18.12.24
22-ц/812/1714/24
Провадження № 22-ц/812/1714/24 Головуючий суду першої інстанції Сябренко І.П.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
17 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 468/1570/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року, повний текст якого складено 07 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сябренко І.П., в залі судового засідання в с-ще Казанка, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 13 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6958978 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 19 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою 1,99 % за кожен день користування кредитом.
14 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено додаткову угоду до договору № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року.
Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 6 000 грн, у зв'язку з чим погодили внести зміни до пункту 1.3 договору № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року.
Отже, сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000 грн.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за вказаним Договором виконало, надало йому кредит в сумі 25 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів виконав не в повній мірі, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
27 травня 2024 року між первісним кредитом ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» було укладено договір факторингу № 27.05/2024-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договір № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 27 травня 2024 року.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року у розмірі 88 680 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 25 000 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 63 680 грн.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в рахунок відшкодування заборгованості за договором № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року у розмірі 58 830 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 25 000 грн та заборгованості за відсотками - 33 830 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 4 000 грн та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1 607.02 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
При цьому суд не вбачає підстав стягнення з відповідача нарахованих відсотків за 60 календарних днів за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року в розмірі 29 850 грн, оскільки за умовами договору позивач набув права вимоги на заборгованість відповідно до реєстру боржників, який є невід'ємною частиною договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року.
Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 137 ЦПК України щодо врахування співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи та ціни позову, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості у контексті обсягу заперечень, наданих відповідачем, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням суду, в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на момент укладання договору факторингу строк договору про надання споживчого кредиту № 6958978 від 13 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 на 360 днів не сплив, позивачем було правомірно здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 60 календарних днів у період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року включно.
Нарахування здійснено, відповідно до умов договору № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року, за стандартною процентною ставкою 1.99%, в розмірі 29 850 грн.
В даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Проценти за користування грошовими коштами у загальній сумі 63 680 грн, яка складається з нарахованих процентів первісним кредитором у сумі 33 830 грн та процентів нарахованих позивачем у сумі 29 850 грн, фактично нараховані лише за 187 днів дії договору, замість 360 днів, зазначених в пункті 1.4 Договору.
Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам (жодної оцінки), а саме тому, що в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки пункту 9.8 договору. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судового збору у сумі 1 607.02 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
Зазначений позивачем розмір витрат на оплату адвоката є співмірним та обґрунтованим, підтвердженим детальним звітом про надання правничої (правової допомоги) в межах зазначеної справи.
З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 13 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 6958978 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 19 000 грн (пункту 1.3. Договору), строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 6 днів, дата повернення кредиту та сплата процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (пункт 1.4. Договору), тип процентної ставки - фіксований (пункт 1.5. договору), під 726,35% річних за стандартною ставкою (1,99 % в день) (пункт 1.5.1. договору).
Зазначений договір було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents..
Підписання договору було здійснено одноразовим ідентифікатором «С8023», який був відправлений 13 серпня 2023 року позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , і який був введений/відправлений позичальником 13 серпня 2023 року об 09:15:49 год, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статей11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» (далі - ТОВ «Пейтек Україна» )№ 20240612-19а від 12 червня 2024 року про успішність операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 160222-1 від 16 лютого 2022 року, 13 серпня 2023 року о 09:16:05 на суму 19 000 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 2909с07е-сdfc-4625-8a6a-34f744bdcfcc, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 38147321, Session ID - 020917648651, сайт торгівця https://creditplus.ua, код авторизації - 234962, банкеквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до умов додаткової угоди до договору № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року, укладеної 14 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , сторони домовились збільшити суму кредиту на 6 000 грн, у зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до договору: 1.1 Викласти пункт 1.3 договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 25 000 гривень. Тип кредиту - кредит.».
Підписання додаткової угоди було здійснено одноразовим ідентифікатором «С4987», який був відправлений 14 серпня 2023 року позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , і який був введений/відправлений позичальником 14 серпня 2023 року об 09:01:49 год, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» № 2024-07-24-2_7 від 24 липня 2024 року про успішність операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №160222-1 від 16 лютого 2022 року, 14 серпня 2023 року о 09:02:15 на суму 6 000 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 2b75bcc9-4d00-4776-8761-d591f7114b33, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 38159921, Session ID - 020927561618, сайт торгівця https://creditplus.ua, код авторизації - 437982, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
На запит суду щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а також підтвердження факту зарахування 13 серпня 2023 року та 14 серпня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом АТ «ТАСКОМБАНК» коштів на суму 19 000 грн та 6 000 грн від ТОВ «Авентус Україна», Акціонерне товариство «Таскомбанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія, на яку 13 серпня 2023 року о 09:16:08 год. перераховано кошти в сумі 19 000 грн, що надійшли через термінал № 0000001, еквайер транзакції ПУМБ, та 14 серпня 2023 року о 09:02:17 год. перераховано кошти в сумі 6 000 грн, що надійшли через термінал № 0000001, еквайер транзакції ПУМБ.
Із наданої позивачем картки обліку договору (розрахунок заборгованості первісного кредитора) № 6958978 від 13 серпня 2023 року вбачається, що за період з 13 березня 2023 року по 26 травня 2024 року ОСОБА_1 неодноразово сплачував заборгованість по процентам на загальну суму 29 089 грн 83 коп., останній платіж здійснив 11 жовтня 2023 року, а розмір загальної заборгованість становить 58 830 грн, з яких: 25 000 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), та 33 830 грн заборгованість за відсотками.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру боржників позивач набув належних ТОВ «Авентус Україна» прав вимоги заборгованості за Договором № 6958978 про надання споживчого кредиту від 13 серпня 2023 року в розмірі кредитної заборгованості в загальній сумі 58 830 грн.
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно пункту1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту chums_supper.0n@icloud.com, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням договору позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже з огляду на положення вище вказаного законодавства та пункту 1.1. Договору кредитні кошти надавались ОСОБА_1 виключно за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» за умови ідентифікації та верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У справі, що переглядається, зважаючи на те, що первісний кредитора виконав умови договору, відповідач отримав кредитні кошти та використав їх, допустивши при цьому заборгованість, а позивач набув право вимоги до нього, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 000 грн та 33 830 грн - процентів за користування кредитними коштами.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з позичальника 29 850 грн процентів за користування кредитними коштами за період з 27 травня по 25 липня 2024 року з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Аналізуючи зміст кредитного договору від 13 серпня 2023 року № 6958978 та його складових, виконання відповідачем кредитних зобов'язань колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що 33 830 грн заборгованості по процентам за користування кредитом станом на день відступлення первісним кредитором на користь позивача права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору, було нараховано правомірно, згідно з умовами договору, підписаного первісним кредитором та позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а тому права кредитора порушені та підлягають захисту.
Відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
За пунктом 3.2 Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів. У випадку коли день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
Строк кредитування передбачено сторонами 360 днів (пункт 1.4 Договору).
Договір вважається укладеним з момент його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора ( пункт 9.6 Договору). Відповідно до договору ОСОБА_1 підписав договір про надання споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 13 серпня 2023 року о 09:15:49, а додаткову угоду до договору 14 серпня 2023 року о 09:01:49.
Отже строк кредитування триває з 14 серпня 2023 року по 07 серпня 2024 року.
Таким чином встановлено, що проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредиту саме на дату передачі прав вимоги, а позивачем заборгованість за процентами нарахована вже після передачі прав вимоги до позичальника, проте в межах строку дії договору з 27 травня по 27 липня 2024 року, що відповідає наведеним нормам матеріального права. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду про те, що нараховані проценти у розмірі 29 850 грн не передбачені умовами договору та нараховані позивачем безпідставно. За такого такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що нарахована заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 29 850 грн нарахована в межах строку кредиту, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом з 27 травня по 27 липня 2024 року у розмірі, який заявив позивач 29 850 грн.
Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з 27 травня по 27 липня 2024 року у розмірі 29 850 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині.
Апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте не містить доводів незгоди скаржника в частині задоволених вимог судом першої інстанції, тому в цій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про стягнення заборгованості пор процентам у розмірі 29 850 грн за користування кредитними коштами за період з 27 травня по 27 липня 2024 року.
Щодо стягнення судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку зі скасуванням судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог підлягають перерозподілу судові витрати.
За результатами перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції позовну заяву було задоволено на 100 %, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було задоволено на 33.60 %.
Звертаючись до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422.40 грн.
Звертаючись з апеляційною скаргою позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 633.60 грн.
За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 422.40 грн та за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 220.89 грн (3633.60 грн х 33.60% = 1 220.89 грн), а загалом в розмірі 3 643.29 грн.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується також з розміром стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що з врахуванням співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи та ціни позову, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості у контексті обсягу заперечень, наданих відповідачем, понесені позивачем витрати на правничу допомогу необхідно стягнути в розмірі 4 000 грн, з чим суд апеляційної інстанції з огляду на наведені норми процесуального права погоджується.
Крім того, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/3145 від 18 травня 2023 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1597134 від 24 квітня 2024 року; копію платіжної інструкції в національній валюті від 15 жовтня 2024 року № 60 23 на суму 4 000 грн, копію звіту від 14 жовтня 2024 року № 77 про надання правничої (правової допомоги) згідно договору № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року, копію договору від 28 березня 2024 року № 28/03-2024 про надання правничої допомоги
За змістом наданих документів вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 4 000 грн, за збір та аналіз доказів і документів для подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 468/1570/24, 2 години - 1 000 грн,складення апеляційної скарги, 5 годин - 2 500 грн, направлення відповідачу та подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги, 1 год - 500 грн
За такого, пропорційно до задоволення вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 344 грн (4000 грн х 33.60% = 1 344 грн), а загалом по цих витратах сума, що підлягає стягненню складає 5 344 грн (4 000 грн + 1 344 грн).
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фітраст Україна» 29 850 грн проценти за користування кредитними коштами за період з 27 травня по 25 липня 2024 року за кредитним договором від 13 серпня 2023 року № 6958978, а також 3 643 грн 29 коп. судового збору та 5 344 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Т.В. Крамаренко
Повний текст постанови складено 18 грудня 2024 року.