Справа №591/9404/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/629/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
18 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків,
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2024 року у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області щодо обрання підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави було відмовлено.
Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. та покладено на нього певні обов'язки.
Строк дії ухвали встановлено до 18 січня 2025 року.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено як існування ризиків, так і обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, та як висновок зазначено про наявність підстав для застосування до останнього запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя відмовив у застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на те, що існуючи ризики можуть бути забезпечені більш м'яким запобіжним заходом, що є помилковим та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, слідчим суддею не було прийнято до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , є тяжкими, у разі доведеності вини, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, і у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, він зможе переховуватись від органу досудового слідства, прокурора та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, тяжкість кримінальних правопорушень свідчить про ступінь суспільної небезпечності підозрюваного та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим, ступенем ймовірну його поведінку, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за вчинені злочини підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, незаконно впливаючи на свідків, а також вчинити новий злочин.
Крім того, як вказує прокурор, слідчим суддею не в повній мірі було враховано особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований та не має законних джерел прибутку, а отже може вчинити інші кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотиків, при цьому, в оскаржуваному у рішенні відсутні належні мотиви щодо достатності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у виді нічного домашнього арешту.
На думку прокурора, на даний час є достатньо підстав вважати, що тільки один запобіжний захід - у виді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечить його належну поведінку.
Апеляційний розгляд поданої апеляційної скарги прокурор просив проводити у письмовому провадженні.
З врахуванням такої позиції прокурора, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , також подав заяву про здійснення апеляційного розгляду даного кримінального провадження у їх відсутність. При цьому, захисник заперечував щодо доводів прокурора, вважав апеляційну скаргу безпідставною такою, що до задоволення не підлягає, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Враховуючи наявність вказаних заяв, а також, що про дату час і місце учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, керуючись ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні провести у без їх участі, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у провадженні СУ ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023200000000233 від 02 серпня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2,3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, в якому 21 листопада 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч. 1,2 ст. 307 КК України.
В рамках даного кримінального провадження до слідчого судді звернувся старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області з клопотанням щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Своє клопотання слідчий обґрунтовував наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, розглядаючи вказане клопотання, з врахуванням доданих до нього доказів, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1,2 ст. 307 КК України та що існують ризики того, що останній може ухилятись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення відповідальності, незаконного впливати на свідків, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, слідчим суддею було встановлено, що на спростування зазначених слідчим у клопотанні доводів, матеріалами справи підтверджується те, що ОСОБА_7 одружений, має у власності квартиру, постійно мешкає з дружиною в орендованій квартирі, адресу якої і повідомляв слідчому, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю, неофіційно працює, має батька, з яким підтримує родинні зв'язки.
Саме з врахуванням зазначеного, слідчий суддя і застосував до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло у нічний час доби з покладенням відповідних обов'язків, що забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, доводами апеляційної скарги правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки посилаючись на необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, обставин, які не були предметом розгляду слідчого судді, чи залишились поза його увагою, та за яких слід було б застосувати саме вказаний запобіжний захід, прокурором не наведено.
Крім того, доказів на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_7 застосований до нього запобіжний захід порушив, що б свідчило про те, що його належна поведінка дотримана не була, та що б давало підстави вважати, що для дієвості кримінального провадження виключно такий запобіжний захід як тримання під вартою є необхідним, прокурором надано не було.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування встановлено не було, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4