01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 47/261
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Селецька О.В. - дов.б/н від 10.03.2010р.;
від відповідача: Потапенко М.І. - дов. №132 від 12.05.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Сантехмонтаж-533"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2010
у справі № 47/261 ( .....)
за позовом ТОВ "БК Жилбудгарант"
до ЗАТ "Сантехмонтаж-533"
про стягнення 71254,17 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „БК Жилбудгарант” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Сантехмонтаж-533” (далі - відповідач) заборгованості за Договором підряду №021008 від 02.10.2008р. у загальному розмірі 71 254,17 грн. (з них: 48 994,80 грн. - основний борг, 2 021,54 грн. - 3% річних, 10 691,23 грн. - інфляційні втрати, 9 546,60 пені), обґрунтовуючи це тим, що відповідач всупереч умов договору не здійснив оплату за виконані позивачем роботи по акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 48 994,80 грн. та довідка про вартість виконаних робіт на суму 48 994,80 грн., складені без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки в Акті та в довідці не стоять конкретні дати їх складання, а тому строк їх оплати не настав.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №47/261 від 20.05.2010р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивач 48 994,80 грн. основного боргу, 2 021,54 грн. 3% річних, 10 680,86 грн. інфляційної складової боргу, 5 391,44 грн. пені, 670,89 грн. державного мита та 222,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №47/261 від 20.05.2010р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2010р.
23.09.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №47/261 від 20.05.2010р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав ідентичних тим, які наведені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02.10.2008р. між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як генпідрядником, було укладено Договір підряду №021008 на виконання робіт на будівництво “Житлово-офісного комплексу по бул. Дружби Народів, 14-16 в Печерському районі м. Києва” (далі - Договір).
У відповідності до умов Договору генпідрядник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт по санітарно-технічним роботам в житлово-офісному комплексі за адресою: бульвар Дружби Народів, 14-16 Печерського району м. Києва. Вартість доручених підряднику робіт за Договором та розрахунки визначаються згідно з Актами виконаних робіт форми КБ-2в та довідок вартості виконаних робіт форми КБ-3, підписаних та скріплених печаткою генпідрядника. Розрахунки генпідрядника з підрядником виконуються в термін не пізніше 10 банківських днів з дня підписання генпідрядником та підрядником довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та Акту виконаних робіт (Ф-КБ-2в).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що в жовтні 2008р. виконав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень роботи на суму 48 994,80 грн., про що сторонами було складено та підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на суму 48 994,80 грн.
Однак відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, внаслідок чого і утворилась заборгованість у сумі 48 994,80 грн.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що Акт та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року не містять дати їх складання, у зв'язку з чим неможливо встановити дату, з якої почався перебіг строку для виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Окрім того, відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати до вимог про стягнення пені спеціальну позовну давність в один рік.
Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, скоригувавши період нарахування та суму пені, а також суму інфляційних втрат.
Апеляційний господарський суд частково не погоджується з висновками, викладеними в Рішенні суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
В ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що в жовтні 2008 року позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 48 994,80 грн., які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень відносно їх обсягів, якості та ін., що підтверджується Актом приймання робіт за жовтень 2008 року та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 48 994,80 грн., які підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Дійсно, ані Акт приймання робіт, ані Довідка про вартість виконаних підрядних робіт не містять дати їх складання.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, вищевказаний Акт є належним чином оформленим первинним звітним бухгалтерським документом щодо вартості та об'ємів виконаних робіт, що, зокрема, встановлено і в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.04.2004р. №8/8-437, п.4 спільного наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5, якими затверджені типові форми первинних звітних документів по звіту в будівництві, введені в дію з 01.07. 2002р., в т.ч.: «Акт приймання виконаних підрядних робіт» ф. №КБ-2в, яким підтверджуються об'єми та вартість виконаних підрядних робіт.
Оскільки Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на суму 48 994,80 грн. підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств без зазначення конкретної дати місяця, в якому його складено, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку датою підписання Акту може вважатись остання дату відповідного календарного місяця, коли його складено, а саме -31.10.2008р.
Як уже зазначалось вище, умовами Договору (п.4.3) передбачено обов'язок відповідача здійснити оплату виконаних позивачем робіт не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання Акту, тобто, якщо вважати датою підписання Акту - 31.10.2008р., то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 15.11.2008р. включно.
