іменем України
Справа № 210/2401/22
Провадження № 1-в/210/841/24
11 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80») ,
про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про приведення покарання у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду. До суду надійшла заява від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)», в якій просить суд проводити розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_4 вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно із положеннями п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
Частиною 2 статті 74 КК передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
У примітці до статті 185 КК України, диференційовано кваліфікуючі ознаки таємного викрадення чужого майна за розміром завданої матеріальної шкоди, тобто закріплено поріг відповідальності для кваліфікації цих кримінальних правопорушень за ознаками: "значна шкода", "великий розмір", "особливо великий розмір".
Натомість Кримінальний кодекс України не містить мінімального порогу - розміру матеріальної шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжки) чи шахрайства.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку. Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2022 рік становить 2481,00 грн і станом на 2021 рік становить 2270,00 грн..
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зазначено, що із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом N 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподаткованих мінімумів. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподаткованим мінімумам, здійснюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму, що діяв на час вчинення відповідного діяння. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_3 засуджено до 100 годин громадських робіт.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої становить.
- 05 березня 2021 року (ч. 1 ст. 185 КК України) - 2091,75 грн.;
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
25 червня 2021 року ОСОБА_3 знятий з обліку у зв'язку з відбуттям покарання.
За змістом частини 3 статті 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_3 відбув покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 100 (ста) годин громадських робіт, а кримінальна протиправність і караність його діяння усунута законом, з метою покращення становища засудженого, його слід визнати таким , що не має судимості за цим вироком.
Крім того, вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_3 засуджено до покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої становить:
- 19 липня 2021 року (ч. 1 ст. 185 КК України) - 1600,00грн.;
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна протиправність і караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_3 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року за ч.1 ст. 1 ст. 185 КК України.
В цій частині клопотання засудженого ОСОБА_3 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також ОСОБА_3 засуджено вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено остаточне покарання за сукупністю вироків приєднавши частково до покарання, призначеного цим вироком, невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року, застосувавши правила п.п. (б) п.1 ч.1 ст. 72 КК України, у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої становить:
- період з 07.07.2022 по 08.07.2022 року (ч. 4 ст. 185 КК України) - 2900 грн. та 39783,33 грн;
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481,00 грн.
Таким чином розмір шкоди, завданої злочином, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення якого ОСОБА_3 засуджено вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2022 року, перевищує розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому Закон України № 3886-ІХ не має зворотну дію у часі щодо засудженого та не підлягає застосуванню.
Враховуючи вищевикладене підстави приведення вироку у відповідність до чинного законодавства та звільнення ОСОБА_3 від покарання, призначеного йому вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року відсутні, адже розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілим внаслідок таємного викрадення чужого майна, становить більше двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого на 2022 року, а саме більш ніж 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривні.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягає.
На даний час ОСОБА_3 є засудженим вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодами вчинення ним викрадення чужого майна період з 07.07.2022 по 08.07.2022 року на суму 2900,00 грн. та на суму 39783,33 гривень до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 01.09.2021 року, проте кримінальна караність діяння за вироком 01.09.2021р. усунена.
На підставі встановлених обставин, а також враховуючи часткове звільнення ОСОБА_3 від покарання в силу ч. 2 ст. 74 КК України, остаточне покарання за вироком Дзержинськогорайонного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України підлягає уточненню.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід вважати засудженим за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Керуючись ст.74, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України) - задовольнити частково.
На підставі частини 2 статті 74 КК України та частини 3 статті 88 КК України вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не має судимості за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України.
На підставі частини 2 статті 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі із застосуванням статті 75 КК України.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1