73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.11.2010 Справа № 16/141-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Дімітрівське ринокове містечко", м.Херсон
до Міського комунального підприємства "Херсонський комунальний ринок", м.Херсон
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Херсонська міська рада
про зобов'язання укласти договір
за участю представників сторін:
від позивача - голова правління Мамєдов Р.М. протокол № 3 від 02.11.2009 р., пас. МО 772382 від 29.12.1999 р.; представник Гордєєв А.А дов. б/н від 15.11.2010 р.;
від відповідача - представник Сідєльнікова Є.І. дов. № 144 від 15.06.2010 р.
від третьої особи - гол. спеціаліст юр. відділу Рєпін К.К. дов. № 9-127-9/21 від 25.02.2010р.
Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області №366 від 09 вересня 2010р., в зв'язку з виробничою необхідністю дану справу вилучено з провадження судді Клепай З.В. та передано на розгляд судді Немченко Л.М. Обслуговуючий кооператив "Дімітрівське ринкове містечко" (позивач) звернувся до міського комунального підприємства "Херсонський комунальний ринок" (відповідач) з позовом про зобов'язання укласти договір оренди торгівельних місць.
За ініціативою суду до розгляду справи залучена Херсонська міська рада в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог, оскільки рада є засновником Херсонського комунального ринку.
Позивачем заявлено клопотання, щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи для визначення такої істотної умови договору оренди групи торгових місць від 09.01.2010 р. як розмір орендної плати, оскільки питання визначення розміру орендної плати за об'єкт оренди потребує спеціальних знань. Своє клопотання позивач обґрунтував ст.41 ГПК України, частиною 3 статті 180 ГК України, якою передбачено, що при укладені договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Позивач також зазначив, що якщо предмет та строк дії договору знайшли своє відображення у запропонованому позивачем проекті договору оренди групи торгових місць від 09.01.2010 р., то питання ціни залишилось невирішеним, через те, що відповідач ухиляється від її визначення та погодження.
Суд зазначене клопотання розглянув та відхиляє, оскільки визначення розміру орендної плати не є предметом спору.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що він використовує земельну ділянку під розміщення ринку на підставі договору оренди земельної ділянки, орендну плату за яку вносить систематично, а також є платником інших податків, в тому числі і ринкового збору.
Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 21.10.2010р. до 28.10.2010р.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Обслуговуючий кооператив "Дімітрівське ринкове містечко" створено 28.10.09 року засновниками якого є приватні підприємці, які здійснюють торговельну діяльність на ринку по вул. Дімітрова у м. Херсоні, на день подачі позову його членами є 74 підприємців, майно яких займає 102 торгових місця, що підтверджено статутними документами.
Згідно статуту кооператив є добровільним об'єднанням громадян, який створений з метою самообслуговування, взаємодопомоги та економічного співробітництва.
З грудня 2009 року кооператив самостійно веде підприємницьку діяльність, має на балансі існуючі на території ринку торгові об'єкти членів кооперативу у вигляді павільйонів, кіосків, тощо, з січня 2010 року сплачує ринковий збір, утримує торгівельне містечко в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечує його охорону тощо. Судом встановлено, що 09 січня 2010 року обслуговуючий кооператив "Дімітрівське ринкове містечко" направив міському комунальному підприємству "Херсонський комунальний ринок" проект договору оренди групи торгових місць з пропозицією щодо його укладення договору, що підтверджено копією проекту договору з відміткою про отримання. Однак, відповідач в порушення встановленого порядку укладання договорів не повернув у двадцятиденний строк позивачу а ні підписаний примірник договору, а ні протокол розбіжностей. На думку кооперативу така бездіяльність порушує права та охоронювані законом інтереси кооперативу. Тому, позивач за захистом порушеного права звернувся до господарського суду з позовними вимогами про зобов'язання МКП "Херсонський комунальний ринок" укласти договір оренди групи торговельних місць. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тими обставинами, що оскільки у відповідача наявні в оренді земельні ділянки знаходяться під торгівельним містечком, що складається із торговельних кіосків, бутіків, що займають 102 торгових місця, які, на думку позивача, належить кооперативу, то виникла необхідність договірного оформлення відносин між позивачем та відповідачем. Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами чинного законодавства. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи»(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. N 868 «Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків») , у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою КМ України від 5 березня 2009 р. N 278. На думку позивача наведене діюче законодавство передбачає можливість договірних відносин між позивачем та відповідачем на підставі типового договору оренди торгових місць. Позивач зазначив, що на підставі правил ст.ст.179,181,184 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Тому він 09 січня 2010 року, керуючись зазначеними положеннями Закону, звернувся до відповідача з письмовою пропозицію щодо укладення договору групи торгових місць, до якої додав два примірники проекту договору оренди групи торгових місць, розробленого на підставі типового, затвердженого постановою КМ України від 5 березня 2009 р. N 278, але з незначними конкретизуючими правками. Позивач пояснив, що зміст цих правок полягає у тому, що у проекті договору передбачено надання в оренду не торгового місця, а групи трогових місць, в решті, положення типового договору не зазнали жодних змін. Договір оренди групи торгових місць від 09.01.2009 р., розроблений позивачем і наданий відповідачеві до укладення, відповідає вимогам чинного законодавства України та викладений у формі, затвердженій Постановою КМ України від 5 березня 2009 р. N 278. Позивач вказав, що ні протоколу розбіжностей до договору, ні заперечень щодо редакції договору відповідачем надано не було. На думку позивача, відповідач в силу свого положення, як комунального підприємства, якому надано в оренду землю під ринковим містечком по вул. Дімітрова у м. Херсон, має можливість і право надавати суб'єктам господарювання послуги оренди торгових місць на цьому ринковому містечку, то відповідач, в силу ст.12 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" має монопольне становище на ринку цих послуг. Тому на нього поширюються положення п. 7 статті 181 ГК України. Таким чином, позивач вважає, що прийняття відповідачем проекту договору оренди групи торгових місць, та не направлення позивачу своїх заперечень у вигляді протоколу розбіжностей з прийняттям пропозиції щодо укладання такого договору на запропонованих умовах. Суд констатує, що питання укладення договорів регулюється главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документу, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Частинами 2-4 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Окрім того, відповідно до п. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення яке є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Судом вивчено проект договору, який пропонувався позивачем відповідачу для укладення. (арк.30) Згідно п.1 проекту договору його предметом є група торгівельних місць, що розташована на території ринку в м. Херсоні по вул. Дімімітрова (в межах між вул. Лавреньова та парком ім. Дімітрова). Суд вважав за доцільне дослідити які саме торгівельні місця є предметом договору. Відповідно до п.2 Правил торгівлі на ринках, затвердженого наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПА України, Держкомстандартизації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України. Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі - продавці). За п.7 Правил адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. Відповідно до п.13 Правил торгівлі на ринках, затвердженого наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПА України, Держкомстандартизації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства. За п.16 Правил на торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб'єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця та розміщується копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. На торговельному місці продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Із наведених норм чинного законодавства витікає, що організацію діяльності ринку має здійснити адміністрація ринку, яка вчиняє ряд організаційних заходів, у тому числі і створює та погоджує з місцевими органами самоврядування торгівельні місця, які передає у користування торговцям (продавцям) ринку, якими можуть бути як фізичні та юридичні особи.
На вимогу суду про надання доказів створення та погодження торгівельних місць на ринку, що розміщений по вул. Дімітрова у м. Херсоні, що підтверджено ухвалою від 07.10.2010р., відповідач повідомив, що до цього часу торгівельні місця не погоджені з Херсонською міською радою. Відповідач надав план-схему розміщення торгівельних місць, які затверджені директором ринку тільки 01.02.10 ( арк.78), хоча статут міського комунального підприємства "Херсонський комунальний ринок" зареєстрований Херсонським виконкомом 18.11.02 ( арк.66).
Із огляду на встановлені факти суд дійшов до висновку, що на день розгляду справи торгівельні місця належним чином не створені, оскільки їх розміщення не погоджено із місцевим органом влади, у зв'язку з чим не можуть передаватися продавцям ринку у користування.
Більш того, якщо навіть віднестись до погодження розміщення ринку з органами місцевої ради як певної організаційної формальності то план-схема розміщення ринку складена та затверджена директором ринку тільки 01.02.10, в той час, як позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення договору оренди групи торгівельних місць 09.01.10, тобто, коли торгівельні місця взагалі не були створені.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір оренди групи торгівельних місць був відсутній предмет договору. У зв'язку з цим вимагати укласти договір щодо неіснуючого предмету договору не можливо.
Крім того, як витікає із п.п.2,16 Правил торгівлі на ринках користувачами торгівельних місць можуть бути лише фізичні або юридичні особи, які безпосередньо здійснюють торгівельну діяльність на ринку.
Судом встановлено, що торгівельну діяльність на ринку здійснюють фізичні особи-підприємці, а не позивач.
Судом встановлено, що позивач -обслуговуючий кооператив "Дімітрівське торгівельне містечко", створене (арк.13) для обслуговування членів кооперативу шляхом надання їм послуг, пов'язаних з провадженням ними торгівельної та ринкової діяльності, тобто, кооператив не здійснює безпосередньо торгівельну діяльність на ринку, тому не може бути користувачем торгівельного місця, а тим більше групи торгівельних місць, відповідно не може бути стороною за договором.
Такі висновки витікають також і із п.20 Правил торгівлі на ринку, згідно якого адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає письмову угоду у якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізується, розташування торгівельного місця, умови оренди торгівельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Доводи позивача щодо монопольного становища відповідача та застосування положення ч.7 ст.181 ГК України, суд вважає безпідставним, оскільки монопольне становище суб'єкта господарювання може дослідити та встановити уповноважений орган - Антимонопольний комітет. Позивач не надав доказів такого дослідження, отже його твердження щодо монопольного становища відповідача не підтверджено належними доказами та відповідно до цих правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.7 ст.181 ГК України.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.11.2010р.