01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.06.2010 № 45/345
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Фуртас С.В. -представник за довіреністю від 28.01.2010 № 59-2-06-1
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка діагностики та реабілітації доктора Генделя”
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2010
у справі № 45/345 ( .....)
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка діагностики та реабілітації доктора Генделя”
про стягнення заборгованості 549840,00 грн.
Позов заявлено про стягнення 549 840 грн. з яких 445 440 грн. становить вартість не отриманих послуг за 64 путівками, а 104 400 грн. -збитки в сумі вартості путівок, за якими відповідачем не видано зворотних талонів.
Як на підставу своїх вимог позивач послався на те, що відповідач всупереч ч. 1 ст. 902 ЦК України не особисто виконував зобов'язання, які мав перед позивачем за договорами № 108-Ф-08 від 11.09.2008 та № 116-ФП-08 від 13.10.2008, які за своєю юридичною природою є договорами про надання послуг; що в зв'язку з припиненням договірних відносин між відповідачем та Дочірніми підприємствами „Санаторій Україна” та „Клінічний санаторій „Авангард” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” стало неможливим надати санаторне-курортне лікування 64 потерпілим на виробництві; що в порушення пп. 5.4.12 п. 5 договорів № 108-Ф-08 та № 116-ФП-08 відповідач не видав після закінчення терміну санаторно-курортного лікування 15 потерпілим заповнені зворотні талони до путівки чи довідку про термін перебування в санаторії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2010, повний текст якого підписаний 09.03.2010, позов задоволено частково, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 445 440 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2010 у справі № 45/345 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник послався на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач в порушення п 5.2.2 договорів № 108-Ф-08 та № 116-ФП-08 та вимог закону не надавав відповідачу заявок, не уточнював кількість путівок, період та строки заїзду на лікування, не визначав профіль санаторно-курортного закладу, в якому повинне здійснювати лікування, що є обов'язковою передумовою для надання путівок, а відтак, має місце прострочення кредитора, внаслідок якого відповідач не мав можливості здійснити належне виконання своїх зобов'язань за договорами; що судом першої інстанції не враховано також те, що підстави для повернення коштів, виходячи з умов договорів № 108-Ф-08 та № 116-ФП-08, відсутні.
Ухвалою від 01.04.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя -Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка діагностики та реабілітації доктора Генделя” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження; розгляд справи призначений на 28.04.2010.
Ухвалою від 28.04.2010 в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладений до 02.06.2010.
Ухвалою від 17.05.2010 без виклику сторін суд зобов'язав позивача та відповідача надати документальні докази та додаткові документально підтверджені пояснення по суті спору.
В судове засідання позивач та відповідач представників не направили.
02.06.2010 на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2010 відповідачем через канцелярію суду долучені до матеріалів справи пояснення, якими він підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з огляду на документи, надані позивачем та зміст ст. 33 ГПК України, а також повідомив суду, що не має можливості надати витребувані судом докази, оскільки документи, належні відповідачеві, внаслідок рейдерської атаки на нього вивезені у невідомому напрямку. Розглядати справу відповідач просив за відсутності його представника.
В судовому засіданні 23.06.2010 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2010 до матеріалів справи долучено додаткові документальні докази по суті спору.
Відповідач в жодне судове засідання представників не направив.
Враховуючи обізнаність відповідача про час і місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та його згоду на розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
11.09.2008 позивач як Замовник та відповідач Виконавець уклали договір № 108-Ф-08 про придбання путівок для санаторно-курортного лікування (далі Договір № 108), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за завданням позивача протягом 2008 року надати путівки для забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів, позивач - сплатити їх вартість.
Згідно п. 2.2 Договору № 108 вартість однієї путівки становить 6960 грн., кількість путівок 100 на загальну суму 696000 грн.
13.10.2008 позивач як Замовник та відповідач Виконавець уклали договір № 116-ФП-08 про придбання путівок для санаторно-курортного лікування (далі Договір № 116), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за завданням позивача протягом 2008 року надати путівки для забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів, позивач - сплатити їх вартість.
Згідно п. 2.2 Договору № 116 вартість однієї путівки становить 6960 грн., кількість путівок 250 на загальну суму 1740000 грн.
Згідно п. 3.3 Договору № 108 та п. 3.3 Договору № 116 приймання-передача путівок від відповідача позивачу оформлюється видатковою накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із Сторін.
Згідно п. 3.4 Договору № 108 та п. 3.4 Договору № 116 позивач проводить оплату путівок протягом 10 банківських днів з моменту отримання путівок та при наявності накладної і рахунку.
17.09.2008 платіжним дорученням № 4506 від 15.09.2008 (а.с.49 т.1) позивач перерахував відповідачу 696000 грн. за путівки згідно Договору № 108 за накладної № РН-0000001 від 11.09.2008.
14.10.2008 платіжним дорученням № 4954 від 13.10.2008 (а.с.48 т.1) позивач перерахував відповідачу 870000 грн. за путівки згідно Договору № 116.
24.10.2008 платіжним дорученням № 5038 від 23.10.2008 (а.с.47 т.1) позивач перерахував відповідачу 870000 грн. за путівки згідно Договору № 116 за накладною № 0000002 від 20.10.2008.
Згідно п. 3.5 Договору № 108 та п. 3.5 Договору № 116, у випадку надання Виконавцем путівок із неналежно оформленими документами (рахунки, накладні та інше), Замовник має право затримати оплату путівки до моменту усунення виявлених недоліків.
Матеріали справи свідчать і позивачем не заперечується, що путівки за умовами Договорів № 108 та Договору № 116 були позивачем від відповідача отримані і оплачені у повному обсязі, санаторно-курортне лікування за зазначеними путівками проводилося в Дочірньому підприємстві „Санаторій Україна” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та Дочірньому підприємстві „Клінічний санаторій „Авангард” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.
За твердженням позивача, з вини відповідача 64 інвалідам не було надано санаторно-курортне лікування.
На підтвердження факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині забезпечення санаторно-курортного лікування 64 інвалідів позивач посилається на лист Дочірнього підприємства „Санаторій Україна” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” від 19.06.2009 № 132 (а.с.46 т.1), яким позивача повідомляється, що в зв'язку з невиконанням умов договору за № 01/01/09 від 19.01.2009, зриву графіку заїздів та несплату за надані послуги ДП „Санаторій Україна” вважає неможливим подальшу співпрацю з відповідачем, з урахуванням чого, а також в зв'язку з відсутністю вільних місць у санаторії не має можливості прийняти на санаторно-курортне лікування 65 потерпілих на виробництві.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1.3 Договору № 108 та п. 1.3 Договору № 116 організація санаторно-курортного лікування здійснюється відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 № 49 „Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування”.
Згідно абз. 1 п. 4.1. Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. № 49 (далі Положення), путівки видаються потерпілим (або особі, що його представляє) не пізніш як за 15 днів до початку санаторно-курортного лікування.
За умовами Договору № 108 та Договору № 116 позивач зобов'язаний надавати відповідачу заявки, уточнювати кількість путівок, період заїзду та строки (п. 5.2.2) та направляти інвалідів, які потребують лікування в санаторії відповідно до правил санаторно-курортного відбору (п. 5.2.3).
Відповідач, в свою чергу, за умовами Договору № 108 та Договору № 116 зобов'язаний якісно обслуговувати інвалідів в установленому законодавством України порядку та забезпечити умови для повноцінного лікування (п. 5.4.2) та має право не приймати на лікування інвалідів без відповідно оформлених супровідних документів, передбачених цим Договором (п. 5.3.4).
Згідно п. 5.2.4 Договору № 108 та п. 5.2.4 Договору № 116 при видачі путівок позивач зобов'язаний заповнювати всі графи бланка путівок (приз віще, ім'я, по батькові, найменування та адреса Замовника або його підвідомчої організації). Всі записи мають бути засвідчені підписом відповідального за видачу путівок і скріплені печаткою Замовника або управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень виконавчої дирекції в районах та містах обласного підпорядкування.
Згідно п. 4.1 Договору № 108 та п. 4.1 Договору № 116 відповідач гарантує якісне надання послуг, забезпечення необхідного обстеження, лікування та реабілітації з використанням лікувально-діагностичної бази санаторно-курортного закладу, курортних можливостей та природних факторів, у тому числі розміщення у відповідних номерах та у строки, вказані у путівках.
Отже, з умов Договору № 108, Договору № 116 та вимог закону вбачається, що виконання відповідачем його договірних зобов'язань в частині якісного обслуговування інвалідів в установленому законодавством України порядку та забезпечення умов для повноцінного лікування обумовлено виконанням позивачем його договірних зобов'язань в частині направлення інвалідів, які потребують лікування в санаторії відповідно до правил санаторно-курортного відбору, із заповненими у встановленому Договором № 108 та Договором № 116 і законом порядку путівками.
Згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
В даному випадку, за відсутності направлених на санаторно-курортне лікування інвалідів, відповідач не міг виконати зобов'язання з надання їм якісного санаторно-курортного лікування.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач видав не пізніш як за 15 днів до початку санаторно-курортного лікування путівки 64 інвалідам та направив їх на санаторно-курортне лікування із заповненими у встановленому Договором № 108 та Договором № 116 і законом порядку путівками.
Більше, того, із залучених до матеріалів справи копій спірних путівок (а.с.105-169 т.1) вбачається, що лише 16 з них заповнені із зазначенням прізвища, імені та по батькові інваліда. В решті путівок зазначені лише профіль лікування, термін путівки та строки лікування.
При цьому, докази того, що зазначені 16 інвалідів були направлені із цими путівками до санаторно-курортного закладу на лікування, проте з вини відповідача цього лікування не отримали, матеріали справи не містять.
З вищезгаданого листа Дочірнього підприємства „Санаторій Україна” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” від 19.06.2009 № 132, на який посилається позивач на підтвердження порушення відповідачем умов Договору № 108 та Договору № 116, не можна дійти безумовних висновків, що за умовами вказаного в ньому договору за № 01/01/09 від 19.01.2009 відповідач направляв для лікування інвалідів саме згідно укладеного з позивачем Договору № 108, що зрив графіку заїздів відбувся з вини відповідача, що несплата за надані послуги стосується несплати саме за путівки, оплачені позивачем за умовами Договору № 108 та Договору № 116.
Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення відповідачем договірних зобов'язань позивачем до матеріалів справи не додано.
З позовної заяви вбачається, що позивач заявлені до стягнення 549800 грн. вважає збитками, які завдані йому порушенням відповідачем договірних зобов'язань.
При цьому, 445440 грн. становлять збитки, які дорівнюють вартості 64 оплачених позивачем путівок, санаторно-курортне лікування по яким відповідачем не було проведено, 104400 грн. - збитки, які дорівнюють вартості 15 путівок, по яких потерпілим, які отримали санаторно-курортне лікування, відповідачем не було видано зворотні талони.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 445440 грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків і моральної шкоди.
За правилами ст. 22 ЦК країни збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причиннонаслідковий зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про стягнення збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладених вище обставин, на думку колегії суддів, позивачем не доведено наявності жодної з умов настання цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання позивачу збитків.
Крім того, згідно Розділу 9. Прикінцеві положення Договору № 108 та Договору № 116 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, дія його припиняється повним виконанням Сторонами своїх зобов'язань за ним, за згодою Сторін та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку.
Згідно п. 5.1.8 Договору № 108 та п. 5.1.8 Договору № 116 позивач має право, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, передбачених цим Договором, обґрунтованих скарг інвалідів на умови проживання, лікування, харчування в односторонньому порядку розірвати Договір, попередивши про це відповідача листом.
Згідно п. 6.2 Договору № 108 та п. 6.2 Договору № 116, у випадку невідповідності надання послуг умовам, визначеним цим Договором, відповідач зобов'язаний усунути виявлені недоліки протягом трьох календарних днів з дати їх виявлення. Якщо відповідач не усуне зазначені недоліки протягом місяця з дати їх виявлення, позивач має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, а відповідач має відшкодувати позивачу всі завдані збитки та повернути позивачу перераховані ним кошти за ненадані послуги.
Отже, обов'язок відшкодувати позивачу всі завдані збитки та повернути йому перераховані кошти за ненадані послуги в відповідача виникає як наслідок розірвання позивачем Договору № 108 та Договору № 116 в односторонньому порядку, право на що в нього виникає у випадку невідповідності надання послуг відповідачем умовам, визначеним цим Договором, якщо відповідач не усуне зазначені недоліки протягом місяця з дати їх виявлення.
Про рішення розірвати Договір № 108 та Договір № 116 в односторонньому порядку позивач має попередити відповідача листом.
Матеріали справи не містять доказів одностороннього розірвання позивачем Договору № 108 та Договору № 116, а відтак, ці договори є діючими, і в позивача відсутні правові підстави вимагати як наслідок їх розірвання відшкодування відповідачем всіх завданих збитків та повернення перерахованих коштів за ненадані послуги.
Крім того, враховуючи, що згідно ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, сторони за договорами № 108 та № 116 не втратили можливість надати 64 інвалідам санаторно-курортне лікування у порядку, встановленому зазначеними договорами.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 445440 грн.
Рішення суду в цій частині підлягає зміні.
При цьому, посилання позивача на те, що відповідач в порушення умов договорів та вимог закону не особисто виконував зобов'язання, які мав перед позивачем, а укладав договори з Дочірньому підприємстві „Санаторій Україна” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та у Дочірньому підприємстві „Клінічний санаторій „Авангард” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” про забезпечення потерпілих на виробництві санаторно-курортним лікуванням, до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.
Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно п. 1.3 Договору № 108 та п. 1.3 Договору № 116 санаторно-курортне лікування здійснюється на лікувально-діагностичній базі відповідача.
Згідно п. 9.3 Договору № 108 та п. 9.3 Договору № 116 жодна із Сторін не має права передавати свої зобов'язання за цим Договором іншій особі, що не є учасником цього Договору.
За твердженням позивача, про те, що за придбаними у відповідача путівками за Договором № 108 та Договором № 116 інваліди перебували на санаторно-курортному лікуванні у Дочірньому підприємстві „Санаторій Україна” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та у Дочірньому підприємстві „Клінічний санаторій „Авангард” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” йому стало відомо з листів цих санаторіїв від 19.06.2009 № 132 та від 16.06.2009 № 145 відповідно.
Проте, позивачем до матеріалів справи долучені копії зворотних талонів до путівок, отриманих за умовами Договорів № 108 та № 116, з яких вбачається, що про те, що послуги з забезпечення санаторно-курортного лікування надавалися інвалідам не особисто відповідачем, позивач був обізнаний ще у квітні 2009 року.
Крім того, згідно п. 4.1. Положення, при видачі путівки, відповідальна особа робочого органу виконавчої дирекції Фонду робить на заяві потерпілого про санаторно-курортне лікування за своїм підписом відмітку про номер путівки, назву санаторно-курортного закладу, термін лікування, дату видачі, зазначає адресу потерпілого та номер паспорта або пенсійного посвідчення, на підставі якого отримано путівку. Потерпілий на зворотній стороні заяви після підпису робить помітку "Ознайомлений з умовами режиму санаторно-курортного лікування".
За таких обставин, позивач не міг не знати, в яких саме санаторіях інваліди проходили санаторно-курортне лікування.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи обізнаність позивача про те, що послуги за договорами № 108 та № 116 відповідачем надавалися не особисто та відсутності заперечень з його боку під час підписання актів звірки взаєморозрахунків та звітів про використання путівок, придбаних за умовами договорів № 108 та № 116, позивач приймав таке виконання відповідачем його договірних зобов'язань як належне.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості не виданих відповідачем 15 потерпілим зворотних талонів до путівок на загальну суму 104400 грн. задоволенню не підлягають як недоведені, оскільки жодного доказу на підтвердження зазначених обставин та наявності в нього законного права вимагати стягнення на свою користь цієї суми позивач суду не надав.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених вимог позивача є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2010 у даній справі підлягає зміні, у задоволенні позовних вимог позивача відмовляється у повному обсязі.
Щодо розподілення судових витрат слід зазначити наступне.
На підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМ України від 21.01.93 № 7-93 „Про державне мито” та постанови КМ України від 21.12.2005 № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів” Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Рішенням від 03.03.2010 у справі № 45/345 на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача стягнуто 445440 грн.
За оскарження в суді апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині відповідач сплатив 2227,20 грн. державного мита.
Враховуючи, що постановою колегії суддів апеляційної інстанції на часткове задоволення апеляційної скарги у задоволенні вимог позивача відмовлено у повному обсязі, витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 2227,20 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка діагностики та реабілітації доктора Генделя” на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.20.10 у справі № 45/345 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2010 у справі № 45/345 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2010 у справі № 45/345 в наступній редакції:
„У позові відмовити повністю”.
4 Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 92/2, ідентифікаційний код 00013764, р/р 37173200013764 в Державному казначействі України, МФО 820172, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка діагностики та реабілітації Генделя” (адреса реєстрації: 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 4а/289, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 104, офіс 4, ідентифікаційний код 34867214, р/р 26004014088001 в Шевченківському відділенні ВАТ КБ „Надра”, МФО 320564) 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 20 коп. витрат на державне мито.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 45/345.
Головуючий суддя
Судді
29.06.10 (відправлено)