16 грудня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/10973/22
номер провадження 22-ц/824/15625/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Будова Я.М. в залі суду,
представник відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Будової Яни Михайлівни
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року /суддя Твердохліб Ю.О./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення боргу зі спадкоємця боржника, шляхом звернення стягнення на спадкове майно, -
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просила звернути стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , в рахунок погашення боргу перед нею, який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_5 зв сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 279 357,40 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року позов залишено без задоволення./т. 3 а.с. 221-229/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - Будова Я.М. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що подані позивачем документи достовірно підтверджують наявність та розмір заборгованості зі сплати аліментів на дату смерті боржника - це довідка Святошинського ВДВС у м. Києві від 25.04.2024 р., якій суд першої інстанції не надав належної оцінки. Боржник при житті вказану заборгованість не оскаржував, з заявами про здійснення перерахунку не звертався. Оскарження довідки відповідачкою, у іншому провадженні та залишення її скарги без задоволення, свідчить про те, що заборгованість є дійсною та підтвердженою. Щодо такого доказу як лист від Дитячо-юнацької спортивної школи №17 від 01.06.2023 р. про утримання аліментів із заробітної плати боржника на загальну суму 24 410, 80 грн. за період 2016 по 2017 р.р., вказувала, що виконавчий лист отриманий лише у червні 2021 року, а у позивача відсутня інформація про сплату боржником вказаних коштів. Куди саме і на виконання яких зобов'язань перераховувались вказані кошти судом першої інстанції не досліджувалось. Не повідомляв державного виконавця і сам боржник про добровільну сплату аліментів. Щодо доводів суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з часток всіх спадкоємців, зокрема і малолітнього ОСОБА_6 , вказувала, що це суперечить меті аліментів. Отже, саме на суд в даному випадку покладався обов'язок встановити розмір боргу кожного спадкоємця, враховуючи його частку у спадщині. Не заявлення всіх спадкоємців та не пред'явлення таких вимог не може бути підставою позову. Не враховано судом першої інстанції і висновків, викладених в ухвалі ВС у справі №759/10973/22 від 29.04.2024 р. якою також встановлено належність доказу - довідки ВДВС щодо розміру заборгованості.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції надана правильна оцінка заявленим вимогам. Вказував, що позивач звернулась з вимогою видачі виконавчого листа за спливом п'яти років після ухвалення рішення суду. Дійсною метою заявлення таких вимог є фактичне збільшення частки у спадковому майні на свою користь. Розрахунок заборгованості, наданий позивачкою, не є належним доказом у справі - складений з порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 р. №512/5, не містить дати його складання, номеру виконавчого провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2016 року у справі №759/5211/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.04.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (том 2, а.с. 13).
23.06.2021 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист в справі № 759/5211/16-ц та пред'явила його до примусового виконання (том 2, а. с. 48-50).
Постановою старшого державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві від 25 червня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітнього сина (том 2, а.с. 54).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Святошинським відділом державної РАЦС у місті Києві (том 2, а.с. 8).
26.07.2022 року ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Фесік С. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (том 2, а.с. 2).
01.08.2022 року з відповідної заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 (мати померлого ОСОБА_5 ) (том 2, а. с. 26).
На підставі поданих заяв приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С. В. заведено спадкову справу № 69507787 щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 .
Згідно з наявною в матеріалах спадкової справи довідкою, наданою головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві, станом на 21.06.2022 року у ОСОБА_5 була наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина, розмір якої становить 279 357,40 грн (том 2, а. с. 51-53).
04.08.2022 року ОСОБА_2 в порядку статті 1281 ЦК України направила приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. та спадкоємцю померлого боржника - ОСОБА_4 претензію, в якій посилаючись на наявність у ОСОБА_5 в момент відкриття спадщини заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 279 357,40 грн, просила: включити кредиторські вимоги в сумі 279 357,40 грн до спадкової маси; при зверненні спадкоємців померлого з заявою про прийняття спадщини та отриманням свідоцтва про право на спадщину повідомити останніх про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 279 357,40 грн (том 2, а. с. 40-42).
Вказана претензія була отримана ОСОБА_4 06 серпня 2022 року, а приватним нотаріусом - 09 серпня 2022 року.
26.08.2022 року представник позивача - адвокат Будова Я. М. направила на ім'я ОСОБА_4 претензію, в якій просила задовольнити вимогу кредитора шляхом погашення заборгованості, протягом п'яти днів з моменту отримання претензії письмово повідомити про результат її розгляду з обов'язковим зазначення планової дати виконання вимоги кредитора зі сплати одноразового платежу (погашення заборгованості).
Вказана претензія отримана ОСОБА_4 30.08.2022 року (том 1, а.с. 55).
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05.05.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С. В., спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_4 (в частці) та син ОСОБА_6 (в частці). Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на частину видано ОСОБА_4 , на іншу частину свідоцтво ще не видано (том 2, а.с. 98).
05.05.2023 року ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на частину квартири АДРЕСА_2 (том 2, а.с. 88-89).
Згідно з електронною довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості, сформованої представником позивача 23.08.2022 року, оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 становить 2 458 916,81 грн (том 1, а.с. 84).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 606 ЦК України про те, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Стаття 606 ЦК України повинна застосовується судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно- правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи, що спадкоємець ОСОБА_6 у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов'язання щодо виконання обов'язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині (1/2 частина), на відповідачку, у разі доведення позивачкою розміру заборгованості, можливо було покласти обов'язок зі сплати лише 1/2 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині, а отже суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у позові.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Фактично, встановивши обставини справи, суд першої інстанції не надав їм оцінку, без належних доказів відхилив встановлений державним виконавцем розмір заборгованості, не врахував, що частки у спадщині відомі та розподілені між спадкоємцями, а отже, суд першої інстанції повинен був вирахувати, з урахуванням вже встановлених обставин справи частку, на яку повинно бути звернуто стягнення, з урахуванням поєднання особи кредитора і боржника.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_4 (в частці) та син ОСОБА_6 (в частці). Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на частину видано ОСОБА_4 , на іншу частину свідоцтво ще не видано (том 2, а.с. 98).
Cвідоцтво про право власності на спадщину одержано спадкоємцем ОСОБА_4 05.05.2023 року, а вимога у розумінні статті 1281 ЦК України пред'явлена останній 06.08.2022 року, отже, позивачем дотримано строк пред'явлення вимоги, визначений статтею 1281 ЦК України.
Що стосується розміру заборгованості боржника зі сплати аліментів на день відкриття спадщини, то згідно з довідкою (розрахунок заборгованості), складеною головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві, станом на 21.06.2022 року у ОСОБА_5 була наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина, розмір якої становить 279 357,40 грн. /т. 2 а.с. 51-53/
Період нарахування заборгованості вказаний з квітня 2016 року по травень 2022 року.
Як вбачається з інформації, наданої Дитячо-юнацької спортивної школи № 17 м. Києві від 01.06.2023 року, за період з 06 квітня 2016 року по 03 листопада 2017 року із заробітної плати тренера викладача ОСОБА_5 були утримані аліменти на загальну суму 24 410,80 грн.
Доводи апелянта щодо неналежності довідки як доказу сплати аліментів, апеляційний суд відхиляє, оскільки її зміст свідчить про добровільність відрахувань зі сторони платника. Будь-якої іншої інформації щодо спростування здійснення таких відрахувань, ОСОБА_2 не надано.
У заяві про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2021 року ОСОБА_2 особисто повідомляла державного виконавця про те, що з 06.04.2016 року боржник не в повному обсязі сплачував аліменти, а з 10.04.2019 року взагалі перестав сплачувати, що додатково свідчить про часткову сплату аліментів.
Іншої інформації, яка б давала змогу встановити, що ОСОБА_5 були здійснені будь-які інші проплати по аліментам, відповідачем, на підтвердження позиції невірності нарахувань, також не надано.
Посилання представника відповідача про невідповідність даної довідки затвердженій формі чи змісту, не спростовує наявність боргу перед ОСОБА_2 .
Закриття виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання пов'язане зі смертю боржника, а не з відсутністю боргу. Інформація про ОСОБА_5 була вилучена з Єдиного реєстру боржників виключно у зв'язку з його смертю.
Отже, надаючи оцінку встановленим обставинам справи, за відсутності будь-яких інших доказів, які могли б вплинути на розмір заборгованості, апеляційний суд доходить висновків, що розмір заборгованості по аліментам становив 279 357, 40 грн - 24 410, 80 грн, що дорівнює 254 946, 60 грн.
Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Законодавством не встановлено виключень взалежності від природи виникнення боргу.
Стаття 606 ЦК України повинна застосовується судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно- правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.
Така правова викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 березня 2019 року у справі № 757/31762/14 (провадження № 14-662цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 334/10417/14-ц (провадження № 61-17019св18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц (провадження № 61 -17549св18).
Ураховуючи, що спадкоємець ОСОБА_6 у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора в частині відповідно до частини спадщини, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов'язання щодо виконання обов'язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються у розмірі 127 473, 30 грн, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині (1/2 частина), на відповідачку покладається обов'язок зі сплати іншої 1/2 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині, а саме 127 473, 30 грн.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та звернення стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , в рахунок погашення боргу перед нею, який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 127 473, 30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Будової Яни Михайлівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року - скасувати, постановивши нове яким позов задовольнити частково.
Звернути стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 , який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_5 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 127 473, 30 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: