справа № 619/9168/24
провадження № 1-кп/619/490/24
іменем України
17 грудня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 62024170020009889 від 06.11.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, з середньою освітою, водія роти вогневої підтримки 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
встановив:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.03.2024 № 85 старшого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 НГУ. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 199 від 01.08.2024 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія роти вогневої підтримки 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ. Згідно з бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 27.08.2024, старшого солдата ОСОБА_5 передано під оперативний контроль командиру 3 батальйону оперативного призначення. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України “Про Національну гвардію України», старший солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно з вищевказаними положеннями нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника. Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу. Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 83 від 01.04.2024 ОСОБА_6 призначено на посаду - командира 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГ України. Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби у складі НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - 24.09.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника. Так, 24.09.2024 приблизно о 12 год. 40 хв. командиром 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старшим лейтенантом ОСОБА_6 , у місці дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ), військовослужбовцям НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у тому числі водію роти вогневої підтримки 5 батальйону оперативного призначення старшому солдату ОСОБА_5 доведено бойове розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_7 № 09/1315 від 24.09.2024, а саме: за окремим сигналом проводити заходи щодо штурмових дій, з метою оволодіння АДРЕСА_3 , виконати дії щодо здійснення підсилення основного складу пошуково - ударної групи «НОН - СТОП», удосконалення фортифікаційного обладнання районів, рубежів, позицій оборони та нарощення систем інженерних загороджень, зокрема дистанційного мінування, на напрямках дій противника, бути в постійній готовності до виконання бойових завдань за окремим бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Однак, ОСОБА_5 , будучи невдоволеним цим наказом щодо проведення за окремим сигналом заходів щодо штурмових дій, з метою оволодіння н.п. Журавльовка, виконання дій щодо здійснення підсилення основного складу пошуково - ударної групи «НОН - СТОП», удосконалення фортифікаційного обладнання районів, рубежів, позицій оборони та нарощення систем інженерних загороджень, зокрема дистанційного мінування, на напрямках дій противника, перебування в постійній готовності до виконання бойових завдань за окремим бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в умовах воєнного стану, перебуваючи у місці дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у районі АДРЕСА_2 , 24.09.2024 орієнтовно о 12 год. 40 хв., діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
17.12.2024 між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.
Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. При цьому, сторони погоджуються на підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у вигляді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та з урахуванням вищевказаного призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним злочину, описаних в угоді та обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбулися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У зв'язку з чим ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, засуджує свою поведінку, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та розгляду кримінального провадження.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені статтями 469, 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_4 також вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угод між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому вказана угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Судом, встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що в даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
Оскільки на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, доведеною суд вважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_5 . Отже, угода про визнання винуватості, яка укладена 17 грудня 2024 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 , відповідає вимогам КПК України та КК України.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Частиною 5 ст. 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України замінити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази, судові витрати відсутні.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25.09.2024 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 22.11.2024 року включно.
З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним залишити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Термін відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 24.09.2024.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 368-371, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 17 грудня 2024 року у м. Харків між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки та з урахуванням вказаного призначити покарання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , строк попереднього ув'язнення з 24 вересня 2024 року по день набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання із розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 24 вересня 2024, тобто з моменту його фактичного затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою із утриманням в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1