10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"11" листопада 2010 р. Справа № 15/1331-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Іванчина О.І. - представника за довіреністю від 18.10.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор",
с.Колибаївка Кам'янець - Подільського району
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "01" вересня 2010 р. у справі № 15/1331-10 (суддя Муха М.Є.)
за позовом Приватного підприємства "КРІО-ПАК", м.Червоноград Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", с.Колибаївка Кам'янець -
Подільського району
про стягнення 172'877,48 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.09.2010р. у справі № 15/1331-10 позов Приватного підприємства "КРІО-ПАК", м. Червоноград Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", с. Колибаївка Кам'янець-Подільського району про стягнення 172'877,48 грн. задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 172'877,48 грн. заборгованості, 1'728,77 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2'000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить зазначений судовий акт скасувати та прийняти новий - про відмову у позові.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального і процесуального права, про що, на думку скаржника, свідчить наступне:
- судом першої інстанції прийнято рішення в порушення ст. 4-3 ГПК України не зважаючи на клопотання представника щодо перенесення розгляду справи на іншу дату в зв'язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні;
- суд залишив поза увагою ту обставину, що ТОВ "Матадор" згідно ст. 92 Цивільного кодексу України діє відповідно до статуту, де вищим органом товариства є збори учасників, до компетенції яких відноситься затвердження договорів укладених на суму, що перевищує еквівалент 1'000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, однак договір поставки № 4 від 11.11.2008р., на який посилається відповідач, як на підставу виникнення зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію в термін до 01.01.2009р. не був затверджений вищим органом товариства.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 89 від 21.10.2010р., та його представник в судовому засіданні не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, зазначили, що рішення господарського суду Хмельницької області прийнято у відповідності з чинним законодавством та фактичними обставинами справи й просять останнє залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що:
- відповідачу були створені належні умови для захисту своїх інтересів в суді, оскільки був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про це свідчать ухвали про порушення провадження у справі від 13 липня 2010р. та відкладення розгляду справи від 28.07.2010р., однак наданим правом він не скористався;
- відповідач частково провів розрахунки за отриману відповідно до договору поставки № 4 від 11.11.2008р. продукцію, отже ТОВ "Матадор" вчиняв дії, які свідчать про прийняття угоди до виконання;
- скаржник не надав господарському суду доказів з приводу того, що директор товариства обмежений законом або установчими документами на укладання договору поставки № 4 від 11.11.2008р.
Відповідач в адресованій суду апеляційної інстанції факсограммі від 11.11.2010р. просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість директора прибути в судове засідання за станом здоров'я та неможливістю направити іншого представника.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином і ТОВ "Матадор" є юридичною особою й не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника замість хворого, а також враховуючи й те, що свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами, а тому відхиляє клопотання відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, (далі - договір), у відповідності до п.1.1 якого, позивач (постачальник) зобов'язувався поставити у встановлені даним договором строки, а відповідач (покупець) придбати у власність товар та сплатити за нього визначену грошову суму (а.с.12-14).
Найменування товару, номенклатуру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість партії товару вказано у рахунках-фактурах постачальника (пункт 1.4 договору).
За умовами п.4.4.4 договору, відповідач (покупець) зобов'язаний у разі отримання товару від постачальника без проведення попередньої оплати, перераховувати грошові кошти за отриманий товар на поточний рахунок постачальника до кінця поточного календарного місяця, у якому був отриманий цей товар.
Загальна вартість товару, що поставляється, дорівнює вартості товару, що вказана у всіх накладних, що оформлені за даним договором (пункт 1.5 договору).
На виконання умов договору, позивач згідно видаткових накладних № 2 від 13.11.2008р., № 3 від 02.12.2008р., № 5 від 30.12.2008р. поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 449'877,48 грн. (а.с.5-17).
Зазначена продукція прийнята представником ТОВ "Матадор" Сморжевським С.Б., що діяв на підставі довіреностей серії ЯДЯ № 795019 від 13.11.08р., серії ЯДЯ № 795021 від 30.12.08р., які містять підписи керівника, головного бухгалтера та відтиск печатки товариства, що свідчить про належність цієї уповноваженої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.31,48).
В порушення умов зазначеного договору поставки, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконав. Частковий розрахунок провів наступними платежами: 19.12.2008р. перерахував на рахунок позивача 14'000,00 грн., 26.12.2008р.-10'000,00 грн., 30.12.2008р.-6'000,00 грн., 09.01.2009р.-50'000,00 грн., 12.01.2009р.-12'000,00 грн., 02.02.2009р.-30'000,00 грн., 12.02.2009р.-40'000,00грн., 03.03.2009р.-20'000,00 грн., 17.03.2009р.-18'000,00 грн., 05.05.2009р.-42'000,00 грн., 01.07.2009р.-25'000,00 грн., 07.06.2010р.-10'000,00 грн., підтвердженням чого є виписки по банківському рахунку позивача .
Всього розрахунок було проведено відповідачем на суму 267'000,00 грн., внаслідок чого, залишок заборгованості склав 182'877,48 грн., про що свідчать банківські реєстри.
В зв'язку з неповною оплатою поставленої продукції, позивач направив на адресу відповідача претензію № 31 від 07.06.2010р. про оплату боргу в сумі 182'877,48 грн. у встановлений ст. 530 ЦК України 7-денний строк з дня отримання даної вимоги (а.с.19). Зазначена вимога відповідачем частково була погашена на суму 10'000,00 грн., про що свідчить виписка по банківському рахунку позивача.
За вказаних обставин, ПП "КРІО-ПАК" звернулося до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути ТОВ "Матадор" 172'877,48 грн., заборгованості за договором поставки № 4 від 11.11.2008р. та 8'000,00 грн. витрат за послуги адвоката (а.с.3).
Як вже було зазначено, господарський суд задовольнив вимоги позивача та стягнув з відповідача на користь позивача 172'877,48 грн. заборгованості, 2'000,00 грн. витрат за правову допомогу адвоката, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
В силу ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем, згідно договору, виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.2 ст.530 цього Кодексу, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність між сторонами господарських правовідносин й правового зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача дії по сплаті заборгованості за поставлену ним продукцію в сумі 172'877,48 грн.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанцій належних доказів виконання грошового зобов'язання перед позивачем у сумі 172'877,48 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач не заперечує наявності основного боргу в сумі 172'877,48 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини справи разом з нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 172'877,48 грн. основного боргу.
Що ж стосується вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", котра визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "КРІО-ПАК" (позивач) та адвокатом Мисак О.С. укладено договір-доручення про надання правової допомоги від 23.06.2010р., згідно якого вартість адвокатських послуг визначено в сумі 8'000грн. (п.1.2 договору), про що свідчать копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1482 видане Мисак О.С. та копія квитанції прибуткового касового ордера № 6 про сплату 8'000 грн.
При вирішення питання про стягнення витрат за послуги адвоката господарський суд зобов'язаний врахувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин та беручи до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. А також те, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”), колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого і розумного розміру вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи, в сумі 2'000 грн.
Доводи скаржника спростовуються наведеним вище, тому не заслуговують на увагу, а також не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятого рішення або бути підставою для його скасування, крім того, договір поставки № 4 від 11.11.2008р. є дійсним, тому не звільняє відповідача від обов'язку його виконання.
За таких обставин, колегія суддів, оцінивши фактичні обставини, матеріали справи в сукупності з наведеними вище приписами чинного законодавства, приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 01 вересня 2010р. у справі №15/1331-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", с.Колибаївка Кам'янець - Подільського району - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01 вересня 2010р. у справі № 15/1331-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", с.Колибаївка Кам'янець - Подільського району - без задоволення.
2. Справу №15/1331-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрукувати 4 прим.:
1 - до справи,
2 - й позивачу ПП "КРІО-ПАК" (вул. Львівська,12, м. Червоноград, Львівської обл.,80100)
3 - й відповідачу ТОВ"Матадор" (вул.Леніна, с.Колибаївка, Кам'янець-Подвльського р-ну
Хмельницької обл., 32300),
4 - в наряд.