Справа № 133/958/24
Провадження № 33/801/986/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Матківська М. В.
18 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Ткача Ю. А.
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 271497, який складено 25 березня 2024 року о 21 год 10 хв, водій ОСОБА_1 25 березня 2024 року о 20 год 45 хв на А/Д М 21, 244 км. с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області, керував т/з "VOLKSWAGEN GOLF", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор № 470763; № 467760; № 473372, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події, просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувана постанова від 21 жовтня 2024 року була оприлюднена в ЄДРСР 27 листопада 2024 року, то останнім днем подачі апеляційної скарги є - 06 грудня 2024 року.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано порушення працівниками поліції порядку проходження огляду на стан сп'яніння. Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у той час як з відеозапису слідує, що поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він дійсно відмовився, однак після цього працівники поліції повідомили про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду. Поліцейські жодного разу не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, що підтверджується і протоколом про адміністративне правопорушення, де зазначено, що останній відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та відеозаписом (з 21:05:00 по 21:08:27), де зафіксовано відмову від проходження огляду лише на місці зупинки.
У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ткач Ю. А. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Ткача Ю. А., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає до задоволення, а апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як свідчать матеріали справи оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено 21 жовтня 2024 року за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Олянюка В. Л. (а. с. 31-33), при цьому копію постанови до електронного кабінету захисника було доставлено 26 листопада 2024 року. Відомостей щодо направлення та вручення копії постанови самому ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суду його захисником - адвокатом Олянюком В. Л. було подано через систему «Електронний суд» 28 листопада 2024 року (а. с. 35-51).
Такі обставини вказують на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, а тому цей строк підлягає поновленню.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 271497 від 25 березня 2024 року водій ОСОБА_1 25 березня 2024 року о 20 год 45 хв на А/Д М 21, 244 км. с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області, керував т/з "VOLKSWAGEN GOLF", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №470763; №467760; №473372 (а. с. 4).
Від пояснень у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 271497 від 25 березня 2024 року, ОСОБА_1 відмовився (а. с. 4).
До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 6); заявка на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень (а. с. 7); рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 БПП з обслуговування Хмільницького р-ну УПП у Вінницькій області ДПП рядового поліції Владислава Годзя (а. с. 8).
Також до матеріалів справи долучено відеозапис із нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 271497 від 25 березня 2024 року, а саме: факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі (а. с. 9).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозапис.
Доводи апеляційної скарги правильного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, проте не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, в той час як поліцейські взагалі не пропонували йому пройти огляд в лікаря-нарколога.
Проте, таке твердження скаржника апеляційний суд розцінює критично, оскільки воно не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Дані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського № 470763 у часовому діапазоні 20:45 - 20:48, вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що розуміє, що сів за кермо в стані алкогольного сп'яніння, випив не багато, проте йому потрібно було доїхати до пункту призначення, просив відпустити його, пропонував «вирішити питання на місці», «заплатити гроші і поставити машину», у зв'язку з чим був попереджений працівником поліції про кримінальну відповідальність за такі дії.
В подальшому працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, проте щоразу він ухилявся від відповіді, просив відпустити його з тих чи інших причин, або вирішити питання на місці зупинки.
На відеозаписі з нагрудної відеокамери поліцейського № 473372 у часовому діапазоні 20:59 - 21:00, працівником поліції вкотре було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в закладі охорони здоров'я, а також роз'яснено про порядок проходження огляду.
Проте, ОСОБА_1 бажання пройти огляд не виявив. Натомість правопорушник почав безпідставно та багаторазово вимагати від працівників поліції «представитись», «повернути йому документи». При цьому мова ОСОБА_1 була нечіткою, питання та вимоги до працівників поліції хаотичними і безпідставно повторюваними, а хода - нестійкою, у зв'язку з чим поліцейські неодноразово просили правопорушника зійти з проїжджої частини та не створювати аварійних ситуацій.
Враховуючи досліджений відеозапис, суд апеляційної інстанції критично розцінює доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку направлення водія на огляд до медичного закладу, та відсутності факту відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17).
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
Дії ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу свідчать саме про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він, ігноруючи законні вимоги працівників поліції, створював перепони для свого освідування, що ними правомірно розцінено як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що наполягає на проходженні огляду в закладі охорони здоров'я, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Однак своїм правом на спростування інформації він не скористався.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджений належними та допустимими доказами.
Тому, доводи апеляційної скарги є неспроможними і такими, що не спростовують факту вчинення правопорушення, а лише спрямовані на уникнення відповідальності за вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
У судовому засіданні захисником ОСОБА_1 - адвокатом Ткачем Ю. А. у підтвердження перебування ОСОБА_1 у тверезому стані, наданий як доказ: результат токсикологічного дослідження методом ГХ крові/сечі на вміст алкоголю № 833 від 27 березня 2024 року, оформлений КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, Клініко-діагностична лабораторія, відносно ОСОБА_1 , із якого вбачається, що відбір зразків крові відбувся 25 березня 2024 року о 23:10 год. Результат дослідження: в доставленому зразку крові етиловий спирт не виявлений в концентрації _____%. ПІБ та підпис спеціаліста, який виконував дослідження - /підпис/ ОСОБА_2 (без зазначення займаної посади цього спеціаліста).
Проте такий доказ не може бути належним доказом та жодним чином не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а тому не свідчить про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_3 з огляду на таке.
Фактично необхідності проходити огляд на стан сп'яніння в порядку самозвернення у ОСОБА_1 не було, оскільки в даному випадку протокол складено за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом в такому стані, що є окремим складом правопорушення.
Крім того, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Згідно Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6 розділу І). Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункти 1, 3 розділу ІІІ).
Також розділом ІІІ Інструкції передбачено: що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16); зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (пункт 17); висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (пункт 20); кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (пункт 21).
Порядком передбачено, що огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 3). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6). Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7). Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (пункт 10). Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (пункт 13).
Пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином наданий до справи доказ - результат токсикологічного дослідження № 833 від 27 березня 2024 року, є недійсним, тому є неналежним доказом у справі.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська