Номер провадження: 11-сс/813/1918/24
Справа № 947/32771/24 1-кс/947/15163/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 19.11.2024 про арешт майна у к/п №/п №42024164110000101 від 07.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №/п №42024164110000101 від 07.10.2024 було задоволено клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону України ОСОБА_8 та було накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку 28.10.2024 адмінбудівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 40, зокрема на мобільний телефон марки «Pixel 7 Pro» білого кольору, SN НОМЕР_1 , IMEI-1 НОМЕР_2 , IMEI-2 - НОМЕР_3 , сім картка з номером НОМЕР_4 та на мобільний телефон марки «Iphone 6s», SN: НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , які на праві власності належать ОСОБА_7 та медичну документацію.
Обґрунтовуючи прийняте рішення в цій частині, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що інформація, яка міститься у мобільних телефонах підлягає перевірці та може бути такою, що має значення для вказаного кримінального провадження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою та такою з таких підстав:
- обґрунтовуючи необхідність накладення арешту зокрема на мобільні телефони ОСОБА_7 прокурор та слідчий посилалися на імовірну її причетність до вчинення кримінальних правопорушень, однак будь-яких підтверджень вчинення нею правопорушень надано не було;
- кримінальним процесуальним законодавством визначений порядок отримання статусу речового доказу, зокрема відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ у обов'язковому порядку оглядається. В той же час, мобільні телефони ОСОБА_7 , були оглянуті та згодом їй повернуті, що свідчить про те, що сторона обвинувачення не вважає їх речовими доказами, відтак на них не може бути накладений арешт.
За таких обставин, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 19.11.2024, в частині накладення арешту на мобільні телефони, які належать ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання в цій частині.
Представник ОСОБА_6 направив на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просив розглядати його апеляційну скаргу за його відсутності, водночас прокурор ОСОБА_9 також направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення заперечував.
Відтак, оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, відповідно до положень ч. 4 ст. 107, ст. 405 КПК України розгляд проведено без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона зазначеним вимогам КПК України відповідає не у повному обсязі з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ накладенняарешту на майно має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується, а не бути надмірним обтяженням для особи.
Так, як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, 2 СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у к/п № 42024164110000101 від 07.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Одеської області діє злочинна група осіб, із числа працівників медичних закладів м. Одеси, працівників Військово-медичного клінічного центру Південного регіону та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наявною інформацією лікар КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради та КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради (основне місце працевлаштування) ОСОБА_10 , маючи стійкі корупційні зв'язки з метою особистого збагачення організував схему отримання неправомірної вигоди від цивільних осіб за складення історії хвороби з недостовірними відомостями про діагноз захворювання, на підставі якого відбувається подальше проходження військово-лікарської комісії та зняття таких осіб із військового обліку або надання відповідної відстрочки від призову за мобілізацією. Вартість вказаних послуг складає від 6000 до 12000 доларів США.
Зокрема, рамках проведення досудового розслідування оперативному підрозділу було надано доручення в порядку ст. 40 КПК України, з метою проведення слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження та встановлення осіб причетних до вказаного кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування встановлено перелік осіб, які причетні до протиправної схеми ОСОБА_10 та осіб, які були «клієнтами» ОСОБА_10 , які з метою отримання відстрочки від призову, звертались за вказівкою останнього до конкретного працівників КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 40 та у подальшому за вказаною адресою був проведений обшук, в ході проведення якого були вилучені зокрема мобільні телефони, які належать ОСОБА_7 .
Підставою для накладення арешту прокурор визначив запобігання можливості приховування, пошкодження та знищення майна та необхідність проведення його огляду.
Дійсно, приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Водночас, колегія суддів також зауважує, що відповідно до ч. 10 ст. 172 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що вилучені мобільні телефони постановою слідчої ОСОБА_11 від 29.10.2024 визнані речовими доказами, в той же час зауважує, що наявність самої лише постанови про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту та для висновку про їх відповідність критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
При цьому, приписами ч. 2 ст. 168 КПК України регламентовано, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Колегія суддів враховує аргументи представника власника майна з приводу того, що мобільні телефони ОСОБА_7 були оглянуті слідчим ДБР та у подальшому повернуті власнику, окрім того, зауважує, що матеріали, які надані апеляційному суду не містять жодної інформації з приводу призначення експертиз або відносно того, що наявна в телефонах інформація містить інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Апеляційному суду не було надано будь-яких додатково встановлених відомостей, які б об'єктивно свідчили про необхідність накладення арешту на вилучені мобільні телефони, які належать ОСОБА_7 .
У цьому контексті апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на належні ОСОБА_7 мобільні телефони не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді від 19.11.2024 скасуванню, в частині накладення арешту на мобільні телефони, які належать ОСОБА_7 , з постановленням нової ухвали в цій частині, про відмову в задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2024 про накладення арешту на майно, перелік якого заначений в мотивувальній частині ухвали, вилучене в ході проведення обшуку 28.10.2024 в адмінбудівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 40 - скасувати, в частині накладання арешту на мобільний телефон марки «Pixel 7 Pro» білого кольору, SN НОМЕР_1 , IMEI-1 НОМЕР_2 , IMEI-2 - НОМЕР_3 , сім картка з номером НОМЕР_4 та на мобільний телефон «Iphone 6s», SN: НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , які на праві власності належать ОСОБА_7 .
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку 28.10.2024 в адмінбудівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 40, мобільні телефони марки «Pixel 7 Pro» білого кольору, SN НОМЕР_1 , IMEI-1 НОМЕР_2 , IMEI-2 - НОМЕР_3 , сім картка з номером НОМЕР_4 та «Iphone 6s», SN: НОМЕР_5 , IMEI: НОМЕР_6 , які на праві власності належать ОСОБА_7 .
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4