Дата документу 11.12.2024Справа № 554/4480/24
Провадження № 2/554/3998/2024
11 грудня 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участі секретаря - Янушкевіч К.І.,
представника позивача - Змієвської Т.П.,
представника відповідача - Варавіна С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості по договору про надання споживчого кредиту № 4394607 від 30.06.2021 року в сумі 55302,90 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 17 000 грн.
В обгрунтування позову вказав, що 30.06.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №4394607, відповідно до умов якого кредитодавець ТОВ «Авентус України» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 900 грн., а позичальник зобов'язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами . Строк кредиту становить 19 днів, стандартна процентна ставка становить 1,9 в день та застосовується у межах строку кредиту, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація. Банк належним чином виконав свої зобов?язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.
24.01.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4394607 від 30.06.2021 р.
10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 р. у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4394607 від 30.06.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 .
У порушення умов договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08.04.2024 р. загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, становить 55302,90 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 17900, 00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 37070,90 грн., нараховані 3% річних - 45,60, інфляційні витрати - 286,40 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 10.06.2024 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.
24.09.2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона позов визнає частково у розмірі 24361,90 грн. за зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору від 30.06.2021 р. №4394607 договору факторингу.
Відповідач зазначає у відзиві, що не прохає відмовити ТОВ «Коллект Центр» в стягненні з неї безпідставно нарахованих процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 30608,10 грн. Зазначає, що судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, прохала відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн., стягнення витрат по сплаті судового збору прохала здійснити пропорційно до визнаних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 30.06.2021 року нею було отримано споживчий кредит у ТОВ «Авентус Україна» за договором №4394607. Всупереч умовам договору, згідно з яким проценти мали нараховуватись 19 днів (до 18.07.21 року), проведення нарахувань процентів здійснювалося до 17.10.21 року.
Таким чином протиправно до стягнення заявлено «нараховані» за кредитом проценти у загальному розмірі 37070.00 грн, з яких 30608.10 грн. безпідставно нараховані.
Вважає, що заявлений розмір нарахованих процентів (які були відступлені позивачу) за кредитним договором значно перевищують погоджений між нею та кредитодавцем розмір, а саме нараховані безпідставно проценти -30608.10 грн (розмір перевищення погоджених процентів).
Зазначає, що позивачем необгрунтовано завищено розмір нарахованих процентів на загальну суму 30608.10 грн, оскільки вказані проценти були нараховані поза межами погоджених кредитним договором строків, погоджених нею з кредитодавцем.
Відповідач зазначає, що враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, визнає заборгованість за основним боргом 17900.00 грн. та нарахованими у погоджені кредитним договором строки процентами 6461.10 на загальну суму 24361.90 грн., але значає, що з кредитодавцем не було укладено жодного договору про продовженння (лонгацію) строку кредитування, тому вона заперечую проти завищення розміру процентів у розмірі 30608.10 грн.
У своїх запереченнях посилалася на ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16 -ц, від 23.10.2019 р. №723/304/16-ц.
Щодо заперечень стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач вважає завищеним її розмір та таким, що не відповідає складності справи та витраченому часу. Відповідач вважає, що як витрати часу так і вартість однієї години роботи, та сума за складання позову, зазначені позивачем у наданих документах, не відповідають критерію реальності та розумності адвокатських витрат і є явно завищеними. В своїх заперечення щодо стягнення втрат на правову допомогу посилалася на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15, постанови Верховного Суду у справі №905/1795/18, №922/2685/19.
Прохала суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховувати, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
30.09.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. В якому представником позивача зазначається те, що відповідно до умов кредитного договору № 4394607 від 30.06.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та Відповідачем, останній надано кредит в розмірі 17 900 грн 00 коп. строком на 19 днів, тобто до 19.07.2021 року.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 1,90 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживачу в межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.
Споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних умовах).
Згідно п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору.
Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Представником позивача у відповіді на відзив зазначається, що таким чином сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контр-розрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.
Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Зазначає, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Представник позивача у відповіді на відзив посилалася на Постанову Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, Постанову Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 та вимоги ст. 1054 ЦК України, ст. 1049 ЦК України, ст. 1050 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК, ст. 525 ЦК України, ч. 2 ст. 615 ЦК України, ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ст. ст. 6 і 627 ЦК України.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представником позивача у відповіді на відзив зазначається, що матеріали справи не містять клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених Позивачем. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції, а лише заперечує проти їх розміру. Проте, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Більш того, із наданих документів вбачається, що сторони визнають факт надання правової допомоги, погоджують її обсяг та не мають претензій щодо виконання умов договору. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями
Звертає увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката
встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, що узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Представник позивача прохала задовольнити позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Змієвська Т.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі , надала пояснення по суті справи, прохала задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача - адвокат Варавін С.Д., позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти задоволення позову у частині стягнення тіла кредиту та відсотків, які початково погоджені за договором. Заперечував проти автоматичної пролонгації договору та нарахування за цей період відсотків. Просив стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам та заперечував проти стягнення витрат за надання правничої допомоги.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.06.2021 року між ТОВ «Авертус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4394607 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 17900,00 грн (п.1.3.договору). Строк кредиту 19 днів (п.1.4.договору). Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,9% в день (п.п.1.5-1.5.1. договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 24361,90 грн (а.с.5-9).
Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту (а.с.12).
Договір №4394607 від 30.06.2021 року про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом. Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у ТОВ «Авентус Україна» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Укладення договору на вказаних умовах сторонами не оспорюється.
Позивач належним чином виконав умови договору, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що у тому числі, підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 08.03.2024 року №4254, де зазначено про здійснення транзакції №961178510 на суму 17900,00 грн 30.06.2021 року, № замовлення 20117717 на картку НОМЕР_1 (а.м.14-15).
Відповідно до розділу 4 договору, строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену у п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. (пп.4.2.1.-4.2.4.) договору або в порядку пролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3. (пп.4.3.1.-4.3.2.) договору.
За п.4.3.1. сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або авто пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше, ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, у даному випадку кожен день авто пролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно п.4.3.2. договору, споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку, передбаченому п.4.2 договору.
Позивачем не надано до суду доказів надання відповідачем згоди на автопролонгацію строку кредиту до 90 днів.
Відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка за розрахунком позивача становить: 55302,90 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 17900, 00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 37070,90 грн., нараховані 3% річних - 45,60, інфляційні витрати - 286,40 грн (розрахунок заборгованості на а.с.16-21 та 22-23).
Із вказаним розрахунком відповідачка та її представник не погоджуються, оскільки початково була узгоджена загальна вартість кредиту у сумі 24362,90 грн.
Договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 року ТОВ «Авентус Україна» відступило за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Авентус Україна», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Авентус Україна» та боржниками (а.с.24-26). За реєстром боржників до договору факторингу від 24.01.2022 року, право грошової вимоги до ОСОБА_1 передано ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.27-29).
Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року досягнено домовленості між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» про відступлення шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги до боржників (а.с.30-33). Перелік боржників визначено реєстром боржників, доданим до договору від 10.03.2023 року, серед яких під №25146 зазначено боржника ОСОБА_1 та суму заборгованості 55302,90 грн (а.с.33-36).
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст.626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 4394607 від 30.06.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, а також беручи до уваги те, що позивачем не надано до суду підтвердження про досягнення домовленості щодо пролонгації договору, вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість за тілом кредиту у сумі 17900,00 грн та погоджені сторонами договору споживчого кредиту відсотки за користування кредитними коштами за 19 днів за процентною ставкою 1,9%, що складає 6461,90 грн, а всього 24361,90 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 1333,83 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Асістанс» (а.с.47-48); перелік наданих послуг (а.с.49); платіжна інструкція №421280000 від 15.03.2024 року на оплату послуг Лігал Асістант АО (а.с.50); заявка на надання юридичної допомоги №196 щодо супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 17000,00 грн (а.с.51); витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 року на суму 17000,00 грн (а.с.52).
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, вцілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову 55302,90 грн (з яких позов задоволено на суму 24361,90 грн), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в заявці на надання юридичної допомоги №196 від 01.03.2024 року та витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 року, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4394607 від 30.06.2021 року, що становить 24361,90 грн, яка складається:
- суми заборгованості по тілу кредиту - 17900,00 грн.;
- суми заборгованості по процентах - 6461,90 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати щодо сплати судового збору у сумі 1333,83 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правовову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16.12.2024 року.
Суддя Т.М.Черняєва