Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9580/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/971/24
Категорія ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК Доповідач ОСОБА_2
03 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/9580/24 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 10.10.2024 відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України та призначено покарання:
- за ч.1 ст.436-2 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.436-2 КК України - 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України при сукупності вироків, шляхом повного приєднання покарання невідбутого за вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11.12.2020, призначити остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця 1 дня позбавлення волі, без конфіскації майна.
Початок строку покарання обраховано з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10.10.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, в сумі 20825 грн. 20 коп.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_8 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131(ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
20 лютого 2014 рф розпочато збройну агресію проти України шляхом порушення зс рф, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням рф, порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і рф про статус та умови перебування Чорноморського флоту рф на території України від 28 травня 1997 року, для блокування військових частин ЗСУ.
У подальшому 24 лютого 2022 о 5 годині президентом рф ОСОБА_9 оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 5 години 10 хвилин зс рф, що діяли за наказом керівництва рф, здійснено обстріли крилатими та балістичними ракетами аеродромів, військових штабів, складів, підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань.
На виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф, шляхом застосування зброї, незаконно вторглись на суверенну територію України через державний кордон України та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об'єкти, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснюють окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2023 продовжено з 14.05.2024 строком на 90 діб.
01 лютого 2024 близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_7 , будучи засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи у приміщенні Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівниками зазначеної установи виконання покарань заперечував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «це Україна почала цю війну, що це Україна обстрілює росію»; «это ваша Украина напала на россию и что когда россия выиграет эту войну, часть Украины пойдет в Польшу, а типа будем вас охранять, россия будет охранять, у неё будет власть», у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 02 лютого 2024 близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з іншим засудженим, який відбуває покарання у зазначеній установі виконання покарань, повторно виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «це Україна спровокувала росію на повномасштабну війну своїми діями. Коли вони зробили днр і лнр і українці почали «ущемлять» права громадян днр і лнр, з приводу того що російськомовних громадян «ущемляють». Почали тероризувати цих людей»; «Тобто коли був радянський союз, не заслужено цю східну територію і Крим, ну не має бути українською державою. Це має бути російським і все», у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Надалі, 13 лютого 2024 в період з 16 години 37 хвилин по 16 годину 44 хвилини, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році та заперечував тимчасову окупацію частини території України, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «говорю, что все, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, сепаратисты. Это я утверждаю»; «если взять от Киева и до дальнего Востока, это один народ, один народ - славяни. Вы, вот эта вот шайка, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, вы решили отделиться от славян и пойти на сторону европейцев. Кричали, вы стояли на Майдане и кричали»; «Вы сепаратисты самые настоящие и вас за это нужно казнить»; «Вы предатели являетесь предатели славянского народа и православно-христианской веры»; «Киев напал на Донбас в четырнадцатом году»; «Вы же к нам с мечом пришли. А кто к нам с мечом прийдет, тот от меча и…»; «Вы пришли к нам. В начале у вас был Майдан, на Майдане вы петрушку садили. Вы что забыли?»; «в четырнадцатом году, одиннадцатого мая у вас здесь происходит не понятно какая движуха, люди жгут коктели Молотова, бросают их в Беркут, жгут людей. В Одессе это было, там в начале сожгли людей. Не помню, когда это было, ну весной уже. В доме профсоюзов сожгли людей, соответственно мы собираемся и говорим у нас производственный регион, мы промышленики. Это вы там гуляете, три огорода обработала, одна дыня уродила, гей гуляй… это вы там гуляєте, а мы промышленики, у нас промышленность идет, у нас нету времени гулять. Мы собираемся, проводим референдум, на котором мы все добровольно соглашаемся и подписываем указ. Ну не указ, а это, голосование проводим. Мы хотим сами определиться как нам дальше, мы хотим сами определиться, как нам жить дальше», у яких містяться виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також заперечення тимчасової окупації частини території України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 07 березня 2024 у період часу з 11 години 15 хвилин по 11 годину 18 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно виправдовував, заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, стверджуючи, що актуальну війну почала не рф, а Україна в 2014 році на Донбасі: «так вы ж пришли ко мне в Донбас и начали рассказывать, как надо жить» та висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «Война все спишет», «Так вот вообще с вас началось, с Украины, с Киева, с Майдана в тринадцатом году. А дальше война это ж дело такое, ее легко, легко начать войну. Но ее закончить тяжело, сложно, тяжело, сложно закончить. А сколько их было. Сам смысл, это как пожар, огонь. Загорелось, а там уже начинается там туда-сюда, нормально не нормально, от туда ветер подул, туда перебросилось»; «В тринадцатом году война началась, а если точнее быть самый исток это две тысячи одиннадцатый год…», у яких містяться виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 26 березня 2024 о 14 годині 11 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, стверджуючи, що жителі Донбасу зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка), гуманітарну допомогу для протидії українським збройним силам, при цьому висловлюючи наступні твердження: «я у них просил помощи в Донецке. Они мне давали оружие, они мне давали гуманитарку, они мне давали технику, они мне давали танки. Я лично просил у них танки…», у яких містяться заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 04 квітня 2024 у період часу з 12 години 19 хвилин по 12 годину 33 хвилини ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження, в яких містяться заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році: «Я не видел! Я был, мои пацаны были, мои соседи были. Я не видел никакие войска, я видел п..(нецензурна лексика), которые ПТН, ПТНХ и не путина говорю, не путина, а моих пацанов убивать ездили», стверджуючи, що збройні формування т.зв. «днр» воювали проти ЗСУ, щоб захистити свій регіон (у відповідь на агресивні дії українських військовослужбовців): «Идет украинская армия, заходит в Волноваху б..(нецензурна лексика), сами украинская армия, они заходят… и тут летят вертушки и начинают открывать огонь, начинается тривога», відстоюючи своє право на автономність («ты то пришел ко мне и начал диктовать как мне жить»), стверджуючи, що жителі Донбасу зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка): «Въехал на россию и говорю: «Братья, помогите б..(нецензурна лексика) от п..(нецензурна лексика) на..(нецензурна лексика) защитится» для протидії українським збройним силам; заперечував тимчасову окупацію частини території України, висловлюючи твердження: «конечно. Я отстоял, я отстоял свой регион», в якому міститься заперечення тимчасової окупації частини території України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 19 квітня 2024 у період часу з 13 години 36 хвилин по 13 годину 40 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, висловлюючи, зокрема, наступні твердження, у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту: «а я говорю, что ты заблуждаєшься», «вот вот, поэтому я говорю, что ты заблуждаєшься и тебя никто не притесняет», «яка российская федерация, шо ты мне, чего г...(нецензурна лексика) ты мне тулиш, яка российская федерация?», заперечуючи вторгнення російських військ на Донеччину, зокрема в Авдіївку, у 2014 році, стверджуючи, що місцеве населення Донеччини прагнуло автономії та захищало це своє право, захищалося від дій української армії: «Ты пришел ко мне с оружием в руках рассказывать, как мне жить», «Чего ты ко мне пришел с оружием меня ганять по полю?», «подожди, почему я просил оружие? Потому что ты ко мне пришол с оружием», просило підтримки у рф: «туда пришла россия? Нет, не пришла туда россия. Я там был я я звал туда россию и просил технику».
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає вирок суду відносно нього незаконним. Зазначає, що судом при розгляді провадження допущенні грубі порушення вимог КПК України, щодо повного та неупередженого судового розгляду. Наголошує, що порушенні його права, як підозрюваного, під час проведення досудового розслідування, що залишено поза увагою суду першої інстанції. Крім того, судом належно не оцінені показання свідків у провадженні, які його оговорили.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також у повторному виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, запереченні тимчасової окупації часини території України. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.436-2, ч. 3 ст. 463-2 КК України судом кваліфіковано вірно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав та пояснив, що він має право на свободу слова, а тому завжди говорив за Донбас, а він є лідером Донбасу і там немає військ російської федерації. Саме з цього приводу він прийшов в Україну запитати чи готова Україна до капітуляції. Вважає себе заручником, оскільки позбавлений всіх прав та його утримують в одиночній камері. Зазначив, що Україна його залишила «як кукушка». Ствердив, що це Україна відділилася від Донбасу та знущається над народом. Також показав, що війна почалася ще в 2013, він нікого не виправдовує і не заперечує, а допитані свідки дають неправдиві покази, тобто обмовляють його.
Аналогічні пояснення обвинувачений надав під час апеляційного розгляду.
Проте, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, 3 ст. 436-2 КК України, підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Зокрема, висновки суду ґрунтуються на :
-показах свідка ОСОБА_10 , який показав, що працює оперуповноваженим в установі № 8. Обвинувачений прибув до установи, ще до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, останній перебував на спец обліку, оскільки входив до складу «днр» та був поміщений до одиночної камери. В цьому році обвинувачений активізувався, почав висловлювати заперечення того, що війська рф перебувають в Україні з 2014. При цьому, підтримував дії рф і заперечував збройну агресію з їх боку. Так, 13.02.2024 під час бесіді обвинувачений висловився, що в 2014 році вони провели законний референдум і приєдналися до росії і що саме Україна на них напала. Також ОСОБА_11 висловився, що після звільнення буде воювати проти України з автоматом в руках.
-показах свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що працює молодшим інспектором установи, а саме здійснює охорону засуджених. Зазначив, що на початку січня поточного року виводив ОСОБА_7 на прогулянку і останній почав висловлюватися, що «Ви здесь никто», «когда росия прийдет в Украину, их в первую очередь освободят, а Украину разделят на две части». Також обвинувачений стверджував, що він з усіма розбереться, буде тримати особистий контроль. Зазначив, що обвинувачений завжди поводив себе агресивно, стверджуючи, що рф на Україну не нападала.
-показах свідка ОСОБА_13 , який показав, що працює в установі, 04.04.2024 заступив в наряд. Після обіду обвинувачений почав бити в двері камери та вимагав відповідь на заяву, яку не подавав. Потім почав ображати, погрожувати, «що прийдуть його братки і всіх порішають». Також обвинувачений почав стверджувати, «що ми є зрадниками, продалися за пиріжки», «що воюємо між собою». Також обвинувачений говорив, що він приїхав захищати «днр» і «лнр», а тому поїхав до росії просити зброю, танки і «з честю піднімав прапор «днр». При цьому, обвинувачений заперечував присутність військ рф та стверджував, що буде всіх розстрілювати, стріляти в українську символіку. Зазначив, що ОСОБА_11 заперечував окупацію України військами рф і виправдовував їх дії.
-показах свідка ОСОБА_14 , який показав, що 26.03.2024 до нього звернувся ОСОБА_11 з проханням направити лист в поліцію, якому роз'яснив порядок складання заяви та поцікавився у останнього чи має він бажання служити в лавах ЗСУ. ОСОБА_11 повідомив, що він не підтримує ЗСУ, заперечуючи при цьому збройну агресію рф проти України. Обвинувачений стверджував, що це внутрішній конфлікт у країні, що рф не заходила на територію України і саме Україна їх бомбить, а тому вони просили автомати, іншу зброю у рф. В квітні, точної дати не пам'ятає, між ним і ОСОБА_11 повторно виникло питання відправки кореспонденції, під час якої останній знову заперечував наявність військ рф на території України, повторюючи, що він особисто просив зброю в рф.
-показах свідка ОСОБА_15 , який показав, що відбував покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» та 02.02.2024 перебуваючи в обслузі, здійснював заміну лампочки в камері, де перебував ОСОБА_11 . Останній почав висловлюватися, що він проти України, що Україна не держава, що після звільнення з місць позбавлення волі має повернутися до дій гнобити українській народ далі. Також ОСОБА_11 намагався впливати на нього психологічно про перехід на сторону рф, стверджуючи, що «днр» і «лнр» це територія росії. ОСОБА_11 також стверджував, що саме Україна спровокувала росію на такі військові дії. Він у розмову з ОСОБА_11 не вступав, оскільки не бажав. Також обвинувачений стверджував, що Україна незаконно стала суверенною та Україна сама винна у початку війні, оскільки гнобила східні свої області, через мовлення. Стверджував, що схід України та Крим є росією. Зазначив, що ОСОБА_11 вів монолог, намагаючись цим розпочати з ним розмову, але він в діалог з ним не вступав. Також зазначив, що весь монолог ОСОБА_11 був проти України, проти українського народу та було пропагандою за рф.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які були досліджені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України, а саме :
- витягом з ЄРДР від 16.02.2024, яким внесено відомості в ЄРДР за фактом виправдовування та визнання правомірною збройну агресію рф громадянином України ОСОБА_7 за ст. 436-2 ч.3 КК України (а.с.48).
- витягом з ЄРДР від 13.05.2024, яким внесено відомості в ЄРДР за фактом заперечування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році громадянином України ОСОБА_7 за ст.436-2 ч.1 КК України (а.с.55).
- протоколом огляду від 20.02.2024 DVD-R диску з відеозаписом розмови ОСОБА_7 з іншим чоловіком який знаходиться за кадром, який безпосередньо досліджений судом. Так зі змісту розмови встановлено, що ОСОБА_7 , під час спілкування висловився, «Если взять от Киева до дальнего востока это один народ, один народ - славяне. Ви вот эта шайка, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, решили отделиться от славян и пойти на сторону европейцев», «Что Киев напав на Донбас, и за это вас нужно казнить», «Мы собираемся, проводим референдум на котором ми все добровільно соглашаемся». «Береш автомат, передергиваешь и идет выстрел с этого автомата в коленную чашечку, это в корне меняет человека. Все, что я говорю это все предупреждение что вас ожидает, всех, всю Украину» (а.с.91).
- висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 211 від 21.03.2024 зі змісту якої встановлено, що виходячи з об'єктивного змісту, лексико-семантичного і контекстуального наповнення досліджуваного матеріалу, а також згідно з вищенаведеними визначеннями понять «збройна агресія», «виправдовування збройної агресії», «заперечення тимчасової окупації» встановлено, що в досліджуваних усних та писемних висловлюванням містяться лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України: - збройна агресія рф проти України є каральною місією за зраду та відступництво (виправдовується у межах наративу про «один слов'янський народ» (українці і росіяни, у контексті якого українці, які відстоюють право України за незалежність, самостійність, проєвропейський вектор розвитку держави, є сепаратистами, які «зрадили слов'янський народ» та заслужили покарання смертю). Вказана ознака знаходить вияв у висловлюваннях: «говорю что всє, вся Україна кроме Донєцка і Луганска сєпаратісти. Ето я утверждаю», «еслі взять от Кієва і до дальнєва востока ето одін народ, одін народ-словянє. Ви, вот ета шайка, вся Україна кроме Донєцка і Луганска рєшилі отдєлітся от словян і пойті на сторону європєйцев…Крічалі, ви стоялі на майданє і крічалі»; «Ви сєпаратісти самиє настоящіє і вас за ето нужно казніть», «Ч- хто нас буде казніть» Г- как кто? Славянє! Ви прєдатєлі являєтєсь славянского народа і православно-хрістіанской вєри». Збройна агресія рф є відповіддю на агресивні дії України на території Донбасу: війну в Україні у 2014 році розпочала Україна: «Кієв напал на Донбас в чєтирнацатом году», «Ви же к нам с мечьом прішлі. А кто к нам с мечьом прійдьот тот от меча і …», «Ви прішлі к нам. В начале у вас бил майдан, на майданє ви пєтрушку саділі. Ви что забилі?» Крім того, у досліджуваних усних та писемних висловлюваннях міститься заперечення тимчасової окупації частини території України шляхом ствердження вільного волевиявлення місцевого населення щодо набуття регіонами статусу республік, вільного вибору вектора регіональної політики: «в четирнадцатом году, одінацатого мая у вас здесь проісходіт нє понятно какая двіжуха, люді жгут коктейлі молотова, бросают їх в беркут, жгут людей, в Одєсє ето било, сожглі людей. Не помню когда ето било, ну вєсной уже. В домє профсоюзов сожглі людей. Не помню когда ето било, не вгной уже. В доме профсоюзов сожглі людей, соотвєтственно ми собираемся і говорім у нас проізводственний регіон, ми промишленікі. Ето ви там гуляєте, два городи обробила одна диня уродила, гей гуляй… ето ви там гуляєте а ми промишленніки, у нас промишлєнность ідет у нас нєту врємєни гулять. Ми подпісиваєм указ. Ну нє указ, а єто голосование проводім. Ми хотім самі опрєдєліться как нам дальше, ми хотім определіться как нам жить дальше» ( а.с.98).
- протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеконтроля від 29.04.2024, аудіо запис якого досліджено безпосередньо в судовому засіданні. Так під час діалогу ОСОБА_16 зазначив, що в 2004 приїхав в Україну «Я приехал сюда, потому что здесь был майдан, Помаранчевая революция. А меня предки учили, когда у нас война идет, тебе нужно спасать свою страну. И я приехал, распидалили здесь свои моменти, та тогда все успокоилось, но ви же лезете на рожон. Ви же кем себя возомнили, что ви полубоги…». При цьому, заперечуючи, що рф з 2014 перебуває на території України, а на запитання як він ставиться до того, що в Одесі під час обстрілу загинуло 12 людей, серед яких п'ятеро дітей, ОСОБА_17 відповів «Война все спишет…». На запитання хто розпочав війну у 2014, ОСОБА_17 відповів: «Так ви ж прішлі ко мнє в Донбас і началі расказивать как нада жить…», «Ти за меня не переживай за каво я, за себя переживай, потому что тебе жопа будет», «В 14 году ти Украину продал», «Ти предатель не только украинского, а всего славянского народа і православной христаинской вери», «я давал присягу своєму донецькому народу, когда шли боєвие действия», «я шел погибать в Украину и говорю своїм пацанам не хочу умирать рядовим, дайте мне генерала». В послідуючому ОСОБА_17 повідомляє співрозмовника «нет, нет, не против росії буду», «я у них просил помощи в Донецке, они мне давали оружие, они мне давали гуманитарку, они мне давали технику, они мне давали танки. Я лично просил танки», «Да все почистим, почистим трошки, праполим, праполим чуть чуть, і все буде хорошо», «Помниш дедушка ленин подарил Украину малоросії», «я отстоял свій регіон», «в 13 году ви на майдане продали Украину за пиріжки», «я приехал домой искать путіна, а путіна нет. Мои соседи, как и я прошу защитить свій регіон, я говорю защищай с оружием от украинской армии», «я сказал сталин жив а путин работает», «я не видел руские війська на територии Донецка», «я брал оружие в росии», «ти заблуждаешься щодо агресії от росии и тебя никто не притесняет», «я тебе говору в 14 году росии я не видел» (а.с.107).
- висновком лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 234 від 10.06.2024 зі змісту якої встновлено, що у висловлюваннях ОСОБА_7 містяться: виправдовування участі рф у війні з Україною, виправдовування актів агресії рф щодо України: «вона все спишет», «так вот вообщє з вас началось з Украіни, с Києва, с Майдана в тринадцатом году. А дальше война, ето ж дело такоє, єйо легко, легко начать войну. Но єйо закінчіть тяжело, сложно, тяжело, сложно закончить. А сколько іх било. Сам смисл, ето как пожар, огонь. Загорелось, а там уже начинається там туда сюда, нормально, нє нормально, от туда вєтєр подул туда перебросілось, от туда вєтєр подул туда перебросілось»; заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації як внутрішнього громадянського конфлікту: заперечення збройної агресії рф на території України: «а я говорю что ти заблуждаєшся», «вот вот поетому я говорю что ти заблуждаешься і тєбя нікто не притєсняет», «яка російська федерація, що ти мнє, чево гомно ти мне туліш, яка російська федерерація?»; заперечення озвученої співрозмовником інформації щодо вторгнення російських військ на Донеччину, зокрема в Авдіїївку, у 2014 році: «Нє, нє,нє»; твердження про те, що актуальну війну почала не рф, а Україна в 2013 році подіями Майдану: «Война началась в тринадцатом году, єслі я не ошибаюсь. В трінадцатом году вона началась, а єслі точнєє бить самий істок єто дві тисячі одинадцятий год… Так вот вообщє з вас началось з Украіни, с Києва, с Майдана в тринадцатом году»; та в 2014 році на Донбасі: «так ви ж пришли ко мне на Донбас і началі расказивать как надо жить»; заперечення причетності президента путіна до подій війни в Україні, заперечення участі армії рф у війні на території України: «Я не відєл!! Я бил, мої пацани билі, мої соседі билі. Я не виділ никакиє войска, я видел підарасов коториє ПТН, ПТНХ і не путіна говорю, не путіна, а моїх пацанов убивать єзділі»; ствердження, що збройні формування днр воювали проти ЗСУ, щоб захистити свій регіон (у відповідь на агресивні дії українських військовослужбовців) «Ідет українськая армія, заходит в Волноваху …, самі українська армія, они заходять і тут летят вертушки і начинають откривать огонь, начинається тривога …», відстоюючи своє право на автономність «ти то пришол ко мне і начал діктовать как мнє жить»; заперечення збройної агресії рф на сході України у 2014 році, твердження про те, що місцеве населення прагнуло автономії (згадка про проведення референдума) та аби захистити це своє право, захиститися від дій української армії: «Ти прішол ко мне з оружиєм в руках расказивать как мне жить», «Чево ти ко мне прішол з оружиєм ганять по полю?», «пододжи, почему я просил зброю? Потому что ти ко мне пришол со зброєй»); просили підтримки у рф «туда пришла росія? Нєт не прішла туда росія. Я там бил і я звал туда росію і просил техніку»); твердження, що жителі Донбасу (контекстуально визначається, що особовий займенник «я» позначає осіб, які організували місцевий супротив українським збройним силам) зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка), гуманітарну допомогу: «я у ніх (у руских) я у них просіл помощі в Донєцке. Оні мне давалі оружин, оні мне давалі гуманітарну, оні мнє давалі техніку, оні мне давалі танкі. Я лично просил у них танки», «В'єхал на росію і говорю братья помогіте … от підарасов …защитится» для протидії українським збройним силам; заперечення тимчасової окупації часини території України: в умовах окупації Донбасу мовцем стверджується те, що вдалося реалізувати захист та збереження цього регіону: «конечно. Я отстоял, я отстоял свій регіон» (а.с.145).
- заявою ОСОБА_7 від 21.05.2024, адресованій в.о. начальника КЗС де ОСОБА_7 зазначає «от генерала днр ОСОБА_7 », « Я давал присягу своему народу и в данный момент продвигаю интересы наших республик», «P.S. У нас гражданская война и пока победитель не определился. Так-что выдыхай ОСОБА_18 » (а.с.163).
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів відповідно до ст.94 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, доведена повністю.
З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність доказів на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, оскільки покази свідків, які були допитані судом, це лише їх суб'єктивна оцінка певних висловлювань ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно даних наявних в матеріалах кримінального докази та підстави оговорювати обвинуваченого у свідків відсутні.
Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, підстави, передбачені ст.87 КПК України, для визнання наведених доказів недопустимими - не встановлено.
Доводи обвинуваченого про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, колегія суддів вважає необгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 436-2 КК України кримінально карним діянням є виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Об'єктивною стороною вказаного кримінального правопорушення являється - публічність закликів, яка передбачає, що форма їх прояву розраховані на обов'язкове сприйняття інформації іншими особами. Такі заклики можуть бути здійснені в кількох формах: при безпосередній присутності третіх осіб або із застосуванням технічних засобів масового інформування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких та тяжких злочинів відповідно, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючої покарання обставини, такої як рецедив злочину, особу обвинуваченого та дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому обрав йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статей.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував всі обставини.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено, а тому підстав для скасування вироку суду, який є законним та обгрунтованим, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 10.10.2024 відносно ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим який тримається під вартою, протягом того ж часу з моменту вручення йому копії рішення.
Судді :