18 грудня 2024 рокусправа № 380/21810/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 134450021122 від 13.08.2024 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області и зарахувати ОСОБА_1 , період моєї роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу період моєї роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу період моєї роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 в Обласному ендокринологічному диспансері згідно записів моєї трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати мені пенсію за віком на пільгових умовах з 06.08.2024р. згідно з моєю заявою за № 5600 від 06.08.2024р. на підставі статті 13 Закону України «“Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) у зв'язку з досягненням мною пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що спірним рішенням їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, визначеного ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки при зверненні до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) необхідний вік становив 50 років, при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі, пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію права на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, чим порушено її право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 29.10.2024 суддя відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Зазначає, що питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може розглядатися після досягнення нею 55 років за наявності не менше 10 років пільгового стажу роботи. Також, зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як положення пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на час розгляду заяви позивача є чинними.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Зазначає, що загальний страховий стаж позивача становить 37 років 09 місяців 01 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988 з 09.03.1989 по 31.12.1990, оскільки дата наказу про прийняття “09.03.1990» не відповідає даті прийняття.
Пільговий стаж за Списком №2 відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком №2 згідно довідки №544 від 05.08.2024 з 05.02.2003 по 05.08.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, відсутнє посилання на Списки (при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, підставою для видачі довідки є постанови КМУ “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 №461); відсутній наказ про атестацію робочого місця №102 від 10.12.2014. Довідка пільгового характеру потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 13.08.2024 №134450021122 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років.
Представником позивача подано відповіді на відзиви.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 серпня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134450021122 від 13.08.2024 з наступних підстав:
-до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком №2 згідно довідки №544 від 05.08.2024 з 05.02.2003 по 05.08.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, відсутнє посилання на Списки (при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, підставою для видачі довідки є постанови КМУ “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 №461); відсутній наказ про атестацію робочого місця №102 від 10.12.2014. Довідка пільгового характеру потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі.;
-до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988 з 09.03.1989 по 31.12.1990, оскільки дата наказу про прийняття “09.03.1990» не відповідає даті прийняття.
Заявниця працює.
Аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 показує, що пільговий стаж відсутній. Загальний страховий стаж заявниці становить 37 років 09 місяців 01 день.
ОСОБА_1 , в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з не досягненням пенсійного віку.
Не погодившись з таким рішенням відповідача 2, представник позивача звернулася до суду з даним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
За приписами п.1 ч.1, 2 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається пенсія за віком. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Пунктом 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч. 1-4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, у силу ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
У відповідності до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо відмови у призначенні пенсії з підстав недосягнення відповідного віку, суд зазначає наступне.
У постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
“Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
На підставі викладеного, доводи позовної заяви у цій частині є правомірними та позивач досягши 50 років й, відповідно, досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.
Щодо не зарахування при ухваленні оскаржуваного рішення №134450021122 від 13.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 в Обласному ендокринологічному диспансері згідно записів моєї трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988, оскільки дата наказу про прийняття “09.03.1990» не відповідає даті прийняття, суд зазначає наступне.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки відповідачем допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
У постанові по справі від 06 березня 2018 року №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16- а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд вважає за необхідне зазначити, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 період роботи ОСОБА_1 з09.03.1989 по 31.12.1990, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.
Щодо не зарахування при ухваленні оскаржуваного рішення №134450021122 від 13.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до пільгового стажу періоду роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.08.2024 №544 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») не передбачена Розділом XXIV Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, який чинний на період роботи заявниці, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У спірний період з 05.02.2003 по 05.08.2024 були чинні:
- Список № 2 затверджений Постановою КМ України № 36 від 16.01.2003 діяв з 16 січня 2003 р. по 1 серпня 2016 р. - розділ XXIV Охорона здоров'я та соціальна допомога Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих а) у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах 24а молодші спеціалісти з медичною освітою. Атестація робочого місця підтверджується наказом №33 від 05.11.2004, №140 від 24.11.2009, №140 від 10.12.2019 та висновком №1902, №2412, №3616 про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами правці у Комунальній інфекційній клінічній лікарні м. Львова;
- Список затверджений Постановою КМ України № 461 від 24.06.2016 діє з 24.06.2016 і по даний час - розділ XXIV Охорона здоров'я та соціальна допомога Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я. Атестація підтверджується наказом від 10.12.2019 № 140.
Отже, посада медсестри (сестри медичної) 7-го відділення на якій позивач працювала в інфекційному закладі у період з 05.02.2003 по 05.08.2024, відноситься до посад, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови позивачу у призначенні пенсії,
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 13.08.2024 №134450021122 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Стаття 60 Закону №1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме:
- лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я;
-у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД;
-в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я;
-у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я;
-у психіатричних закладах охорони здоров'я / закладах з надання психіатричної допомоги.
Судом встановлено, що позивач з 15.08.2003 по 05.08.2024 працювала на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»).
Таким чином, враховуючи, що норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» є діючими, а стаття 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначає пільгові умови права на пенсію за віком, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу позивача період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»).
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком позивачу з 06.08.2024 на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 р.) у зв'язку з досягненням мною пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії від 31.07.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №134450021122 від 13.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.08.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 згідно довідки №544 від 05.08.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна