Справа № 930/2150/24
Провадження №11-кп/801/1348/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року,
якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 31.01.2025 включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
В провадженні Немирівського районного суду Вінницької області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_10 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 60-и днів та просив задовольнити його, з огляду на те, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу і строк тримання його під вартою спливає 14.12.2024р..
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою і змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або встановити заставу. Проти даного клопотання обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 громадянина України, на 60 днів, тобто до 31.01.2025 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу або встановлення застави - відмовлено.
Свої висновки суд мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Прокурор в судовому засіданні, на підставі зібраних по кримінальному провадженню доказів, довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 даного кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд вбачав достатньо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, так як застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам неможливе, обставин, передбачених ч. 3 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.
Підстав для скасування або зміни запобіжного заходу суд не вбачав.
Також суд вважав за доцільне відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу або встановлення застави, за необґрунтованістю та безпідставністю.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 03.12.2024. Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт, або визначити розмір застави у відповідності до п.2 ч.5 ст.182 КПК України від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що стороною обвинувачення не було надано достатньо доказів, які б доводили наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, та обставин про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обвинувачений має постійне місце проживання, бажає сприяти судовому розгляду, дав послідовні та щирі покази, всі речові докази були вилучені під час досудового розслідування, свідки частково уже допитані в судовому засіданні, покази яких не містять відомостей про обставини, які підлягають доказуванню, зокрема щодо вини ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину. Також відсутній ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сторона захисту навпаки заявляла клопотання про проведення необхідних слідчих дій з метою встановлення об'єктивної істини, в якому органом досудового розслідування було відмовлено.
На думку сторони захисту суд першої інстанції допустив формальний підхід при вирішенні вказаного клопотання. Також небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити з підстав викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати.
Мотиви і висновки суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та самого обвинуваченого, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими та вмотивованими наведені в оскаржуваному судовому рішенні висновки суду першої інстанції, а мотиви прийнятого рішення такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких судом допитано іще не було у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій. А з урахуванням того, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на думку суду апеляційної інстанції у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності та життя, здоров'я осіб.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності інкримінованих ОСОБА_7 дій, є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей останній не міцних соціальних зв'язків, офіційно непрацевлаштований, тобто не має офіційних джерел для існування, що додатково свідчить про наявність встановлених судом першої інстанції ризиків.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризику впливу обвинуваченим на свідків, то апеляційний суд враховує, що всі свідки на даний час судом не допитані, а тому ризик такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду, оскільки вказане дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, яким є обвинувачений, з метою формування певної позиції шляхом викривлення їх показань чи надання останніми неправдивих показань.
За таких обставин, жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи захисника щодо відсутності та недоведеності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Апеляційний суд ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, що існували на час обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи. При цьому, матеріали судового провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_7 під вартою, та в судове засідання апеляційного суду надані не були.
З урахуванням викладеного, безпідставним є доводи захисника про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу та призначення альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, у виді домашнього арешту.
Що стосується тверджень захисника про неналежність доказів, на які в обґрунтування підозри посилається сторона обвинувачення, апеляційний суд наголошує на їх передчасності, оскільки оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом вагомості, достатності та взаємозв'язку, надається судом відповідно до вимог ст.ст.89, 94 КПК України в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Колегія суддів вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого продовжують існувати у вказаному кримінальному провадженні на даний час, а також тим завданням, які має досягти суд, оскільки в ході апеляційного розгляду вкотре знайшли своє підтвердження висновки суду першої інстанції щодо продовження судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний запобіжний заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, для того щоб суд зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
Також апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги захисника щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави.
Так, виходячи з положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, а також практики Європейського суду з прав людини, при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Проте, колегія суддів вважає, що підстави для визначення останньому розміру застави відсутні, оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 спричинив загибель людини, що повністю узгоджується з вимогами п.2 ч.4 ст.183 КПК України, яким передбачено право суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції, щодо вживання всіх необхідних заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4