16 грудня 2024 рокусправа № 380/8100/24
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Леся Українки, 26), в якому просить:
- визнати незаконним простій ОСОБА_1 , головного інспектора Першого відділу Управління ДІАМ у Львівській області, встановлений наказом №84-К від 29.02.2024 Голови ДІАМ України «Про встановлення простою для працівників Управління ДІАМ у Львівській області»;
- поновити ОСОБА_1 , головного інспектора Першого відділу Управління ДІАМ у Львівській області на займаній посаді;
- зобов'язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України виплатити різницю в заробітній платі ОСОБА_1 за весь час простою.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом голови ДІАМ України №85-К від 29.02.2024 «Про встановлення простою для працівників Управління ДІАМ у Львівській області» позивачу, головному інспектору будівельного нагляду Першого відділу Управління ДІАМ у Львівській області, встановлено простій з 01.03.2024. На час простою позивача звільнено від обов'язку бути присутнім на робочому місці. До припинення встановленого простою наказом передбачено здійснення позивачу Департаментом фінансів оплати праці у розмірі двох третин посадового окладу в межах фонду оплати праці. Позивач зазначає, що підставою для встановлення йому простою було введення на території України воєнного стану та припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану. Однак, на думку позивача, введення на території України воєнного стану та припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, не є можуть бути підставою для висновку про неможливість виконання позивачем своїх посадових обов?язків, бо відповідач не прийняв рішення про повну зупинку підрозділу в якому працював позивач, йому не запропоновано іншої посади та відсутнє обґрунтування неможливості виконання позивачем посадових обов?язків.
Ухвалою від 17.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії.
Ухвалою від 03.05.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою від 21.05.2024 позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 21.05.2024 у справі №380/8100/24 скасовано, справу скеровано на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду віл 02.10.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Так, відповідач, Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі також ДІАМ), покликаючись на нормативні акти, якими в Україні введено воєнний стан, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», зазначає, що як наслідок, - ДІАМ позбавлена можливості здійснювати планові заходи державного нагляду (контролю), а позапланові - здійснюються лише за наявності умов, визначених у пункті 2 Постанови № 303. Зазначене стало причиною того, що на працівників Управління ДІАМ у Львівській області суттєво зменшилось навантаження щодо виконання посадових обов'язків. Тому, відповідач переконаний, що при видачі оскаржуваного наказу ним не було порушено вимог чинного законодавства та норм діючого трудового законодавства під час оголошення простою. Стосовно позовної вимоги про поновлення на роботі, то таку відповідач вважає безпідставною, оскільки що на час звернення до суду із позовною заявою позивач був поновлений на роботі та приступив до виконання своїх трудових обов'язків з 08.04.2024, про що був повідомлений 01.04.2024.
Інші заяви по суту справи сторони не подавали.
Суд встановив такі обставини.
Наказом Державної інспекції архітектури та містобудування України №85-к від 29.02.2024 «Про встановлення простою працівникам Управління ДІАМ у Львівській області», у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану із 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), та припиненням проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», керуючись статтями 34, 113 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про оплату праці», Положенням про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340, встановлено, зокрема, ОСОБА_1 , головному інспектору будівельного нагляду Першого відділу Управління ДІАМ у Львівській області, простій з 01.03.2024.
Встановлений означеним наказом простій для, зокрема, позивача, є таким, що виник не з його вини. На час простою позивача звільнено від обов'язку бути присутніми на робочому місті. Департаменту фінансів наказано, до припинення встановленого простою, здійснювати оплату працівникам у розмірі двох третин посадового окладу в межах фонду оплати праці.
Позивач, вважаючи зазначений наказ в частині оголошення позивачу простою протиправним, звернувся до суду з позовом про скасування такого наказу, поновлення позивача на роботі на посаді та зобов'язання відповідача нарахувати позивачу різницю в заробітній платі за весь період простою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Частиною 3 ст 113 КзПП України передбачено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Як встановив суд, підставами для встановлення оскаржуваним наказом позивачу простою було введення на території України воєнного стану із 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє до цього часу.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, вказаним Указом установлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Як видно з матеріалів справи, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження необхідності обмежити конституційне право позивача на працю з метою забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Більше того, в оскаржуваному наказі не зазначено про виробничу ситуацію, яка зумовила небезпеку для життя чи здоров'я позивача або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
Введення в Україні воєнного стану не є обставиною, достатньою для оголошення простою в роботі працівника, зокрема, позивача, якщо державний орган, де працює позивач, не зупиняв своєї роботи, які і не зупиняли роботи його підрозділи.
Стосовно аргументів відповідача про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану, як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі також Постанова №303), то суд зазначає таке.
Так, пунктом 1 Постанови №303 постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до пункту 2 цієї ж постанови, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Тобто пунктом 2 означеної постанови все ж дозволяється здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), але лише на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
При цьому суд наголошує, що ст. 34 КЗпП України передбачено, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві, є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №759/4617/21.
Отже, здійснювати позапланові заходи державного нагляду (контролю) ДІАМ уповноважений у передбачених Постановою № 303 випадках, а відтак відсутні підстави для висновку, що ДІАМ з огляду на приписи постанови №303 припинив свою роботу.
Рівно ж як і Перший відділ Управління ДІАМ у Львівській області, у якому займає посаду позивач, не припиняв роботи.
Крім того, суд не може не звернути увагу на те, що простій не може оголошуватись вибірково стосовно того чи іншого працівника. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №210/5853/16-ц. Відповідач не надав суду доказів того, що простій був оголошений всім працівникам Першого відділу Управління ДІАМ у Львівській області. Водночас незаперечними є докази того, що позивачу простій був оголошений.
Крім того, порушуючи вимоги ст.34 КЗпП України, відповідач не з'ясував можливості переведення позивача на іншу роботу на період введення простою, не пропонував позивачу, зокрема, переведення з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на весь час простою.
Отже, приймаючи оскаржуваний у цій справі наказ, відповідач діяв з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій та бездіяльності, що визначені ч. 2 ст.2 КАС України, саме з порушенням підстав, визначених законом, упереджено та з порушенням принципу рівності перед законом.
Таким чином, оскаржуваний наказ №85-К від 29.02.2024 в частині, що стосується позивача суд визнає протиправним та скасовує.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену частину заробітної плати у зв'язку з протиправним простоєм за період з 01.03.2024 до 07.04.2024.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на займаній посаді, то суд зазначає, що з матеріалів справи видно, що з 08.04.2024 позивача допущено до виконання посадових обов'язків. Отже, у цій частині у позові слід відмовити.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Леся Українки, 26, ЄДРПОУ 44245840) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України №85-к від 29.02.2024 «Про встановлення простою працівникам Управління ДІАМ у Львівській області» в частині встановлення простою ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину заробітної плати у зв'язку з протиправним простоєм за період з 01.03.2024 до 07.04.2024.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ЄДРПОУ 44245840) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605 (шістсот п'ять)грн 20коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.