відповідач передав а Позивач прийняв Приміщення в найм.
Жодною зі сторін не було заявлено про припинення дії Договору у строк до 28.06.2006 р..
Оскільки 31.01.2008 р. сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення із найму, відповідно до якого Позивач повернув приміщення Відповідачу, фактично строком дії Договору є період з 01.06.2005 р. по 31.01.2008 року .
Спір виник в наслідок того, що Позивач вважає, що договір найму від 01.06.2005 р. № ДО-19/Б-2005, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Пластмодерн” та Відкритим акціонерним товариством “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”), є недійсним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно ч. 3 статті 18 вищевказаного Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, надалі -Постанова ВСУ).
Позивач зазначає, що сторони не досягли згоди щодо строку дії Договору найму №ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 р. та розміру плати за найм, що є істотними умовами Договору.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком з наступних підстав.
Відповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є:
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- строк, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до п. 4.2 Договору найму № ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 р. сторони передбачили строк його дії з 01.06.2005 р. по 31.01.2008 р., та вступає в дію з моменту його підписання сторонами.
Ціною Договору найму № ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 р. є щомісячна орендна плата в розмірі 70023,60 грн.(п. 5.1 Договору).
Таким чином, зміст Договору найму № ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 р. не суперечить вимогам чинного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.
Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір найму №ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 року не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено позивачу в позові.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 року по справі №2/106 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Пластмодерн”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягають.
Щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду м. Києва у справі №2/106 наступний текст: В абзаці 5 текст «...аванс Відповідачем не повернуто»
абзац 24 текст «Твердження Відповідача про те, що ним були вчинені дії щодо розірвання Договору належними доказами не підтверджуються, навпаки відповідно до акту прийняття сплати за використання корпусу 14 (цех 13) від ТОВ НВФ «Пластмодерн»від 09.08.2006 р. Позивачем використовувалось Приміщення та було проведено, прийняту Відповідачем, оплату за користування ним у період з 29.06.2006р. по 29.07.2006р..»
абзац 26 текст «Оскільки 31.01.2008 р. сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення із найму, відповідно до якого Позивач повернув приміщення Відповідачу, фактично строком дії Договору є період з 01.06.2005 р. по 31.01.2008».
в абзаці 31 речення наступного тексту «Також: умовами Договору передбачено строк його дії, який з урахуванням положень п. 4.2 Договору становив період з 01.06.2005 р. по 31.01.2008 р.». Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 2/106 від 15.06.2010 року залишити без змін.
Проте, відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін (апелянтів).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Пластмодерн” та Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 року по справі №2/106 залишити без змін.
Матеріали справи № 2/106 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді Чорна Л.В.