Номер провадження: 22-ц/813/595/24
Справа № 947/8435/21
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Комлева О. С.
17.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Волкової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року, постановленого під головуванням судді Коваленко О.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. про визнання заповіту недійсним, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. про визнання заповіту недійсним, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 07 липня 2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за №9721, бланк ВСТ 912067.
В обґрунтування свого позову, позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинула її мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
З самого народження позивачка проживала разом із матір'ю ОСОБА_3 , а з моменту придбання нею будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка також мешкала разом з нею.
ОСОБА_1 зазначала, що на протязі всього життя мати завжди висловлювала думку, що в неї є дві доньки, вона та її сестра ОСОБА_2 , і в разі смерті все майно, набуте нею на протязі життя, має бути поділено між ними обома.
Після поховання матері, отримавши свідоцтво про смерть, позивачка 07 травня 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. з заявою про прийняття спадщини, яка повідомила її, що мати ще в 2006 році склала заповіт, в якому все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та все те, що на день її смерті буде належати їй по закону та на, що вона за законом матиме право, заповіла сестрі ОСОБА_2 , який був посвідчений 07 липня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за № 9721, бланк ВСТ 912067.
Позивачка вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки її покійна мати ОСОБА_3 ніколи не поділяла їх з сестрою, завжди відносилася до них обох однаково. Про існування заповіту мати не розповідала ані позивачці, ані дідусеві - її батьку, хоча всі мешкали разом. При цьому рукописний текст та підпис у заповіті викликає сумнів, і навіть зовні не схожі на почерк та підпис матері ОСОБА_3 .
Крім того, за життя мати позивачки завжди стверджувала та розповідала всім, що все майно, яке в неї є, вона в разі своєї смерті залишить своїм донькам, тобто позивачці та її сестрі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що її покійна мати ОСОБА_3 за життя завжди стверджувала та розповідала, що все майно, яке в неї є, вона в разі своєї смерті залишить своїм донькам, тобто позивачці та її сестрі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, залишити без змін рішення суду, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Протоколом автоматизованого розподілу від 19 листопада 2021 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Комлевої О.С. для розгляду апеляційної скарги (а.с. 100 т. 2).
На запит суду цивільна справа надійшла до суду 13 грудня 2021 року (а.с. 110 т. 2).
ОСОБА_1 подала до суду заяви про відвід складу колегії судді, який ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року визнаний необґрунтованим та справа передана до відділу діловодства для визначення суддів щодо вирішення питання про відвід (а.с. 113-114 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року заяви ОСОБА_1 про відвід залишені без задоволення (а.с. 116-118 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху (а.с. 121-122 т. 2).
Після усунення ОСОБА_1 недоліків, ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року (а.с. 129 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 травня 2022 року справа призначена до розгляду на 18 травня 2022 року (а.с. 131 т. 2).
05 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про призначення у справі почеркознавчої експертизи та про витребування документів (а.с. 70-73, 96 т. 3).
24 березня 2023 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід складу колегії суддів (а.с. 189-191 т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року заявлений відвід складу колегії суддів визнаний необґрунтованим та справу передано до відділу діловодства для визначення судді щодо вирішення питання про відвід (а.с. 193-194 т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів відмовлено (а.с. 201-202 т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у справі призначена судова почеркознавча експертиза. Витребувані із архіву Одеського національного економічного університету зразки почерку та підпису ОСОБА_3 за 2005-2007 роки. Зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. надати експертній установі оригінал заповіту. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 225-226 т. 3).
21 квітня 2023 року до суду із архіву Одеського національного економічного університету надійшли оригінали документів зі зразками почерку та підпису ОСОБА_3 за 2005-2007 роки (а.с. 244 т. 3).
24 квітня 2023 року справа направлена для проведення експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 245 т. 3).
30 травня 2023 року разом зі справою на адресу суду надійшло клопотання експертів про надання додаткових матеріалів (а.с. 6-7 т. 4).
02 червня 2023 року на адресу суду надійшов рахунок оплати для проведення експертизи, який було ухвалою суду покладено на ОСОБА_1 (а.с. 8-10 т. 4).
20 червня 2023 року ОСОБА_1 особисто отримала клопотання експертів та рахунок для оплати експертизи, також була повідомлена про наслідки за несплату експертизи (а.с. 27 т. 4).
27 липня 2023 року від експертної установи до суду надійшло клопотання про те, що ухвала суду залишена без виконання, у зв'язку з невиконання клопотання експертів та сплати експертизи (а.с. 59-60 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року провадження у справі було поновлено та справа призначена до розгляду (а.с. 78 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі призначена судова почеркознавча експертиза. Зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. надати експертній установі оригінал заповіту. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 142-143 т. 4).
08 листопада 2023 року справа направлена до експертної установи для проведення судової експертизи (а.с. 159 т. 4).
05 грудня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (а.с. 160-161 т. 4).
07 грудня 2023 року на адресу суду надійшов рахунок для оплати експертизи, який покладено на ОСОБА_1 (а.с. 166-168 т. 4).
13 грудня 2023 року ОСОБА_1 особисто отримала клопотання експерта та рахунок для оплати експертизи, також повідомлена про наслідки ст. 109 ЦПК України (а.с. 169 т. 4).
15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про відвід складу суду, який ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року визнаний необґрунтованим та справа передана до відділу діловодства для визначення судді щодо вирішення питання про відвід (а.с. 170-174, 177-178 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволені заяви про відвід складу суду (а.с. 184-185 т. 4).
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року поновлено провадження у справі, витребувані із Київського районного суду цивільні справи щодо вирішення питання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, справа призначена до розгляду (а.с. 221-223 т. 4).
19 лютого 2024 року із Київського районного суду м. Одеси на адресу суду надійшли витребувані цивільні справи (а.с. 233а т. 4).
26 лютого 2024 року до суду із експертної установи надійшов лист про залишення без виконання ухвали суду, у зв'язку з невиконання клопотання експерта та відсутністю відомостей про сплату експертизи (а.с. 232-233 т. 4).
20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про відвід складу суду, який ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року визнаний необґрунтованим та справа передана до відділу діловодства для визначення судді щодо вирішення питання про відвід (а.с. 234-239, 246-247 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2024 року заява ОСОБА_1 про відвід складу суду залишена без задоволення (а.с. 249-250 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі призначена почеркознавча експертиза. Зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. надати експертній установі оригінал заповіту. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 26-27 т. 5).
11 квітня 2024 року справа направлена до експертної установи для проведення експертизи (а.с. 32 т. 5).
27 травня 2024 року до суду надійшло клопотання експерта для редагування питання ухвали суду, надання оригіналу досліджуваного документу, а також рахунок оплати експертизи (а.с. 38-41 т. 5).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2024 року провадження у справі було поновлено, справа призначена до розгляду (а.с. 59, 60 т. 5).
09 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала клопотання експерта, рахунок про оплату експертизи, вартість якої зобов'язалась сплатити, також була повідомлена про наслідки ст. 109 ЦПК України (а.с. 66 т. 5).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року уточнені питання, викладені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, з викладенням їх в наступній редакції:
1) Чи виконано рукописний текст «Заповіт мною прочитаний вголос ОСОБА_3 » у заповіті від 07 липня 2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман М.І., ОСОБА_3 чи іншою особою?
2) Чи виконано підпис в графі «ПІДПИС» у заповіті від 07 липня 2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман М.І., ОСОБА_3 чи іншою особою?
Повернута цивільна справа №947/8435/21, цивільна справа №2-1575/11, вільні зразки підпису та рукописного тексту ОСОБА_3 до експертної установи для проведення почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, з урахуванням питань, що уточнені ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року (а.с. 69-70, 76 т. 5).
12 листопада 2024 року із експертної установи до суду надійшов лист про те, що ухвала суду залишена без виконання у зв'язку з несплатою вартості експертизи, матеріали цивільних справ з оригіналами зразків були повернуті до суду (а.с. 82-83 т. 5).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року поновлено провадження у справі, справа призначена до розгляду (а.с. 111-112, 118 т. 5).
В судове засідання, призначене на 17 грудня 2024 року приватний нотаріус Лічман І.М. не з'явилася, була сповіщена належним чином.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від приватного нотаріуса Лічман І.М. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 209-211 т. 2)
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника - адвоката Баранову О.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 07 липня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно з яким на випадок смерті все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати по закону, та на що за законом матиме право, заповідає своїй доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №9721.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Судом першої інстанції були взяті до уваги надані суду пояснення свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що через обставини його роботи все придбане ним майно було оформлено на покійну дружину - ОСОБА_3 . Потім дружина повідомила про намір заповісти майно його доньці ОСОБА_2 . Також вона ознайомила його з заповітом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що її мати ОСОБА_3 не могла скласти заповіт тільки на її доньку ОСОБА_2 та вважала, що складений заповіт сфальсифікований.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до визначення, яке міститься в статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що оспорюваний заповіт її мати ОСОБА_3 не підписувала.
Разом із цим суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог позивачем до суду надано не було.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела, що при посвідченні спірного заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а також, що у неї було відсутнє волевиявлення на вчинення заповіту, а судом не встановлено порушень вимог закону при посвідченні оспорюваного заповіту.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що її покійна мати ОСОБА_3 за життя завжди стверджувала та розповідала, що все майно, яке в неї є, вона в разі своєї смерті залишить своїм донькам, тобто позивачці та її сестрі, колегія суддів залишає без задоволення, з наступних підстав.
В суді апеляційної інстанції ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_1 у справі була призначена судова почеркознавча експертиза.
Водночас, відповідно до повідомлення експерта, ухвала суду залишена без виконання, у зв'язку з несплатою вартості експертизи, яка була покладена ухвалою апеляційного суду на ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.ст. 13, 43 ЦПК України, особа, яка бере участь у розгляді справи, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.
Колегія суддів вважає, що позивачка свідомо ухилилася від сплати судової експертизи, при цьому, буд-яких повідомлень від неї на виконання вимоги експерта про сплату судової експертизи до суду не надходило.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рахунок про оплату експертизи ОСОБА_1 був отриманий особисто в суді апеляційної інстанції (а.с. 40, 66 т. 5).
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснювала, що вона не сплатила рахунок за проведення експертизи, у зв'язку з тим, що не були виконані вимоги експерта про надання нотаріусом оригіналу заповіту, однак колегія суддів вважає такі пояснення безпідставними, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_1 призначена почеркознавча експертиза, в резолютивній частині якої зобов'язано приватного нотаріуса на вимогу експерта надати оригінал заповіту (а.с. 26-27 т. 5).
Приватний нотаріус Лічман І.М. на виконання ухвали Одеського апеляційного суду, 10.06.2024 року надала для проведення почеркознавчої експертизи оригінал заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідчений 07.07.2006 року за № 9721, що підтверджується актами приймання-передавання (а.с. 54-57 т. 5).
За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про те, що експертиза проведена не була саме у зв'язку з несплатою вартості експертизи ОСОБА_1 , про що також зазначено експертом при поверненні ухвали суду без виконання (а.с. 82-83 т. 5).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року було забороненоприватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев'ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси 13 жовтня 2021 року, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, залишено без змін, колегія суддів дійшла висновку про скасування заходів забезпечення позову, які буливжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Скасувати заходи забезпечення позову про заборону приватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова