Справа № 932/8400/24
Провадження № 2-з/932/96/24
16 грудня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Потоцької С.С., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
Адвокатом Морозовим В.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 у справі № 932/8400/24 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою подана заява про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір позики на суму 20000 (двадцять тисяч) доларів США та 10 000 (десять тисяч) Євро. Однак відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів не виконав та продовжує ухиляться від виконання зобов'язань, тому, на думку позивача, існує ґрунтовні підстави вважати, що дії відповідача будуть спрямовані на ухиляння і в подальшому від виконання рішення суду, та зробить неможливим виконання рішення суду. Просив задовільнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на всі грошові кошти ОСОБА_2 , які знаходяться в банківських установах на його рахунках, крім рахунків, на які законом заборонено накладати арешт.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши заяву про забезпечення позову, вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частина восьма статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.
Види забезпечення позову передбачені частиною пер шою статті 150 ЦПК України.
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, заявник є вільним у виборі заходу або заходів забезпечення позову, які слід застосувати, однак має навести обґрунтування доцільності вжиття кожного з них.
За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Так, позивач в обґрунтування заяви вказує, що фактично боржник ухиляється від виконання зобов'язання, тому, на думку, заявника є ґрунтовні підстави вважити, що дії ОСОБА_2 будуть спрямовані на ухиляння і в подальшому від виконання рішення суду..
Судом встановлено, що у сторін існує спір щодо неповернення грошових коштів за договором позики, проте заявник не навів будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про утруднення чи неможливості виконання рішення.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що будь-яке обмеження прав (зокрема, арешт майна та грошей) має базуватися на реальних і конкретних ризиках, а не припущеннях чи ймовірності.
Суд не може ухвалювати рішення на основі припущень чи потенційної можливості порушення прав позивача.
Відтак, заявником не обґрунтована ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів .
З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149, 150,153 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти ОСОБА_2 які знаходяться в банківських установах на його рахунках, крім рахунків, на які законом заборонено накладати арешт.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя С.С. Потоцька