18 грудня 2024 рокуСправа №160/26630/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Київській області № 045550026143 від 07.08.2024 р. щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Київській області зарахувати періоди навчання в Криворізькому технікумі громадського харчування з 01.09.1981 р. по 24.02.1984 р. та трудової діяльності згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 до її страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Київській області повторно розглянути її заяву від 30.07.2024 р. про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона в липні 2024 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням Головного управління ПФУ у Київській області № 045550026143 від 07.08.2024 року їй відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу період навчання та періоди роботи за записами трудової книжки, оскільки в свідоцтві про одруження по батькові не відповідає паспортним даним. Вона вважає, що вказане рішення є необґрунтованим та таким, що позбавляє її права на пенсійне забезпечення, оскільки у трудовій книжці відображено зміну прізвища та містяться відповідні записи про роботу, записи зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок. Також вказує, що допущення іншого написання російською мовою по батькові в свідоцтві про шлюб ніж в дипломі про навчання та паспорті, не можуть бути підставою для не зарахування періоду її навчання та трудової діяльності до страхового стажу. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути її недоліки шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій вірно зазначити свій рнокпп, у кількості відповідно до учасників справи.
На виконання ухвали суду, позивачем 18.10.2024 року до суду подано уточнену позовну заяву, в якій вірно зазначено свій рнокпп, у кількості відповідно до учасників справи.
Ухвалою суду від 21.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду, 08.11.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком від 30.07.2024 року відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ у Київській області. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, Головним управлінням ПФУ у Київській області було винесено рішення від 07.08.2024 року № 045550026143 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди за записами трудової книжки та диплому, оскільки в свідоцтві про одруження по батькові не відповідає паспортним даним. Відтак, рішення від 07.08.2024 р. № 045550026143 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV прийнято на підставі та в межах чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 30.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ у Київській області та прийнято рішення № 045550026143 від 07.08.2024 року про відмову в призначенні їй пенсії за віком.
Спірним рішення встановлено, що згідно із наданими документами та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача на дату звернення становить 23 роки 01 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення їй пенсії за віком.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди: за записами трудової книжки та диплому, оскільки в свідоцтві про одруження по батькові не відповідає паспортним даним.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
В силу статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова КМУ від 12.08.1993 року №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 постанови КМУ від 12.08.1993 року №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 р. (далі - Інструкція № 162).
Згідно із п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
В свою чергу, відповідач обґрунтовуючи підстави для не зарахування позивачу періоду навчання за дипломом від 01.03.1984 р. серії НОМЕР_2 та періодів роботи за записами трудової книжки від 17.04.1984 р. серії НОМЕР_1 вказав, що по батькові в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.04.1984 р., суд зазначає таке.
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 17.04.1984 р., копію якої надано до матеріалів справи, та встановлено, що на першій сторінці трудової книжки її ім'я та по батькові вказано російською мовою як « ОСОБА_2 ». Відомості про зазначення імені та по батькові позивача українською мовою відсутні.
Прізвище « ОСОБА_3 » закреслено та записано нові дані « ОСОБА_4 », підстави для внесення відповідних змін вказано російською мовою, зазначено, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб. Відповідно до якого після реєстрації шлюбу дружині прізвище змінено на « ОСОБА_4 », про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 03.07.1987 р., зроблено актовий запис № 685.
Таким чином, зазначене в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.04.1984 р., ім'я та по батькові « ОСОБА_2 » російською мовою, повністю відповідає імені та по батькові позивача російською мовою « ОСОБА_2 », зазначеному в паспорті громадянина України НОМЕР_4 , виданого Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.11.2009 року.
Отже, твердження відповідача про те, що по батькові позивача, зазначене в трудовій книжці, не відповідає даним її паспорту, є безпідставним.
Крім того, законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд зауважує, що із змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.04.1984 р. слідує, що остання містить відомості про періоди роботи позивача, починаючи з 11.04.1984 р., тоді як розрахунок її стажу - 23 роки 01 місяць 19 днів відповідачем здійснено з урахуванням стажу роботи тільки з 01.01.1998 року.
Отже, суд доходить висновку, що обрахунок страхового стажу - 23 роки 01 місяць 19 днів здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії.
За таких обставин, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи за записами трудової книжки від 17.04.1984 року серії НОМЕР_1 .
При цьому суд зазначає, що єдиною підставою для неврахування періоду навчання за дипломом слугувало те, що по батькові в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним.
Однак, ім'я та по батькові зазначене в дипломі від 01.03.1984 р. НОМЕР_2 українською та російською мовою, повністю відповідає імені та по батькові позивача українською та російською мовою, зазначеному в паспорті громадянина України НОМЕР_4 , виданого Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.11.2009 року.
Отже, підстави для неврахування до страхового стажу періоду навчання на підставі диплому від 01.03.1984 року НОМЕР_2 у відповідача також не було.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів до загального стажу, а тому її порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Київській області № 045550026143 від 07.08.2024 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.07.2024 р., зарахувавши до страхового стажу період навчання за дипломом від 01.03.1984 року НОМЕР_2 з 01.09.1981 року по 24.02.1984 року та періоди роботи за записами трудової книжки від 17.04.1984 року серії НОМЕР_1 , та з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550026143 від 07.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.07.2024 р., зарахувавши до страхового стажу період навчання за дипломом від 01.03.1984 року НОМЕР_2 з 01.09.1981 року по 24.02.1984 року та періоди роботи за записами трудової книжки від 17.04.1984 року серії НОМЕР_1 , та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Андрія Саєнка, буд.10, м.Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати по справі у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма