Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2010 р. Справа № 67/122-10
вх. № 9171/6-67
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Наумова С.В., керівник, наказ №1 від 11.01.06 р., Линник С.І. за дов. від 01.11.10 року;
відповідача - Бородін Т.В., дов. №49-юр від 01.11.2010 р.;
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Кобеляки Сяйво", м. Кобеляки
до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків
про стягнення 42748,43 грн.
Позивач - Приватне підприємство "Кобеляки Сяйво" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" - 40 575,22 грн. основної заборгованості та 2173,21 грн. пені. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання б/н від 03.10.2008р. від 14.05.2009 р. щодо оплати за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2010 р.
03.11.2010 р. представник позивача надав через канцелярію господарського суду супровідний лист з витребуваними ухвалою суду документами.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Також, 03.11.2010 р. представник позивача надав через канцелярію господарського суду розрахунок ціни позову.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2010 р.
17.11.2010 р. представник позивача надав через канцелярію господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№24625), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором від 03.10.2008 р., а саме: основної заборгованості у розмірі 40 575,22 грн., пеню за прострочення оплати за поставлений товар за 162 дні в сумі 3051,96 грн., також просить стягнути витрати на сплату державного в сумі 529,00 грн. та 236,00 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Також 17.11.2010 р. через канцелярію господарського суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій у зв'язку зі перерахування відповідачем 16.11.2010 р. на розрахунковий рахунок позивача 10000,00 грн., зменшує суму позовних вимог на 10000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34392,18грн. в тому числі: 30575,22 грн. основного боргу, 3051,96 грн. пені, також просить покласти на відповідача витрати на сплату державного в сумі 529,00 грн. та 236,00 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Надані заяви були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні заяву про уточненні про зменшення позовних вимог підтримує в повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу у розмірі 30575,22 грн. основного боргу визнає у повному обсязі, заперечує щодо стягнення пені у розмірі 3051,96 грн., відзив та витребуванні судом документи не надав.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог, визнав їх такими, що не суперечить чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з тим, що заява про уточнення позовних вимог була подана після заяви позивача про збільшення позовних вимог, та підтримується представником позивача у судовому засіданні, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжує розгляд справи з її врахуванням.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
03.10.2008 р. між ПП "Кобеляки "Сяйво" (позивач по справі) та ПП "Аквамарин" (відповідач по справі) було укладено договір постачання (надалі - Договір) у відповідності до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач зобов'язався приймати й оплачувати товар на умовах даного договору, відповідно до специфікації товару, що є невід'ємною частиною договору за цінами, зазначеними у специфікації, і належним чином оформленим супровідним документам.
Відповідно до п. 10.1 Договору, початок дії договору 03.10.2008 р., закінчення дії договору 03.10.2009 р., але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У п. 10.5. Договору сторони узгодили, що якщо після закінчення указаного терміну жодна зі сторін письмово не заявить про розірвання договору, то договір може бути автоматично пролонгований на той же термін, на тих же умовах.
Сторони не надали суду доказів надсилання заяви про розірвання договору, таким чином суд приходить до висновку, що Договір є діючим.
У п. 6.1. Договору сторони дійшли згоди, оплата товару виробляється шляхом перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача на підставі звітів продажів один раз у календарний місяць за реалізований товар протягом трьох банківських днів від погодженої заздалегідь сторонами дати і встановленої як дата оплати.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних (т. 1 а.с. 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 184389,99 грн., а відповідач отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладних та відтиском печатки відповідача, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.
Згідно платіжних доручень (т. 1 а.с 129-149) відповідач сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти у сумі 169007,00 грн.
Як вбачається з акту звірки розрахунків на 01.08.2010 р. по товару та послугам разом з тарою (т. 1 а.с. 26, 27), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, станом на 01.08.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 575,55 грн., з урахуванням заборгованості, що рахувалась на 01.01.2010 р. в сумі 25192,23 грн., у зв'язку з перерахуванням відповідачем 16.11.2010 р. на розрахунковий рахунок позивача 10000,00 грн., представником позивача було зменшено розмір позовних вимог, таким чином заборгованість відповідача складає 30575,55грн., не заперечується відповідачем у судовому засіданні, доказів, що підтверджували б її сплату або заперечень відповідач суду не надав.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 30575,55 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.
Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочу платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 7.3. Договору сторони узгодили, що за прострочення оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діє на момент не виконання зобов'язання по оплаті, від вартості, сплаченої суми за кожний день прострочення.
Перевіривши нарахування пені в розмірі 3051,96 грн. нарахованої за період з 01.06.2010 р. по 17.11.2010 р. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за Договором, суд приходить до висновку, що дане нарахування пені відповідає вимогам зазначеного договору (п.7.3.) та чинному законодавству України, зокрема п.6 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3051,96 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин", код ЄДРПОУ 31634863 (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, фактична адреса: м. Харків, вул. Героїв Труда, 15 (у т.ч. р/р 26001805822891 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Приватного підприємства "Кобеляки Сяйво", код ЄДРПОУ 33924135 (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Червоноармійська, 2а (у т.ч. р/р 26007054506291 в АБ "Полтавабанк", м. Полтава, МФО 331401, р/р 26000620169 в АБ "Полтавабанк", м. Кобеляки, МФО 331489) - 30575,22 грн. основної заборгованості, 3051,96 грн. пені, 529,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010 р.