про повернення позовної заяви
17 грудня 2024 рокусправа № 380/23055/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М. перевірила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період із 05 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально - побутових питань (проблем);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 05 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально - побутових питань (проблем), нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року включно у розмірі 3 878,11 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
Ухвалою судді від 13.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Суд вказав, зокрема, що позивачем недотримано строк звернення до адміністративного суду та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом подання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 13.11.2024 позивач 26.11.2024 подав заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій виклав свої доводи щодо причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою від 28.11.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.
Позивачу роз'яснено про необхідність подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду наступних документів: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимогу ухвали суду, позивачем 12.12.2024 до суду подано заяву про поновлення процесуального строку. В заяві вказує, що 23.06.2024 року адвокат позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 .
У листі №4208 від 05.09.2024 відповідач надав відповідь на адвокатський запит, який надійшов на адресу позивача 01.10.2024. Зазначає, що ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю, відповідно до якої у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник може звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП). Письмові повідомлення про розмір нарахованого грошового забезпечення із розбивкою по складових та заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивач отримав 01 жовтня 2024 року з відповіді відповідача на запит, оформленої заявами від 23.06.2024. Позивач отримав письмове повідомлення про розмір нарахованого йому грошового забезпечення із розбивкою по складових 01.10.2024 року у листі-відповіді на заяву від 23.06.2024 №4208. Отже, застосовуючи строки, визначенні у чинній редакції ст. 233 КЗпП України, стверджує, що ним подано позов в межах тримісячного строку з моменту одержання письмового повідомлення про розмір нарахованих сум.
Суд перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Так, суд звертає увагу, що позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ще 05.05.2023, тобто вже після набрання чинності Закон №2352-IX (19.07.2022). У витязі з наказу від 05.05.2023 №139 містяться відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.
Водночас, позивач вперше почав вчиняти активні дії, щодо отримання відомостей про складові свого грошового забезпечення за період з 05.10.2021 по 05.05.2023 лише у червні 2024 року, а не після отримання відповідних сум грошового забезпечення та навіть не одразу після звільнення зі служби.
Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді, а не після отримання виплати за відповідний період.
Так Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отже, оскільки з даним позовом позивач звернувся лише 12.11.2024, відтак ним пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, що встановлений законом та який повинен обраховуватися з дати звільнення позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При цьому, представником позивача у заяві не наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на викладене, суд висновує, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
При цьому суд роз'яснює позивачеві, що згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 166, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1.У задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду..
СуддяГрень Наталія Михайлівна