Однак відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування позивачу грошових коштів у сумі 48 994,80 грн., що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог відносно стягнення з відповідача 48 994,80 грн. основного боргу.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки під час розгляду справи було встановлено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань за спірним Договором, нарахування інфляційної складової заборгованості та 3% річних за весь період прострочення також є правомірним.
Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком місцевого господарського суду як періоду нарахування інфляційних втрат і 3% річних, так і їх сум, що підлягають до стягнення.
Однак відносно вимог позивача про стягнення пені суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Передусім, право на нарахування пені визначено в п.10.4 Договору, згідно з яким за прострочення оплати виконаних робіт понад 20 календарних днів підлягає нарахуванню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення оплати.
Окрім того, в частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, якщо прийняти до уваги, що початком прострочення оплати визначено 15.11.2008р., то відповідно до п.10.4 Договору нарахування пені повинно було розпочатись з 21.11.2008р. (через 20 календарних днів з 31.10.2008р.) і припинитись через 6 місяців (21.05.2009р.), оскільки інше не встановлено умовами Договору. Тобто, позивач мав право на нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за Актом виконаних робіт за жовтень 2008р. у період з 21.11.2008р. по 21.05.2009р.
При цьому, як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач просив суд згідно з п.1 ч.2 ст. 257 Цивільного кодексу України застосувати спеціальну позовну давність в один рік до позовних вимог про стягнення пені.
Однак місцевим господарським судом взагалі не була прийнята до уваги вказана заява відповідача.
Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану ним за період з 01.05.2009р. по 31.03.2010р., тоді як позивач мав право нараховувати пеню лише за період з 21.11.2008р. по 21.05.2009р.
Позивач подав позов до Господарського суду міста Києва 20.04.2010р., а просив стягнути пеню за період з 01.05.2009р., тобто в межах строку позовної давності. Однак, при цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що в даному випадку позивачем невірно визначено період нарахування пені і задоволенню підлягають лише вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01.05.2009р. (період, самостійно визначений позивачем) по 21.05.2009р. (граничний строк нарахування відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України) у сумі, яка за розрахунком апеляційного господарського суду становить 674,64 грн. Хоча позивач має право на нарахування пені за період з 20.04.2009р.(дата звернення з позовом до суду) по 21.05.2009р., але за відсутності відповідного клопотання суд не може вийти за межі позовних вимог і розглядає позов в межах тих строків (періоду) нарахування, які визначені самим позивачем.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що як позивачем, так і судом першої інстанції було невірно визначено період, за який підлягала нарахуванню пеня, та, відповідно, сума пені, яку повинен сплатити відповідач за прострочення виконання своїх договірних зобов'язань.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі №47/261 від 20.05.2010р. має бути змінено в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача пені.
Зважаючи на часткове задоволення як позовної заяви, так і апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та апеляційної скарги (державне мито) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32-34, 47, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сантехмонтаж-533” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №47/261 від 20.05.2010р. змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Сантехмонтаж-533” (юр.адреса: 01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18; пошт.адреса: 03022, м. Київ, вул. Жуковського, 8, код ЄДРПОУ 01414152, р/р №260033010160 в АБ „Таврика”, МФО 300788, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БК Жилбудгарант” (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, р/р №26000191479000 в АКІБ „УкрСиббанк”, м. Київ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35977953) 48 994,80 грн. (сорок вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 80 копійок) основного боргу, 10 680,86 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят гривень 86 копійок) інфляційних втрат, 2 021,54 грн. (дві тисячі двадцять одну гривню 54 копійки) 3% річних, 674,64 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 64 копійки) пені, 623,72 грн. (шістсот двадцять три гривні 72 копійки) державного мита, 206,57 грн. (двісті шість гривень 57 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БК Жилбудгарант” (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код ЄДРПОУ 35977953, р/р №26000191479000 в АКІБ „УкрСиббанк”, м. Київ, МФО 351005, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Сантехмонтаж-533” (юр.адреса: 01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18; пошт.адреса: 03022, м. Київ, вул. Жуковського, 8, код ЄДРПОУ 01414152, р/р №260033010160 в АБ „Таврика”, МФО 300788) 44,43 грн. (сорок чотири гривні 43 копійки) державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №47/261 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)