СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20165/24
пр. № 2/759/6073/24
17 грудня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 року у розмірі 23 500,16 грн сплачену суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2019 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого на підставі договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року є ТОВ «ФК «Омега Фінанс», та відповідачем укладено кредитний договір №36.146.0419.ФО_К. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано кредит в сумі 20 618,56 грн. терміном до 25.04.2022 року, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитом. АТ «ЮНЕКС БАНК» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Натомість відповідач свої обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі погашення заборгованості за кредитом, відсотків та комісій не виконав. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, станом на 31.03.2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 23 500,16 грн., яка складається з: 7 440,76 - заборгованості по тілу кредиту, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 7 220,12 грн; 0,52 грн. проценти за кредитом; 1,52 грн прострочені проценти за кредитом, 616,49 грн - комісія за обслуговування кредиту; 8 014,37 грн - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 206,83 грн - штрафи, пені. Оскільки вказана заборгованість добровільно відповідачем не погашена, позивач просить на підставі набутого права вимоги стягнути її з відповідача вказану суму заборгованості.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.78).
Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
Поряд з цим, відповідач ухвалу суду від 02 жовтня 2024 року про відкриття провадження не отримав, оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.82-83).
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 25.04.2019 року між ТОВ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №36.146.0419.ФО_К згідно умов якого Банк на надає позичальнику кредит у сумі 20618.56 грн із терміном користування до 25 квітня 2022 р. (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов?язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором та Правилами, а також виконати інші умови цього Договору.
Також пунктами вказаного договору передбачено: 1.2. цільове призначення (мета) кредиту - споживчі потреби. 1.3. термін користування кредитом обчислюється від моменту перерахування кредитних коштів відповідно до пункту 2.2. цього Договору. 1.4. за користування кредитом позичальник сплачує: 1.4.1. проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0.01%. 1.4.2. комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0.00% від суми кредиту, зазначеної в п . 1.1 цього Договору. 1.4.3. комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2.99% від суми кредиту, зазначеної в п . 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Згідно п.2.1. підписанням цього Договору позичальник підтверджує своє розуміння, згоду та приєднання до Правил, які є невід?ємною частиною цього Договору, що оприлюднені на Офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua.
Пунктом 2.9. підписанням цього Договору позичальник надає банку доручення в порядку договірного списання, списувати на користь Банку з будь-якого рахунку, відкритого або того, що буде відкритий на його ім?я у банку, грошові кошти для погашення заборгованості, що виникла на підставі цього Договору, в порядку, передбаченому у Правилах.
Пунктом 2.10. Позичальник зобов?язується застрахувати: 2.10.1. від нещасних випадків шляхом укладання договору страхування Позичальника від нещасних випадків. Страхування позичальника від нещасних випадків здійснюється на строк не менше строку дії цього Договору в страховій компанії зі списку акредитованих у Банку і погодженої з останнім. Сторони погодилися , що на момент укладання цього Договору укладаються(ється) із страховою компанією ПрАТ «Страхова Компанія «Юнівес». Вигодонабувачем за договором страхування від нещасних випадків Позичальник зобов?язаний вказати АТ «ЮНЕКС БАНК». 2.11. У випадку отримання від Банку письмового повідомлення про зміну переліку акредитованих страхових компаній позичальник зобов?язаний при укладанні договору/ів страхування на новий страховий період згідно із п . 2.10.цього Договору, обрати страхову компанію згідно з наданим переліком, узгодити ї з Банком шляхом укладання з Банком не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення поточного періоду страхування додаткової угоди до цього Договору. Оновлений перелік акредитованих страхових компаній розміщується в кожному відділенні Банку та на веб- сайті Банку. Обов?язок позичальника перед укладанням договору страхування на новий строк - впевнитися про наявність вибраної страхової компанії в списках акредитованих у Банку та узгодити її з Банком.
25.04.2019 року ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «СК «Юнівес» договір добровільного страхування від нещасних випадків програма «Кредит» строком до 24.04.2020 року.
Факт видачі кредиту відповідачу позивачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 25.04.2019 р. по 31.03.2021 р.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують виникнення між сторонами кредитних відносин та отримання відповідачем кредитних коштів.
31.03.2021 року між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено договір факторингу №30/31-2021 відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов?язується за плату передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов?язується відступити Факторові Права Вимоги : укладеними Кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Права Вимоги, Права грошової вимоги, вважаються відступленими Фактору в день підписання Акт прийому-передачі Прав Вимоги за умови отримання Клієнтом Суми Фінансування. Після переходу прав вимоги до Фактора, останній стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває відповіді права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі Прав Вимог.
Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 р.
Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» щодо відповідача підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року.
19.05.2021 року ТОВ «ФК «Омега Фінанс» надіслало на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги вих№04-21/600/Ф в якому також просило сплатити відповідача суму заборгованості у розмірі 23 500,15 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах.
Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).
Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».
Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.
Станом на 31.03.2021 р. відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 р. перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 23 500 грн. 16 коп. з яких: 7 440 грн. 76 коп. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цієї позовної заяви); 7 220 грн. 12 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 0 грн. 06 коп. проценти кредитом; 1 грн. 52 коп. - прострочені проценти кредитом; 616 грн. 49 коп. - комісія за обслуговування кредиту; 8 014 грн. 37 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 206 грн. 83 коп. - штрафи, пені.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 1
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 за змістом ст.552, ч. 2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 року у розмірі 14 869,30 грн., яка складається з: 7 440 грн. 76 коп. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цієї позовної заяви); 7 220 грн. 12 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 0 грн. 06 коп. проценти кредитом; 1 грн. 52 коп. - прострочені проценти кредитом; 206 грн. 83 коп. - штрафи, пені.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 8 630,86 грн слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, умовами кредитного договору № 36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 року визначено, що розмір комісії відповідно до п.1.4.2. комісія за надання кредиту сплачується одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0.00% від суми кредиту, зазначеної в п . 1.1 цього Договору, та п.1.4.3. комісія за обслуговування кредиту сплачується щомісячно, в розмірі 2.99% від суми кредиту зазначеної в п . 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних анутетних платежів. Проте, ні умовами кредитного договору, ні іншими доказами не підтверджено зміст та перелік зазначених послуг (сплати комісії за надання кредиту).
Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування»№ 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.
Проте, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 8 630,86 грн задоволенню не підлягають.
Отже, судом встановлено, що відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів, про розмір на порядок нарахування яких він був обізнаний, що підтверджується умовами та пунктами вказаних договорів, а також підписами відповідача. При цьому ним не надано до суду доказів відсутності боргу та належного виконання своїх зобов'язань, а також не надано до суду контррозрахунку.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов'язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14 869,30 грн.
Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково до відповідача то на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір виходячи з розрахунку: (14 869,30 грн (сума задоволених позовних вимог д о вказаного відповідача * 100 % / 23 500,16 грн (ціна позову) = 63,27% * 2 422,40 грн (сплачений при поданні позову судовий збір).
Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1 532,72 грн.
На підставі викладеного, керуючись Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.11, 13-15, 207, 253, 256, 261, 264, 512-517, 552, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 615, 628, 629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (код за ЄДРПОУ 42436323) суму заборгованості за кредитним договором № 36.146.0419.ФО_К від 25.04.2019 року у розмірі 14 869 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (код за ЄДРПОУ 42436323) судовий збір по справі у розмірі 1 532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) грн 72 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Ключник А.С.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (код за ЄДРПОУ 42436323, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).